Як Бог натхнув Біблію?

ЗВ’ЯЗОК сьогодні дає небувалі можливості. Телефони, телефакси, комп’ютери — хто б міг подумати багато років тому, що прийде час, коли повідомлення будуть так блискавично передаватися в будь-який куточок землі?

Але найзахопливішим видом зв’язку є зв’язок, який людина не в стані опанувати,— божественне натхнення. Єгова натхнув коло 40 чоловіків, щоб вони написали його Слово, Святу Біблію. Подібно як люди послуговуються багатьма видами зв’язку, Єгова так само використав кілька видів зв’язку, щоб натхнути Святе Письмо.

Диктування. Бог передавав конкретні звістки, які пізніше ввійшли в Бібліюa. Візьміть, наприклад, до уваги правила, з яких складається Закон-угода. «Напиши собі слова,— сказав Єгова Мойсею,— бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем» (Вихід 34:27). Ці «слова», передані «через... Анголів», переписав Мойсей, і їх можна знайти сьогодні в біблійних книгах Вихід, Левит, Числа й Повторення Закону (Дії 7:53).

Багато інших пророків, як, скажімо, Ісая, Єремія, Єзекіїль, Амос, Наум і Михей, отримували конкретні звістки від Бога через ангелів. Інколи ці чоловіки починали свої проголошення висловом: «Так говорить Господь» (Ісаї 37:6; Єремії 2:2; Єзекіїля 11:5; Амоса 1:3; Наума 1:12). Вони викладали на письмі те, що сказав Бог.

Видіння, сни й транс. Видіння — це образ, видовище або повідомлення, що «накладається», зазвичай надприродним способом, на розум особи в стані неспання. Наприклад, Петро, Яків та Іван, «пробудившись», побачили видіння преображеного Ісуса (Луки 9:28—36; 2 Петра 1:16—21). У декотрих випадках Бог передавав повідомлення уві сні, або нічному видінні, що навіював на підсвідомість реципієнта, коли той спав. Отже Даниїл пише про «видіння моєї голови на моєму ложі», або, як передає це перекладач Рональд А. Нокс, «коли я лежу й бачу сон» (Даниїла 4:7).

Людина, яку Єгова вводив у транс, повністю входила в стан глибокого зосередження, однак частково була в стані неспання. (Порівняйте Дії 10:9—16). Грецьке слово е́к·ста·сіс (транс) у Біблії вживається в значенні «позбуття або зміщення». Воно натякає на виведення розуму з його нормального стану. Отже, людина в трансі майже не реагує на оточення, водночас повністю сприйнятлива до видіння. Апостол Павло напевно перебував у такому трансі, коли «до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити» (2 Коринтян 12:2—4).

На відміну від тих, хто записував продиктовані Богом повідомлення, письменники Біблії, які отримували видіння й сни або впадали в транс, часто мали певну свободу описувати побачене своїми словами. Авакумові було сказано: «Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач його легко читав» (Авакума 2:2).

Чи це означає, що ці частини Біблії менше натхнені, ніж продиктовані уривки? Зовсім ні. За допомогою свого духу Єгова глибоко вкорінив свої звістки в розум кожного письменника, щоб передавалися Божі думки, а не людські. Хоча Єгова дозволив письменникам добирати влучні слова, він керував їхніми розумами й серцями, тому не було пропущено жодної важливої інформації і ці слова в кінцевому результаті стали по праву вважатися Божими (1 Солунян 2:13).

Божественне об’явлення. У Біблії є пророцтва — заздалегідь виявлена й записана історія, котрі аж ніяк не можна приписати людській спроможності завбачати. Одним із прикладів є розквіт і кінець правління ‘царя Греції’, Александра Македонського, передречений десь за 200 років наперед! (Даниїла 8:1—8, 20—22). Біблія також розповідає про події, які ніколи не спостерігало людське око. Прикладом є сотворення неба й землі (Буття 1:1—27; 2:7, 8). У книзі Йова також розповідається про переговори на небі (Йова 1:6—12; 2:1—6).

Якщо Бог не повідомляв про такі події письменникам безпосередньо, він таки комусь розповів про них і вони стали частиною усної або писемної історії, яка передавалася від покоління до покоління, аж поки ці події не були записані у Біблію. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 7). Хоч би як там було, ми можемо твердо вірити, що Єгова є Джерелом цієї інформації і що він керував письменниками, аби їхні оповіді не містили неточностей, перебільшень або міфів. Стосовно пророцтва Петро написав: «Звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим»b (2 Петра 1:21).

Потрібно чималих зусиль

Хоча письменники Біблії були «проваджені Духом Святим», від них таки вимагалося глибоких роздумів. Наприклад, Соломон ‘важив та досліджував [слова], щоб скласти багато приповістей. Він пильнував знаходити потрібні слова і вірно писав правдиві слова’ (Екклезіяста 12:9, 10).

Декотрі письменники Біблії повинні були проводити чималі пошуки, щоб документально підтвердити свій матеріал. Лука, приміром, написав про свою євангельську розповідь: «Я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком». Звичайно, Божий дух поблагословив зусилля Луки, спонукуючи його знаходити достовірні історичні документи й розпитувати надійних очевидців, як, скажімо, ще живих учнів і, можливо, Ісусової матері, Марії. А тоді Божий дух керував Лукою, щоб той точно записав усю інформацію (Луки 1:1—4).

На відміну од Євангелія від Луки, Євангеліє від Івана є оповіддю очевидця, яка була записана коло 65 років після смерті Ісуса. Безсумнівно, дух Єгови загострював пам’ять Івана, щоб з бігом часу вона не ослабла. Це узгоджується з обіцянкою Ісуса своїм послідовникам: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Івана 14:26).

