Ваше служіння від душі дорогоцінне в очах Єгови

«І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (КОЛОСЯН 3:23).

1, 2. а) Який найбільший привілей ми можемо мати? б) Чому деколи ми не в стані робити для Бога стільки, скільки хотіли б?

СЛУЖІННЯ Єгові — це найвеличніший привілей, який ми можемо мати. Не без причин цей журнал вже давно заохочує християн залучатися до служіння і, коли дозволяють обставини, служити «ще більше» (1 Солунян 4:1). Однак не завжди ми в стані служити Богові стільки, скільки прагне наше серце. «Обставини змушують мене працювати повний робочий день,— каже одна незаміжня сестра, охрещена майже 40 років тому.— Я працюю не для казкового гардеробу, чи дорогих круїзів, а щоб покрити витрати на необхідні справи, у тому числі на медичні й стоматологічні послуги. Я почуваюся так, ніби віддаю Єгові якісь залишки».

² Любов до Бога спонукує нас брати якомога більшу участь у проповідницькій праці. Але життєві обставини часто обмежують наші можливості. Виконання інших біблійних обов’язків, у тому числі сімейних, може забирати багато часу й сил (1 Тимофія 5:4, 8). У ці «тяжкі часи» життя стає щораз труднішим (2 Тимофія 3:1). Коли ми не можемо служити стільки, скільки хотіли б, нас, до деякої міри, засуджує серце. Ми, можливо, запитуємо себе, чи Бог задоволений нашим поклонінням.

Краса служіння від душі

3. Чого Єгова сподівається від усіх нас?

³ У Псалмі 103:14 Біблія тепло запевняє нас про Єгову: «Знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох». Він ліпше від усіх розуміє наші обмеження. Він не вимагає більшого, ніж ми спроможні дати. Чого ж саме він сподівається від нас? Того, що може дати кожен, без різниці, які його життєві обставини: «Все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» (Колосян 3:23). Так, Єгова сподівається, що ми — усі ми — будемо служити йому від душі.

4. Що значить служити Єгові від душі?

⁴ Що значить служити Єгові від душі? Цей вираз буквально перекладений з грецької. Слово «душа» стосується особи в цілому з усіма її фізичними і психічними здібностями. Отже служити від душі значить докладати зусиль, використовувати всі свої здібності й сили у Божому служінні якомога повніше. Простіше кажучи, це значить робити усе, на що спроможна наша душа (Марка 12:29, 30).

5. Як приклад апостолів показує, що не обов’язково усім брати однакову участь у служінні?

⁵ Чи служити від душі означає, що всі ми повинні брати однакову участь у служінні? Це навряд чи було б можливо, тому що в різних людей різні обставини й здібності. Згадайте вірних апостолів Ісуса. Не всі вони були здатні виконувати однаковий обсяг роботи. Наприклад, дуже мало відомо про таких апостолів, як Симон Кананіт та Яків, син Алфеїв. Можливо, їхня апостольська діяльність була дещо обмеженою (Матвія 10:2—4). На відміну від них, Петро міг взяти на себе багато великих обов’язків; Ісус навіть дав йому ‘ключі Царства’! (Матвія 16:19). Однак Петро не був піднесений над іншими. Коли близько 96 року н. е. Іван отримав в Об’явленні видіння Нового Єрусалима, він бачив 12 підвалин і написані на них «дванадцять імен дванадцяти апостолів»a (Об’явлення 21:14). Єгова цінував служіння всіх апостолів, хоча деякі з них, очевидно, могли робити більше від інших.

6. Що в Ісусовій притчі про сіяча стається з насінням, посіяним у «добрій землі», і яке запитання виникає у зв’язку з цим?

