Пережити «день Єгови»

«Великий день Господа [«Єгови», НС] й вельми страшний, і хто зможе його перенести?» (ЙОІЛА 2:11).

1. Чому ‘страшний день Єгови’ має стати приводом для радості?

«СТРАШНИЙ»! Саме так Божий пророк Йоіл описує великий «день Єгови». А втім, всі ми, хто любить Єгову й присвятився йому на основі Ісусової викупної жертви, не повинні щулитись від страху перед близьким днем Єгови. Це насправді буде день, що вселяє страх, але водночас — це день величного спасіння, день визволення від злої системи речей, яка тисячоліттями мучила людство. З огляду на події цього дня Йоіл закликає Божий народ ‘тішитися й радіти,— бо велике Господь учинить’, а потім додає запевнення: «Станеться,— кожен, хто кликати буде Господнє Ім’я [«ім’я Єгови», НС], той спасеться». Відтак у Божому Царстві «будуть ті, що заціліють, як то Господь сказав був; і між тими, що зостануться живими,— тії, що їх Господь покличе» (Йоіла 2:11, 21, 22; 3:5, Хом.).

2. Які події відбуваються на завершення намірів Єгови: а) «Господнього дня» б) в «день Єгови»?

² Страшний день Єгови не слід плутати з ‘Господнім днем’, згаданим в Об’явленні 1:10. Господній день включає сповнення 16 видінь, про які розповідається з 1-го по 22-й розділи Об’явлення. Він охоплює час сповнення всіх подій, які Ісус передрік, відповідаючи на запитання своїх учнів: «Скажи нам,— коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?» Небесна присутність Ісуса відзначається жахливими ‘війнами, голодом, ненавистю, пошестями й беззаконням’ на землі. У міру того як помножуються ці лиха, Ісус дає заспокоєння богобійним людям, посилаючи своїх сучасних учнів, які проповідують ‘цю Євангелію Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім’. Потім, коли вибухне страшний день Єгови, настане апогей Господнього дня і «кінець» теперішньої системи речей (Матвія 24:3—14; Луки 21:11). День Єгови — це блискавичне виконання вироку над зіпсутим світом Сатани. «Небо й земля затремтять, та Господь — охорона Своєму народові» (Йоіла 4:16).

Єгова діє за днів Ноя

3. Чим обставини сьогодні нагадують обставини за днів Ноя?

³ Обставини у світі сьогодні нагадують «дні Ноя» понад 4000 років тому (Луки 17:26, 27). У Буття 6:5 ми читаємо: «Бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її — тільки зло повсякденно». Саме так як у сьогоднішньому світі! Усюди процвітає зло, пожадливість і немає любові. Інколи нам може здаватися, що розбещеність людства дійшла до краю. Але пророцтво апостола Павла про «останні дні» продовжує сповнюватися: «А лихі люди й дурисвіти будуть чим далі, тим до гіршого посуватися, зводячи інших, і самі зведені» (2 Тимофія 3:1, 13, Хом.).

4. У що вилилося фальшиве поклоніння на зорі людства?

⁴ Чи релігія за днів Ноя змогла принести людям полегшення? Навпаки, тогочасна відступницька релігія тільки сприяла згубним обставинам. Наші прабатьки піддалися фальшивому вченню ‘вужа стародавнього, що зветься диявол і сатана’. У другому поколінні від Адама «зачали були призивати Ймення Господнє», очевидно, в блюзнірський спосіб (Об’явлення 12:9; Буття 3:3—6; 4:26). Пізніше бунтівні ангели, які перестали бути виключно відданими Богові, матеріалізували собі людські тіла, щоб мати незаконні статеві зносини з вродливими людськими дочками. Ці жінки народжували гібридних велетнів, названих нефілім, які гнобили людей і знущалися над ними. Під таким демонічним впливом ‘кожне тіло зіпсуло дорогу свою на землі’ (Буття 6:1—12).

