Вісники Царства сповіщають

Колишній противник пізнає́ правду

ГРОМАДЯНСЬКА війна в Ліберії не раз привертала увагу засобів масової інформації. У ході війни загинули десятки тисяч людей, сотні тисяч були змушені залишити свої домівки. Але навіть такі випробування не заважають щиросердим людям приймати правду, як це добре видно з наступного випадку.

З десятирічного віку Джеймс отримував освіту в лютеранській церкві, а пізніше навіть став редактором церковної газети. Він використовував своє становище, аби писати статті, скеровані проти Свідків Єгови, хоча особисто жодного разу з ними не розмовляв.

З часом Джеймс залишив роботу в церковній газеті та став власником процвітаючого мотелю. Якось, коли він сидів у вестибюлі мотелю, туди завітали дві добре вдягнені сестри. Звернувши увагу на їхній охайний вигляд, Джеймс запросив їх увійти. Проте, коли сестри пояснили йому мету свого візиту, він сказав: «Я дуже зайнятий і не маю часу на розмови». Свідки запропонували Джеймсові передплатити «Вартову башту» та «Пробудись!», і він погодився, але лише для того, щоб швидше здихатися сестер. Протягом 12 місяців Джеймсові додому приходили журнали, але він складав їх у поліетиленовий мішок, навіть не знявши обгортки з адресною наклейкою.

У країні бушувала громадянська війна, отже Джеймс поскладав у мішок усі свої гроші й коштовності та приготувався тікати при першому ж сигналі небезпеки. Одного ранку коло запасного виходу його будинку вибухнула граната; у паніці Джеймс схопив мішок та кинувся рятувати життя утечею. Приєднавшись до тисяч цивільних біженців, він вирушив у путь; попереду на них чекав цілий ряд контрольно-пропускних пунктів, де часто й, до того ж, без жодних видимих причин грабували й вбивали ні в чому не винних людей.

На першому перепускному пункті Джеймсу поставили кілька запитань, а тоді наказали відкрити мішок. Відкривши його, він заглянув усередину — та не міг повірити своїм очам. Джеймс був шокований: у мішку не було ані грошей, ані коштовностей. У паніці він узяв із собою інший мішок — той, в якому було повно нерозпечатаних журналів «Вартова башта» й «Пробудись!». Коли солдат побачив журнали й прочитав на адресній етикетці Джеймсове ім’я, то сказав: «А-а-а, так ви — Свідок Єгови. Свідків ми не шукаємо, бо знаємо, що ви ніколи не обманюєте». Взявши з мішка кілька журналів, солдат наказав Джеймсу проходити.

Те саме трапилося на дев’яти інших перепускних пунктах: усі командири були впевнені, що Джеймс — Свідок Єгови, а тому нічого йому не робили й дозволяли пройти. Отже Джеймс утішився, що не взяв із собою коштовностей; він багато чого встиг побачити й зрозумів, що через ті коштовності його, мабуть, уже давно б убили.

Коли Джеймс нарешті дістався до останнього, найбільш небезпечного контрольно-пропускного пункту, йому стало моторошно: у тому місці було повно людських трупів. Джеймса охопив жах, і він почав кликати ім’я Єгови. У молитві він сказав, що коли Бог допоможе йому вийти живим із цієї «бойні», то він служитиме йому все своє життя.

Джеймс показав свій мішок солдатам, і, так само як у попередніх випадках, вони відповіли: «Цих людей ми не шукаємо». Вони навіть сказали йому: «Тут на схилі пагорба живе один із ваших братів. Ідіть і залишайтеся у нього». На той час ставлення Джеймса до Свідків повністю змінилося. Він тут же зв’язався із цим братом та домовився про біблійне вивчення по книжці «Ви можете жити вічно в Раю на землі».a

Через декілька днів він був змушений тікати звідти через наступ військ. Цього разу Джеймс подався до бушу, взявши з собою лише книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі»! Протягом 11 місяців, проведених далеко від інших Свідків, він 5 разів пройшов цілу книжку. Коли ж урешті-решт він зміг повернутися до міста, то знову почав вивчати Біблію зі Свідками та зробив швидкий поступ. Невдовзі після того Джеймс охрестився і тепер вірно служить разом із своїми духовними братами.

[Примітка]