⁶ Подібно і Єгова не вимагає від усіх нас однакової участі в проповідуванні. Ісус довів це в притчі про сіяча, порівнюючи проповідницьку працю до сіяння зерна. Насіння падало на різний ґрунт, який представляє різний стан серця людей, що чують звістку. «А посіяне в добрій землі,— пояснив Ісус,— це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро» (Матвія 13:3—8, 18—23). Що це за плоди і чому їх приносять у різній кількості?

7. Який плід приносить посіяне насіння і чому плід різного насіння неоднаковий?

⁷ Оскільки посіяне насіння — це «слово про Царство», приносити плід означає поширювати це слово, повідомляти його іншим (Матвія 13:19). Через те, що здібності і життєві обставини різні, різними є і плоди: від тридцяти до ста разів. Здорова, фізично сильна людина може приділяти проповідуванню більше часу, ніж хронічно хвора чи літня. Молода, неодружена особа, вільна від сімейних обов’язків, може зробити більше, ніж сімейна, якій треба працювати повний робочий день, щоб забезпечувати сім’ю. (Порівняйте Приповістей 20:29).

8. Як Єгова ставиться до того, хто дає найкраще, на що здатна його душа?

⁸ Чи Бог вважає людину, яка від душі приносить плід утридцятеро, менш вірною, ніж та, що приносить у сто разів? Зовсім ні! Плоди можуть бути різними, але Єгова задоволений, якщо наше служіння являє собою найкраще, на що здатна наша душа. Пам’ятайте: усі плоди, хоча вони й різні, походять від серця, названого «доброю землею». Грецьке слово (ка·ло́с), перекладене «добра», описує щось «прекрасне», що «тішить серце й око». Як приємно знати, що, коли ми робимо все, що можемо, наше серце прекрасне в Божих очах!

Бог не порівнює нас з іншими

9, 10. а) На які негативні думки може навести нас серце? б) Як приклад у 1 Коринтян 12:14—26 показує, що Єгова не порівнює наше служіння зі служінням інших?

⁹ Однак недосконале серце може давати іншу оцінку. Воно може порівнювати наше служіння зі служінням інших людей. Воно може підказувати нам: «Інші роблять набагато більше, ніж я. Як же Єгові може подобатись моє служіння?» (Порівняйте 1 Івана 3:19, 20).

¹⁰ Думки й дороги Єгови набагато вищі за наші (Ісаї 55:9). Розглянувши 1 Коринтян 12:14—26, ми краще зрозуміємо те, як Єгова ставиться до наших зусиль. Там збір порівнюється до тіла з багатьма членами — очима, руками, ногами, вухами і так далі. Подумаймо на хвилинку про буквальне тіло. Як смішно було б порівнювати свої очі з руками або ноги з вухами! Кожен член виконує іншу функцію, однак усі вони корисні й цінні. Це показує, що Єгова дорожить служінням, яке ми виконуємо від душі, без різниці, чи інші роблять більше від нас, чи менше (Галатів 6:4).

11, 12. а) Чому дехто може почуватися «слабшим» і «нешанованим? б) Як Єгова ставиться до нашого служіння?

¹¹ Через обмеження, зумовлені поганим здоров’ям, похилим віком та іншими обставинами, деколи ми можемо почуватися «слабшими» і «нешанованими». Але Єгова по-іншому дивиться на справу. Біблія каже нам: «Члени тіла, що здаються слабіші, значно більше потрібні. А тим, що вважаємо їх за зовсім нешановані в тілі, таким честь найбільшу приносимо... Та Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові» (1 Коринтян 12:22—24). Отже кожна особа може бути цінною в очах Єгови. Він цінує служіння, яке ми виконуємо, наскільки нам дозволяють наші обмеження. Чи ж ваше серце не прагне з усіх сил служити такому розуміючому і люблячому Богові?

¹² Отже для Єгови важливе не те, чи ви робите стільки ж, скільки хтось інший, а те, чи ви робите, що ви — ваша душа — спроможні робити. Єгова цінує наші особисті зусилля, і Ісус продемонстрував це в останні дні свого життя на землі на прикладі двох дуже різних жінок.

