Старійшини і службові помічники, співпрацюйте у згоді

НЕВДОВЗІ після П’ятидесятниці 33 року н. е. у новосформованому християнському зборі виникла неординарна ситуація. Потрібно було організувати допомогу нужденним вдовам. Але через деякий час «зачали нарікати на євреїв огречені, що в щоденному служінні їхні вдовиці занедбані» (Дії 6:1).

Чутка про ці нарікання дійшла аж до апостолів. «Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: «Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виглядіть ізпоміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрости,— їх поставимо на службу оцю» (Дії 6:2, 3).

Це ілюструє важливий організаційний принцип у християнському зборі. Деякі відповідальні чоловіки піклуються про виконання заведеного порядку, тоді як на плечах інших лежать важчі духовні обов’язки. І такий розпорядок не безпідставний. У старожитньому Ізраїлі Аарон та його нащадки були призначені служити священиками, щоб приносити Богові жертви. Проте Єгова покерував справами так, щоб Левити допомагали їм «стерегти всі речі скинії заповіту» (Числа 3:5—10). Нині подібним чином службові помічники допомагають наглядачам.

Роль старійшин та службових помічників

У Святому Письмі окреслюються високі вимоги до старійшин та службових помічників (1 Тимофія 3:1—10, 12, 13; Тита 1:6—9). Вони не конкуренти, а працівники з однією метою — метою зміцнювати збір. (Порівняйте Ефесян 4:11—13). А втім, праця, котру вони виконують у зборі, дещо відрізняється. У 1 Петра 5:2 (Деркач) говориться про наглядачів: «Пасіть отару Божу, яка у вас, доглядаючи за нею не примусово, а добровільно, так як Богу угодно, не для ганебної користі, а щиро». Виконуючи свій святий обов’язок, вони несуть відповідальність перед Богом (Євреїв 13:17).

А що сказати про службових помічників? У Святому Письмі не вимагається, щоб вони відповідали вимогам навчати інших. Їхні обов’язки трохи відрізняються від обов’язків старійшин. Без сумніву, у першому сторіччі н. е. було багато чого (матеріальні потреби, поточні справи), що вимагало уваги, можливо, до цього належало придбання матеріалу для переписування Святого Письма, а може, й сама праця переписування.

Нині службові помічники продовжують виконувати різні важливі завдання у зборі, як, наприклад, упорядковування рахунків збору й території, роздача журналів та книжок і підтримування порядку у Залі Царства. Деякі здібні службові помічники можуть навіть навчати інших — інколи їм дозволяється проводити книговивчення у зборі, брати участь у службових зібраннях і виголошувати публічні промови.

Коли старійшини і службові помічники у згоді співпрацюють між собою, то зборові потреби, як духовні, так і організаційні, задовольняються зрівноваженим способом. У такій ситуації члени збору радісні, міцні і духовно плідні. Пригадаймо, що написав Павло до помазаних Ефеса: «Все тіло, складене й зв’язане всяким допомічним суглобом, у міру чинности кожного окремого члена, чинить зріст тіла на будування самого себе любов’ю» (Ефесян 4:16).

Старійшини і службові помічники повинні прагнути подібної згоди, а саме: поєднання зусиль, злагоди, співпраці та єдності. А втім, така згода не приходить без зусиль. Її слід плекати і ретельно охороняти.

Що можуть робити старійшини

Важливий крок — це зрозуміти, що стосунки між старійшиною і службовим помічником не подібні до взаємин між паном і слугою або роботодавцем і працівником. У зборах, де є справжня згода, старійшини дивляться на службових помічників як на тих, з ким вони разом служать Богові. (Порівняйте 1 Коринтян 3:6—9). «Випереджайте один одного пошаною!» — говориться у Римлян 12:10. Тому старійшини не поводяться зі службовими помічниками поблажливо чи принизливо. Вони заохочують, а не знеохочують здорову ініціативу. Якщо ставитися з повагою до службових помічників, то це виховуватиме у них найкращі якості і допомагатиме їм з радістю виконувати свої обов’язки у зборі.

Старійшини також повинні пам’ятати, що до їхнього завдання пасти отару Божу також входить опіка братами, які виконують роль службових помічників. Це правда, що такі відповідальні брати повинні бути зрілими християнами. Однак, подібно до решти отари, вряди-годи їм потрібно приділяти особистої уваги. Старійшини повинні щиро цікавитися духовними поступами службових помічників.

Приміром, коли апостол Павло зустрів молодого Тимофія, то відразу розпізнав у ньому здібного юнака і «захотів його взяти з собою» (Дії 16:3). Тимофій служив Павлові партнером у роз’їзному служінні, в результаті чого мав безцінне навчання. Через рік Павло зміг навіть написати до християн у Коринті: «Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі,— він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі» (1 Коринтян 4:17).

Старійшини, чи ви почали використовувати повний потенціал службових помічників своїх зборів? Чи допомагаєте їм просуватися, особисто навчаючи їх виголошувати промови перед слухачами і досліджувати Біблію? Чи ви запрошуєте тих, що відповідають усім вимогам, брати разом з вами участь у пастирських візитах? Чи ви берете їх зі собою у проповідницьке служіння? В Ісусовій притчі про таланти пан сказав вірним слугам: «Гаразд, рабе добрий і вірний!» (Матвія 25:23). Чи ви також щедрі на похвалу і дякуєте службовим помічникам, які скромно і старанно виконують свої призначення? (Порівняйте Приповістей 3:27). Якщо ні, то хіба у них не буде відчуття, що їхня праця не цінується?

