Чи ви прагнете справедливого світу?

ДЕРЕВ’ЯНИЙ трищогловий двопалубний вітрильник підпливає до півострова, який сьогодні називається Кейп-Код і належить до штату Массачусетс (США). Команда корабля і 101 пасажир виснажені 66-денною подорожжю. Шукаючи порятунку від релігійного переслідування та матеріальної скрути, вони вирушили у важку подорож через Атлантичний океан.

Коли 11 листопада 1620 року пасажири цього судна, яке називалось «Мей-флауер», побачили землю, їхні очі загорілись надією на нове життя. Бажаючи закласти основу кращого світу, більшість дорослих чоловіків — пасажирів корабля — підписали «Мейфлауерський договір». У ньому вони постановили ввести в дію «справедливі й безсторонні закони» для «загального добра колонії». Чи ця мрія високоморального світу, справедливого для кожного, стала реальністю?

Хоча договір, підписаний на «Мейфлауері», і вважається одним з наріжних каменів американської урядової системи, несправедливість в Америці, як і по цілому світі, є звичайним явищем. Наприклад, одного чоловіка поранили поліцейські, коли він втікав після того, як пограбував і поранив власника магазину. Грабіжник подав у суд на нью-йоркську поліцію, і йому виплатили кілька мільйонів доларів компенсації.

Розгляньмо ще один випадок. У місті Пасадіні (Каліфорнія, США) студенти юридичного факультету здавали екзамен з адвокатури, коли в одного з них почався приступ і він знепритомнів. Двоє інших студентів відразу почали проводити серцево-легеневу реанімацію, і робили це, поки приїхали медпрацівники. Цих двоє студентів витратили 40 хвилин, допомагаючи товаришеві. Але коли вони попросили продовжити їм час, щоб закінчити підготовку до екзамену, їм відмовили.

Слід згадати також справу покарання за злочини. Економіст-аналітик Ед Рубенштейн вказує: «Більшість злочинів не завершуються арештом. Проти багатьох арештованих так і не порушується судових справ. Багато визнаних винними звільнюються умовно. Покарання з погляду злочинця є можливістю, а не безперечним фактом». Використовуючи дані про крадіжки зі зломом, він робить висновок, що потенційний злодій «уникає ув’язнення в більше як 98 відсотках випадків». Низька ймовірність покарання сприяє росту кількості злочинів та їхніх жертв (Екклезіяста 8:11).

У великій кількості країн багата меншість далі багатіє, тоді як маси бідних людей зазнають економічної несправедливості. Така несправедливість панує, коли люди через колір шкіри, етнічну належність, мову, стать чи релігію не мають можливості поліпшити свою ситуацію чи навіть утримувати себе. Наприклад, згідно з газетою «Нью-Йорк таймс», «близько чверті мільярда людей в індуських місцевостях Південної Азії — більшість з них в Індії та Непалі — народжуються і вмирають як члени касти недоторканих». З цієї причини мільйони людей страждають від бідності, голоду й хвороб. Несправедливість супроводжує їх від колиски до могили.

А що сказати про несправедливість, непідвладну людині? Подумайте про дітей з природженими вадами — сліпих, психічно неповноцінних чи недорозвинених. Хіба жінка не почуває, що це несправедливо, коли її дитина народжується калікою або мертвою, тоді як інші жінки поряд із нею пестять здорових немовлят?

На жаль, несправедливість процвітає, як і її наслідки — величезні страждання і відсутність миру, радості та задоволення. Багато людей, розлючених несправедливістю, яку вони бачать чи зазнають, вдаються до насилля і тільки збільшують людські страждання. Більшість війн ведуться через те, що хтось відчуває несправедливість щодо себе.

Чому людям не вдається створити справедливий світ? Чи такий світ — це тільки мрія?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

Corbis-Bettmann

[Ілюстрація на сторінці 4]

Підписання «Мейфлауерського договору».

[Відомості про джерело]

Corbis-Bettmann