Інколи біблійні письменники використовували збірки матеріалів очевидців — ранніх літописців, але не всі ці очевидці писали під натхненням. Єремія здебільшого саме так уклав Перше й Друге Царів (2 Царів 1:18). Ездра, щоб зібрати матеріал для Першої та Другої книги Хронік, використав щонайменше 14 ненатхнених джерел, у тому числі ‘хроніку царя Давида’ й ‘книгу Юдиних та Ізраїлевих царів’ (1 Хронік 27:24; 2 Хронік 16:11). Мойсей навіть цитував з ‘Книжки воєн Господніх’, яка, очевидно, була достовірним записом війн Божого народу (Числа 21:14, 15).

У таких випадках активно діяв святий дух, спонукуючи біблійних письменників вибирати тільки достовірний матеріал, який потім став частиною натхненої біблійної оповіді.

Практичні поради. Від кого?

Біблія містить безліч практичних порад, які спираються на проникливі спостереження окремих осіб. Наприклад, Соломон написав: «Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога» (Екклезіяста 2:24). Павло повідомив, що в пораді стосовно подружжя він ‘висловлював свою думку’. Однак він додав: «Міркую, що й я маю Божого Духа» (1 Коринтян 7:25, СМ; 7:39, 40). Павло, безперечно, мав Божий дух, бо, за словами апостола Петра, Павло писав «за даною йому мудрістю» (2 Петра 3:15, 16). Отже, він висловлював свою думку, але ним керував Божий дух.

Коли біблійні письменники висловлювали такі особисті переконання, вони робили це на підставі вивчення і застосування доступних їм писань. Ми можемо бути певними, що їхні писання перебувають у гармонії з Божими думками. Їхні записи стали частиною Божого Слова.

Звичайно, Біблія містить твердження тих, чиє міркування було помилковим. (Порівняйте Йова 15:15 з 42:7). У неї також входить декілька висловів, в яких передаються страждання Божих слуг, але з цих висловів неможливо повністю з’ясувати, чому ці слуги так себе почувалиc. Хоча письменник висловлював такі особисті думки, ним усе-таки керував Божий дух, щоб він зробив точний запис, що послужило визначенню та розкриттю хибного міркування. Крім того, у кожному випадку будь-якому розсудливому читачеві видно з контексту, чи міркування письменника є обґрунтованим.

Коротко кажучи, ми можемо бути впевненими, що ціла Біблія — це Божа звістка. Безсумнівно, Єгова подбав, щоб усі її слова відображали його намір і давали необхідні вказівки тим, хто бажає служити йому (Римлян 15:4).

Чому писали люди?

Те, що Єгова використав людей для написання Біблії, виявляє його велику мудрість. Подумайте про наступне: якби Бог доручив цю справу ангелам, чи Біблія привертала б до себе таку увагу? Щоправда, ми були б глибоко вражені, якби читали про Божі риси й вчинки з погляду ангелів. Але коли б до написання Біблії не було докладено людських рук, нам, мабуть, було б досить важко збагнути її суть.

Проілюструймо це таким чином: Біблія могла б без зайвих слів повідомити про те, що цар Давид вчинив перелюб і вбивство, а потім покаявся. Однак наскільки ж ліпше читати слова самого Давида, який говорить про своє жахливе страждання через ці вчинки й благає в Єгови прощення! «Мій гріх передо мною постійно,— написав він.— Серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (Псалом 51:5, 19). Отже Біблія відзначається сердечністю своїх висловів, розмаїттям і привабливістю своєї звістки, а все це завдяки тому, що люди доклали до неї своїх рук.

Авжеж, Єгова вибрав найліпший спосіб донести до нас своє Слово. Хоча для його написання використано немічних і слабких людей, вони були проваджені святим духом і тому не допустилися жодної помилки. Отже Біблія є найціннішою книгою. Її порада розсудлива, а її пророцтва про майбутній Рай на землі — надійні (Псалом 119:105; 2 Петра 3:13).

Чому б не взяти собі за звичку прочитувати щодня якусь частину з Божого Слова? Петро написав: «Немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння» (1 Петра 2:2). Оскільки все Писання натхнене Богом, ви переконаєтесь, що воно «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17).

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]

Звідки Мойсей отримав інформацію?

БІБЛІЙНУ книгу Буття написав Мойсей, але все, записане ним, відбулося задовго до його народження. Звідки ж тоді він отримав ту інформацію? Її міг виявити йому сам Бог безпосередньо, або ж відомості про декотрі події могли передаватися усно з покоління в покоління. Оскільки люди на початку жили довше, більшість інформації, яку Мойсей записав у книзі Буття, могла бути передана послідовно від Адама до Мойсея всього через п’ятьох осіб — Метушалаха, Сима, Ісака, Левія та Амрама.

Крім того, Мойсей міг звертатися за відомостями до писемних пам’яток. Тут варто зазначити, що, перш ніж назвати ім’я особи, про яку мала йти мова, Мойсей часто використовував вислів «ось оповість про» (Буття 6:9; 25:19; 37:2). Декотрі біблеїсти говорять, що єврейське слово то·ле·до́т, перекладене тут як «оповість», стосується вже існуючого літопису, який Мойсей взяв за джерело своїх писань. Але цього, звичайно, не можна сказати з повним переконанням.

Можливо, інформацію для книги Буття було передано трьома вищезгаданими способами — через безпосереднє об’явлення, усний переказ і писемні пам’ятки. Важливим фактом є те, що дух Єгови натхнув Мойсея. Отже, написані ним слова можуть по праву вважатися Божим словом.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Бог різними способами надихав чоловіків писати Біблію.