5. Яке застереження нам дає Ісус, згадуючи події за днів Ноя?

⁵ Але одна сім’я таки залишалася непорочною перед Єговою. Отже Бог «у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ безбожних» (2 Петра 2:5, Дерк.). Цей Потоп був прообразом страшного дня Єгови, який ознаменує кінець цієї системи речей і про який Ісус пророкував: «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син,— лише Сам Отець. Як було за днів Ноєвих, так буде і прихід Сина Людського. Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, «коли Ной увійшов до ковчегу», і не знали [«не звертали уваги», НС], аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав,— так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:36—39). Сьогодні ми перебуваємо в подібній ситуації, і ось тому Ісус закликає нас ‘уважати на себе й пильнувати, і кожного часу молитися, щоб змогли ми уникнути всього того, що має відбутись’ (Луки 21:34—36).

Єгова карає Содом і Гоморру

6, 7. а) Прообразом чого є події за днів Лота? б) Яке чітке попередження це передає нам?

⁶ Через декілька сторіч після Потопу, коли на землі розмножилися нащадки Ноя, вірний Авраам і його племінник Лот були очевидцями іншого страшного дня Єгови. Лот зі своєю родиною жили в місті Содомі. У цьому, а також у сусідньому місті Гоморрі процвітала огидна статева неморальність. Матеріалізм також стояв там на першому місці, і він зрештою став згубою навіть для Лотової дружини. Єгова сказав Авраамові: ‘Крик Содому й Гоморри великий, і гріх їхній став дуже тяжкий’ (Буття 18:20). Авраам благав Єгову пощадити ці міста заради праведних людей, але Єгова відповів, що не знайшов там навіть і десятьох праведників. Божі ангели допомогли Лотові та його двом дочкам втекти до сусіднього міста Цоара.

⁷ Що було далі? Зіставляючи наші «останні дні» з днями Лота, Євангелія від Луки 17:28—30 повідомляє: «Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували; того ж дня, як Лот вийшов із Содому,— огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив. Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!» Трагічна доля Содома й Гоморри в цей грізний день Єгови є чітким попередженням усім нам, хто живе в період Ісусової присутності. Сучасне покоління людей також ‘віддалось розпусті й кинулось за іншим тілом’ (Юди 7, Хом.). Крім того, сьогоднішні перекручені погляди на секс викликали великі ‘пошесті’, існування яких передрік на наш час Ісус (Луки 21:11, Дерк.).

Ізраїль пожинає «бурю»

8. Якою мірою ізраїльтяни дотримувалися угоди з Єговою?

⁸ Через якийсь час Єгова вибрав ізраїльтян, щоб вони стали «особливою власністю з-поміж усіх народів... царством священиків, народом святим». Це було б можливо тоді, коли вони ‘щиро слухалися б його голосу й дотримувалися його завіту’ (Вихід 19:5, 6, Хом.). Чи вони шанували цей величний привілей? Зовсім ні! Щоправда, такі вірні люди з цього народу, як Мойсей, Самуїл, Давид, Йосафат, Єзекія, Йосія, а також віддані пророки й пророчиці віддано служили Богові. Однак у цілому народ був невірний. З часом їхнє царство розділилось на два — Ізраїль і Юду. В основному обидва народи втягнулися в язичницьке поклоніння та перейняли інші богохульні звичаї сусідніх народів (Єзекіїля 23:49).

9. Як Єгова засудив бунтівниче десятиплемінне царство?

⁹ Як Єгова засудив їхні справи? Як завжди, він проголосив попередження, відповідно до сформульованого Амосом принципу: «Не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам». Сам Амос звіщав горе північному царству Ізраїлю: «Що ж означатиме для вас день Єгови? Це буде темрява, а не світло» (Амоса 3:7; 5:18, НС). Відтак Амосів сучасник, пророк Осія проголосив: «А що вітер вони засівають, то бурю пожнуть» (Осії 8:7). У 740 році до н. е. Єгова використав ассирійську армію, щоб раз і назавжди спустошити північне царство Ізраїлю.