«Дуже цінний» подарунок вдячної жінки

13. а) За яких обставин Марія вилила пахуче миро на голову й ноги Ісуса? б) Яка була вартість Маріїної олії?

¹³ Увечері в п’ятницю, 8 нісана, Ісус прибув до Віфанії — невеликого села, що лежало на східному схилі Оливної гори, на відстані близько 3 кілометрів від Єрусалима. Ісус мав тут близьких друзів — Марію, Марту та їхнього брата, Лазаря. Ісус гостював у їхньому домі, можливо, навіть часто. Але в суботу ввечері Ісус та його друзі обідали в домі Симона, колишнього прокаженого, якого, ймовірно, зцілив Ісус. Коли Ісус напівлежав за столом, Марія зробила смиренний вчинок і виявила ним глибоку любов до чоловіка, який воскресив її брата. Вона відкрила пляшечку пахучого мира, «дуже цінного». Справді дорога річ! Це миро коштувало 300 динаріїв — еквівалент приблизно річного заробітку. Вона вилила цю пахучу олію на голову й ноги Ісуса і навіть витерла йому ноги своїм волоссям (Марка 14:3; Луки 10:38—42; Івана 11:38—44; 12:1—3).

14. а) Як учні відреагували на вчинок Марії? б) Як Ісус захистив Марію?

¹⁴ Учні були обурені! «Нащо таке марнотратство?» — питали вони. Юда, приховуючи злодійські мотиви під виглядом благодійництва і турботи про бідних, сказав: «Чому мира оцього за триста динаріїв не продано, та й не роздано вбогим?» Марія мовчала. Однак Ісус відповів учням: «Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий [форма слова ка·ло́с] учинок зробила Мені... Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі,— на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!» Як же ці теплі слова Ісуса, мабуть, заспокоїли серце Марії! (Марка 14:4—9; Івана 12:4—8).

15. Чому Ісус був дуже зворушений учинком Марії і чого ми вчимося з цього про служіння від душі?

¹⁵ Ісус був глибоко зворушений учинком Марії. На його думку, вона була гідна похвали. Ісус надавав значення не матеріальній цінності подарунку, а факту, що вона, «що могла, те зробила». Вона використала нагоду і дала те, що була спроможна дати. Інші переклади передають ці слова виразами «вона зробила все, що могла» або «вона зробила, що було в її силі» («Американський переклад»; «Єрусалимська Біблія»). Маріїн вчинок був від душі, тому що вона давала найліпше. Власне в цьому і полягає суть служіння від душі.

Вдовині «дві лепті»

16. а) За яких обставин Ісус побачив пожертву бідної вдови? б) Яку вартість мали гроші вбогої вдови?

¹⁶ Через кілька днів, 11 нісана, Ісус провів цілий день у храмі. Там було підняте питання про його владу, і він відповідав на проблематичні запитання стосовно податків, воскресіння та інших справ. Він засудив книжників і фарисеїв за те, що вони, окрім усього іншого, «вдовині хати поїдають» (Марка 12:40). Після цього Ісус пішов, очевидно, на Подвір’я жінок, де за єврейською традицією, стояло 13 скарбниць. Він трохи посидів там, спостерігаючи, як люди кидають пожертви. Приходило немало багатих людей із самовдоволеним, навіть хвалькуватим виглядом. (Порівняйте Матвія 6:2). Ісусів погляд зупинився на одній жінці. Звичайна людина могла б і не помітити нічого особливого в ній чи в її пожертві. Але Ісус, який знав серця людей, розумів, що це була «вбога вдовиця». Він також знав, скільки саме вона пожертвувала — «дві лепті»b (Марка 12:41, 42).

17. Як Ісус оцінив пожертву вдови і чого ми з цього вчимося про давання Богові?