Також, щоб була згода у співпраці, важливо мати обмін думками. (Порівняйте Приповістей 15:22). Обов’язки не повинні призначатися або відбиратися довільно чи непомірковано. Старійшини повинні молитовно обговорювати, як можна найкращим чином використати здібності певного брата. (Порівняйте Матвія 25:15). Коли брата призначено, то його слід ґрунтовно проінструктувати, що саме від нього вимагається. «Народ падає з браку розумного проводу»,— застерігається в Приповістей 11:14.

Не було б найкраще просто сказати братові, щоб він перейняв у свої руки рахунки, відділ журналів чи іншої літератури від другого помічника. Інколи новопризначений помічник вспадковує паку неточних і недооформлених паперів. Наскільки знеохотлива ситуація! «Все нехай буде добропристойно і статечно» (1 Коринтян 14:40). Старійшини мусять виявляти ініціативу у навчанні братів, їхньому ознайомленні із зборовими справами і подавати приклад у залагодженні цих справ. Скажімо, старійшини повинні організувати, аби що три місяці робилася перевірка рахунків збору. Якщо недбало ставитися до такого важливого розпорядку, то це призведе до проблем і применшить у службових помічників повагу до організаційних вказівок.

А що, коли якийсь брат недбало виконує своє призначення? Замість того щоб швиденько позбавити його призначення, старійшинам слід порозмовляти з ним особисто. Можливо, проблема полягає в неналежному навчанні. Якщо цьому братові і далі важко виконувати своє призначення, можливо, він з успіхом виконував би інше завдання.

Старійшини також можуть сприяти згоді завдяки смиренності. Филип’ян 2:3 заохочує християн ‘не робити нічого підступом або з чванливости, але в покорі мати один одного за більшого від себе’. Тож старійшині слід старатися співпрацювати, якщо, наприклад, обслуговуючий пропонує йому зайняти певне місце в залі, а не міркувати: мовляв, оскільки я старійшина, то мені не обов’язково слухатися його. Ймовірно, обслуговуючий просто діє відповідно до пропозиції час од часу займати в залі різні місця, але йому слід пам’ятати, що не існує правила, ніби всі так мусять робитиa. Старійшина уникатиме того, щоб зайвий раз відхиляти рішення службового помічника щодо призначених йому справ.

Внесок службових помічників для згоди

«Службові помічники мають бути також серйозні»,— зазначає апостол Павло (1 Тимофія 3:8, НС). Якщо вони ставитимуться до свого призначення серйозно, тобто як до священного служіння, то багато чого робитимуть, щоб запобігти напруженій обстановці. Якщо ти є службовим помічником, то чи виконуєш свої обов’язки з ентузіазмом? (Римлян 12:7, 8). Чи ти докладаєш зусиль, щоб ставати дедалі вмілішим у виконанні своїх обов’язків? Чи ти заслуговуєш довір’я і на тебе можна покладатися? Чи ти виявляєш дух охочості, коли питання стосується якогось призначення? Один службовий помічник в африканській країні виконує три різні зборові призначення. Його ставлення до цього? «Це просто означає більше наполегливої праці,— говорить він,— а наполеглива праця не смертельна». Справді, хто віддає себе справі, отримує найбільше щастя (Дії 20:35).

Співпрацюючи зі старійшинами, ви також багато чого робите, щоб сприяти згоді. «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— говориться в Євреїв 13:17,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне». Слід визнати, що старійшини не є досконалими людьми й що у них можна легко знайти недолік. Зате критиканський склад розуму породжує недовір’я. Він може відібрати у вас радість і негативно відбитися на інших членах збору. Тому апостол Петро дав нам таку пораду: «Молоді,— коріться старшим! А всі майте покору один до одного... Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1 Петра 5:5, 6).

Така порада особливо доречна, якщо хтось із вас відчуває, що його обминають і не дають привілеїв у служінні. Можливо, хтось з вас «єпископства [«відповідальності наглядача», НС] хоче», але його не призначають для цього (1 Тимофія 3:1). Смиренність допоможе таким ‘надію складати’ (Плач Єремії 3:24). Замість обурюватися на старійшин,— що гарантовано зіпсує ваші хороші стосунки з ними,— запитайте себе: «Чи є якісь галузі, де мені можна вдосконалитися?» Ваша щира готовність приймати і застосовувати поради, без жодного сумніву, буде свідчити про ваш духовний зріст.

Побожна смиренність і скромність допоможе службовому помічнику утримувати врівноваженість, якщо у нього є виняткові здібності або освіта чи особливе соціальне становище. Яким спокусливим для нього може бути бажання спробувати затьмарити старійшин або звертати увагу на свої власні здібності! У Приповістей 11:2 нам нагадується, що «з сумирними — мудрість». Сумирний брат усвідомлює свої обмеження. Він готовий працювати тихо, не висуваючись наперед, і користуватися своїми здібностями, щоб підтримувати старійшин. Сумирність також допоможе йому збагнути, що, хоч у нього і є великі світські знання, зате йому може все-таки бракувати духовних знань та проникливості у важливих сферах — саме тих якостей, які краще розвинені в старійшин (1 Коринтян 1:26—2:13; Филип’ян 1:9).

Ясно, що як старійшини, так і службові помічники відіграють важливі ролі. Укупі вони можуть багато чого зробити у зміцненні збору. Але щоб це було реальним, їм слід співпрацювати в згоді «зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру» (Ефесян 4:2, 3).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 27]

Старійшини дивляться на службових помічників не як на підлеглих, а як на тих, з ким вони разом служать Богові.