Єгова відплачує відступницькій Юді

10, 11. а) Чому Єгова не хотів простити Юді? б) Які огидні речі зіпсували народ?

¹⁰ Єгова також посилав своїх пророків до південного царства Юди. Однак такі царі Юди, як Манасія і його наступник Амон, далі чинили зло в Божих очах, проливаючи ‘дуже багато невинної крови, служачи бовванам і вклоняючись їм’. Хоча Амонів син Йосія робив правильне в очах Єгови, але наступні царі й народ знову чинили зло, і тому «не хотів Господь простити» (2 Царів 21:16—21; 24:3, 4).

¹¹ Через пророка Єремію Єгова проголосив: «Чудне та страшне стало в краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» Над народом Юди тяжіла надзвичайна вина крові, і люди зіпсулись, бо крали, вбивали, чинили перелюб, фальшиво присягали, ходили за іншими богами й робили інші огидні речі. Божий храм став «вертепом розбійників» (Єремія 2:34; 5:30, 31; 7:8—12).

12. Як Єгова покарав зрадницький Єрусалим?

¹² Єгова проголосив: «З півночі [з Халдеї] зло приведу, і велике нещастя» (Єремія 4:6). Тому він спровадив світову державу Вавилон, у той час «молот всієї землі», щоб зруйнувати зрадницький Єрусалим та його храм (Єремії 50:23). У 607 році до н. е. після важкої облоги це місто впало перед могутньою армією Навуходоносора. «І цар вавилонський порізав Седекіїних синів в Рівлі на очах його; і всіх шляхетних Юдиних порізав вавилонський цар... А очі Седекії він вибрав, і скував його мідяними кайданами, щоб відвести його до Вавилону... А дім царя та доми народу халдеї попалили огнем, і порозбивали мури Єрусалиму. А решту народу, позосталих у місті, та перебіжців, що попереходили до нього, і решту народу, що позосталися, вигнав Невузар’адан, начальник царської сторожі до Вавилону» (Єремії 39:6—9).

13. Хто врятувався в день Єгови 607 року до н. е. й чому?

¹³ Справді страшний день! Але декількох душ, які були покірними Єгові, цей вогненний суд не торкнувся. Серед них були неізраїльтяни рехавіти, які, на противагу юдеям, виявляли смиренний та покірний дух. Також врятувався вірний євнух Евед-Мелех, який визволив Єремію від смерті у багнистій ямі, і вірний писар Єремії Барух (Єремії 35:18, 19; 38:7—13; 39:15—18; 45:1—5, Ог., 1988). Саме таким людям Єгова проголосив: «Я знаю ті думки, які думаю про вас... думки спокою, а не зло, щоб дати вам будучність та надію». Ця обітниця сповнилась у малому масштабі 539 року до н. е., коли богобійних євреїв визволив завойовник Вавилона, цар Кір, і вони повернулися, щоб відбудувати місто Єрусалим і його храм. Сьогодні ті, хто вийшов з вавилонської релігії та повернувся до чистого поклоніння Єгови, можуть також сподіватися у славетному майбутньому вічного миру у відновленому Єговою Раю (Єремії 29:11; Псалом 37:34; Об’явлення 18:2, 4).

«Скорбота велика» в першому сторіччі

14. Чому Єгова назавжди відкинув Ізраїль?

¹⁴ Повернімося в перше сторіччя н. е. На той час визволені євреї знову втягнулися у відступництво. Єгова послав свого єдинородного Сина на землю, щоб той став його Помазанцем, або Месією. З 29 по 33 рік н. е. Ісус проповідував по цілому ізраїльському краї, говорячи: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Матвія 4:17). Крім того, він зібрав учнів і навчив їх звіщати разом з ним добру новину про Царство. Як відреагували на це єврейські правителі? Вони обмовляли Ісуса й зрештою вчинили огидний злочин, заподіявши йому страдницької смерті на стовпі мук. Єгова відкинув євреїв як свій народ. Тепер вже назавжди.

