Вісники Царства сповіщають

Поширення насіння Царства при кожній нагоді

БОЖЕ Слово, Біблія, заохочує до працелюбності. Цар Соломон сказав: «Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі,— оце чи оте, чи обоє однаково добрі» (Екклезіяста 11:6).

Свідки Єгови сіють «насіння», проповідуючи добру новину про Боже Царство при кожній сприятливій нагоді. Вони продовжують ‘безупинно навчати і звіщати Євангелію про Ісуса Христа’ в понад 230 країнах та на островах (Дії 5:42). Наступні випадки з проповідування показують, як Свідки Єгови не дають ‘своїм рукам спочивати’ у проповідницькій праці.

◻ Одна жінка, Свідок Єгови, з республіки Кабо-Верде, йдучи в проповідницьке служіння, минала в’язницю. Кілька в’язнів, що сиділи на дереві в подвір’ї цієї в’язниці, помітивши Свідка, почали гукати й питати про журнали. Свідок прив’язала до каменя декілька журналів «Вартова башта» й «Пробудись!» і перекинула їх через в’язничний мур. У результаті цього було розпочато 12 біблійних вивчень. Згодом троє в’язнів присвятили своє життя Богові й представили себе до водного хрещення. Один із в’язнів ось уже понад рік служить повночасним благовісником, тобто піонером. Але як в’язні займаються проповідницькою діяльністю у в’язниці? Передусім в’язницю поділили на території. Потім кожну територію розподілили серед трьох Свідків, які опрацьовують її від камери до камери. Ці вісники Царства намагаються розвивати зацікавлення в основному так само, як це роблять Свідки Єгови по цілому світі,— здійснюючи повторні відвідини. Проте відрізняється частота проведення біблійних вивчень. Замість вивчати Біблію один-два рази на тиждень протягом години, декотрі в’язні вивчають її щодня! Крім того, начальник в’язниці дозволив Свідкам проводити у в’язниці всі зборові зібрання.

◻ Одна жінка з Португалії після смерті своєї бабусі дістала в спадщину публікації Товариства Вартової башти. Оскільки вона не була Свідком Єгови, книжки її не дуже цікавили. А втім, вона не хотіла їх знищувати. Якось вона розповіла про цю бібліотеку одній жінці-Свідкові, що зайшла до неї, проповідуючи від дверей до дверей. Свідок запитала її, чи вона знає справжню вартість цієї бібліотеки. Жінка відповіла: «Сказати по правді, не знаю, але як би мені довідатися?» Ця жінка погодилась вивчати Біблію і невдовзі почала високо цінувати бібліотеку своєї бабусі. Тепер вона також є охрещеним Свідком Єгови. Більш того, її дочка й близький друг родини також вивчають Біблію. Яким же цінним спадком виявилася ця колекція книжок!