¹⁷ Ісус покликав до себе учнів, бо хотів, щоб вони на власні очі побачили те, чого він збирався їх навчити. Вона «поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю»,— сказав Ісус. На його думку, вона поклала більше, ніж усі інші люди разом взяті. Ця вдова дала «все, що мала» — свої останні гроші. Таким чином вона передала себе в турботливі руки Єгови. Отже особа, пожертва якої була майже нічого не вартою з матеріального погляду, була поставлена в приклад того, як потрібно давати Богові. У Божих очах її дар був безцінним! (Марка 12:43, 44; Якова 1:27).

Вчитися з Божого погляду на служіння від душі

18. Чого ми вчимося з того, як Ісус оцінив учинок двох жінок?

¹⁸ З того, як Ісус поставився до цих двох жінок, ми отримуємо зворушливий урок про погляд Єгови на служіння від душі (Івана 5:19). Ісус не порівнював удову з Марією. Він цінував вдовині лепти не менше, ніж Маріїне «дуже цінне» миро. Оскільки обидві жінки дали найліпше, що мали, у Божих очах їхні пожертви були однаково цінними. Отже, якщо у вас з’являються почуття негідності через те, що ви не можете робити для Бога стільки, скільки хочете,— не впадайте у відчай. Єгова із задоволенням приймає найкраще, що ви можете дати. Пам’ятайте, Єгова «дивиться на серце», отже він добре знає прагнення вашого серця (1 Самуїла 16:7).

19. Чому нам не слід судити те, як інші християни служать Богові?

¹⁹ Божий погляд на служіння від душі повинен впливати також на те, як ми ставимося до інших і поводимося з ними. Як жорстоко було б критикувати зусилля інших або порівнювати служіння одної особи зі служінням іншої! На жаль, таке деколи трапляється. Одна християнка пише: «Дехто створює враження, що або ти піонер, або ти нічого не вартий. Ті з нас, які з великими зусиллями намагаються залишатись «всього лиш» регулярними вісниками Царства теж потребують, щоб їх цінували». Пам’ятаймо: ми не маємо повноваження судити, що́ для іншого християнина було б служінням від душі, а що ні (Римлян 14:10—12). Єгова дорожить служінням від душі кожного з мільйонів вірних вісників Царства, і так само слід робити й нам.

20. Який погляд найкраще мати стосовно служіння наших співпоклонників?

²⁰ А що, коли дехто, на нашу думку, служить менше, ніж міг би? Зменшення активності співвіруючого може служити сигналом для турботливих старійшин, що цій особі потрібна допомога або підбадьорення. У той же час нам не слід забувати, що для декого служіння від душі може бути подібним до вдовиних двох лепт, а не до Маріїного цінного мира. Найкраще вважати, що наші брати і сестри люблять Єгову і що така любов спонукає їх робити якомога більше, а не якомога менше. Безумовно, жодний сумлінний слуга Єгови не захоче робити для Бога менше, ніж він може! (1 Коринтян 13:4, 7).

21. Яке служіння, що винагороджує, вибрали багато вісників і які у зв’язку з цим виникають запитання?

²¹ Однак для багатьох Божих людей служити від душі означало вибрати справу, яка дуже винагороджує,— піонерське служіння. Які благословення вони отримують? І що сказати про тих з нас, які ще не мали можливості піонерувати,— як ми можемо виявляти піонерський дух? Ці питання будуть обговорюватись у наступній статті.

[Примітки]

Як би ви відповіли?

◻ Що значить служити Єгові від душі?

◻ Як приклад у 1 Коринтян 12:14—26 показує, що Єгова не порівнює нас з іншими?

◻ Чого ми вчимось про давання від душі з Ісусових слів про Маріїне цінне миро і вдовині дві лепти?

◻ Як погляд Єгови на служіння від душі повинен впливати на наше ставлення одне до одного?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Марія дала найліпше, що могла, намазавши Ісусове тіло «дуже цінним» миром.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Вдовині лепти — майже нічого не варті з матеріального погляду, але безцінні в очах Єгови.