15. Який привілей отримали покаянні євреї?

¹⁵ У день П’ятидесятниці 33 року н. е. воскреслий Ісус вилив святий дух на своїх учнів, і це дало їм можливість розмовляти різними мовами з євреями й прозелітами, які швидко зійшлися в те місце. Звертаючись до натовпу, апостол Петро проголосив: «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми... Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви!» Як відреагували чесні євреї? «Вони серцем розжалобились», покаялися у своїх гріхах та охрестилися (Дії 2:32—41). Проповідування про Царство прискорилось, і за 30 років воно охопило ‘все створіння під небом’ (Колосян 1:23).

16. Як Єгова покерував подіями, завершенням яких стало виконання його вироку над природним Ізраїлем?

¹⁶ Тепер прийшов час Єгови виконати вирок над своїм відкинутим народом, природним Ізраїлем. Багато тисяч людей з народів, що жили в різних місцях знаного тоді світу, почали стікатися до християнського збору й були помазані як духовний ‘Ізраїль Божий’ (Галатів 6:16). Проте євреї в той час уже опустилися до ненависті й сектантського насильства. Всупереч написаному Павлом про те, щоб ‘коритися вищій владі’, вони відкрито бунтувалися проти Римського панування над ними (Римлян 13:1). Єгова явно покерував подальшими подіями. У 66 році н. е. римські легіони під командуванням генерала Галла взяли в облогу Єрусалим. Під час навали римляни змогли проникнути в місто й підкопати мур храму. За літописами Йосифа Флавія, місто й людей спіткала справжня скорботаa. Але раптово солдати поспішно відступили. Це дало можливість учням Ісуса ‘втекти в гори’, як було вказано в його пророцтві з Матвія 24:15, 16.

17, 18. а) За допомогою якої скорботи Єгова виконав суд над євреями? б) Яка плоть ‘спаслася’ й тінню чого це було?

¹⁷ А втім, повне виконання вироку Єгови в апогеї скорботи ще мало прийти. У 70 році н. е. римські легіони, тепер уже під командуванням генерала Тіта, повернулися для здійснення нападу. Цього разу бій був остаточний! Євреї, які воювали навіть між собою, аж ніяк не могли бути рівними з римлянами. Місто та його храм було зрівняно з землею. Євреї були дуже виснажені; понад мільйон з них зазнали страждань і смерті, коло 600 000 трупів було викинуто за міські брами. Після падіння міста 97 000 євреїв були забрані в неволю і багато з них пізніше погинуло на гладіаторських видовищах. Справді, єдиною плоттю, яка врятувалася в роки цієї скорботи, були християни, котрі втекли в гори за Йордан (Матвія 24:21, 22, Дерк.; Луки 21:20—22).

¹⁸ Отже величне Ісусове пророцтво про «закінчення системи речей» мало перше сповнення і досягло апогею в день Єгови у 66—70 роках н. е., коли виконався суд над бунтівничим єврейським народом (Матвія 24:3, НС; 24:4—22). Але це було тільки тінню майбутнього великого та страшного дня Єгови — остаточної скорботи, яка незабаром охопить цілий світ (Йоіла 3:4). А як ви можете ‘спастися’? Про це розповість наступна стаття.

[Примітка]

Запитання для повторення

◻ Як ‘Господній день’ пов’язаний з «днем Єгови»?

◻ На яке застереження ми повинні звертати увагу, аналізуючи дні Ноя?

◻ Який яскравий урок можна взяти з того, що сталося із Содомом і Гоморрою?

◻ Хто врятувався у ‘великій скорботі’ першого сторіччя?

[Ілюстрації на сторінці 15]

Єгова врятував сім’ї Ноя та Лота, а також вірних людей у 607 році до н. е. і в 70 році н. е.