«Зміцніть серця ваші»
«Вам терпеливість потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю» (ЄВРЕЇВ 10:36).
1, 2. а) Що трапилося з багатьма християнами першого століття? б) Чому віра може легко ослабнути?
З УСІХ письменників Біблії ніхто не згадував про віру стільки, скільки апостол Павло. І часто він говорив про тих, чия віра ослабла, а то й взагалі згасла. Наприклад, Гіменей та Олександер «розбилися в вірі» (1 Тимофія 1:19, 20). Димас залишив Павла, «цей вік полюбивши» (2 Тимофія 4:10). Дехто своїми нехристиянськими, безвідповідальними вчинками «вирікся віри». Інші були введені в оману фальшивою мудрістю та ‘відпали від віри’ (1 Тимофія 5:8; 6:20, 21).
2 Чому ті помазані християни зазнали невдачі? Річ у тім, що «віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого» (Євреїв 11:1). Ми віруємо в те, чого не бачимо. Нам не потрібно вірувати в те, що можна побачити. Працювати заради видимого достатку легше, ніж заради невидимого духовного скарбу (Матвія 19:21, 22). Багато видимих речей — те, що викликає ‘пожадливість тілесну, і пожадливість очам’,— надзвичайно апелюють до нашої недосконалої плоті й можуть послабити нашу віру (1 Івана 2:16).
3. Яку віру повинні розвивати християни?
3 Однак, за словами Павла, «той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду». Така віра була в Мойсея. Він «озирався на Божу нагороду» та «був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:6, 24, 26, 27). Така віра потрібна й християнам. Як зазначалося в попередній статті, чудовий приклад цього залишив Авраам.
Авраамів приклад віри
4. Як віра Авраама вплинула на ціле його життя?
4 Коли Авраам жив в Урі, він отримав Божу обіцянку, що стане батьком насіння, яке мало бути благословенням для людей з усіх народів (Буття 12:1—3; Дії 7:2, 3). Зважаючи на цю обітницю, Авраам послухався Єгови та переїхав спочатку до Харана, а тоді до Ханаану. Там Єгова пообіцяв дати ханаанську землю Авраамовому насінню (Буття 12:7; Неемії 9:7, 8, Ог.,1988). А втім, багато з того, що пообіцяв Єгова, мало сповнитися лише після смерті Авраама. Наприклад, сам Авраам ніколи не мав своєї земельної ділянки в Ханаані, окрім печери Махпели, яку він придбав як місце для поховання (Буття 23:1—20). Але він мав віру в слово Єгови. А головне, він мав віру в майбутнє ‘місто, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець’ (Євреїв 11:10). Така віра підтримувала Авраама впродовж цілого життя.
5, 6. Як була випробувана віра Авраама щодо обітниці Єгови?
5 Це стає особливо очевидним, коли згадати обіцянку, згідно з якою Авраамове насіння мало стати великим народом. Для того щоб та обіцянка виповнилася, Авраам повинен був мати сина; тож він довго чекав, поки Єгова поблагословить його в цьому. Ми не знаємо, в якому віці Авраам вперше почув Божу обітницю, але коли він здійснив далеку подорож до Харана, Єгова ще не дав йому дитини (Буття 11:30). У Харані він прожив досить довго, бо встиг ‘набути маєток і людей’, а згодом переїхав до Ханаану; на той час він мав 75 років, його дружина Сарра — 65. Однак сина в нього так досі й не було (Буття 12:4, 5). Коли Саррі сповнилося приблизно 75 років, вона вирішила, що через свій вік уже не зможе народити Авраамові дитину. Отже, згідно з тогочасним звичаєм, вона віддала Авраамові свою невільницю Аґар, котра згодом народила від нього сина. Але той син не був обіцяною дитиною. Через деякий час Аґар разом зі своїм сином Ізмаїлом була вимушена залишити Авраамів дім. Проте коли Авраам помолився за них, Єгова пообіцяв благословити Ізмаїла (Буття 16:1—4, 10; 17:15, 16, 18—20; 21:8—21).
6 І ось, коли настав Божий відповідний час,— багато-багато років після того, як він уперше висловив свою обітницю,— у 100-річного Авраама й 90-річної Сарри народився хлопчик, Ісак. Яка ж то була надзвичайна подія! Коли ‘омертвілі’ тіла цієї літньої подружньої пари породили на світ нове життя, для них це було неначе воскресіння (Римлян 4:19—21). Хоча їм довелося довго чекати на сповнення тої обіцянки, їхнє терпіння було сповна винагороджене.
7. Як віра пов’язана з витривалістю?
7 Авраамів приклад нагадує нам, що не можна мати віру лише якийсь короткий час. Павло поєднав віру з витривалістю, написавши: «Бо вам терпеливість [«витривалість», НС] потрібна, щоб Божу волю вчинити й прийняти обітницю. (...) Ми ж не з тих, хто хитається на загибіль, але віруємо на спасіння душі» (Євреїв 10:36—39). Багато хто довгий час чекав на сповнення обітниці, деколи навіть ціле своє життя. І міцна віра була для тих людей джерелом великої підтримки. Подібно до Авраама, вони обов’язково отримають нагороду в час, визначений Єговою (Авакума 2:3).
Слухаймося Бога
8. Як ми слухаємося Бога сьогодні і чому це може зміцнити нашу віру?
8 Віру Авраама підкріпляли принаймні чотири фактори, які також можуть підкріпити й нашу віру. По-перше, він виявляв свою ‘віру в те, що Бог є’, будучи уважним, коли до нього говорив Єгова. З цього погляду він відрізнявся від євреїв за часів Єремії, котрі вірили в Єгову, але не довіряли його словам (Єремії 44:15—19). Сьогодні Єгова промовляє до нас зі сторінок свого натхненого Слова, Біблії, яке, за словами Петра, є немовби ‘світильник, що світить у темному місці, у ваших серцях’ (2 Петра 1:19, НС). Уважно читаючи Біблію, ми ‘годуємося словами віри’ (1 Тимофія 4:6; Римлян 10:17). Окрім того, у ці останні дні через «вірного і мудрого раба» ми отримуємо духовну ‘своєчасну поживу’, тобто вказівки щодо застосування біблійних принципів та пояснення біблійних пророцтв (Матвія 24:45—47). Наша віра не може бути міцною, якщо ми не слухатимемось Єгови, коли він до нас промовляє таким способом.
9. Чого ми можемо сподіватися, якщо справді віруємо в християнську надію?
9 Авраамова віра була тісно пов’язана з його надією. «Він — проти надії — увірував у надії [«з надією в серці своєму Авраам вірував», СМ]», що стане батьком багатьох народів» (Римлян 4:18). Це є другим фактором, який може нам допомогти. Нам ніколи не слід забувати, що Єгова ‘дає нагороду тим, хто шукає Його’. Апостол Павло сказав: «Бо на це ми й працюємо і зносимо ганьбу, що надію кладемо на Бога Живого» (1 Тимофія 4:10). Якщо ми справді віримо в християнську надію, то, так само як в Авраама, увесь наш життєвий шлях буде свідченням віри.
Розмовляймо з Богом
10. Які молитви можуть зміцнити нашу віру?
10 Авраам розмовляв з Богом, і це є третій фактор, котрий зміцняв його віру. Ми з вами також можемо розмовляти з Єговою, послуговуючись даром молитви через Ісуса Христа (Івана 14:6; Ефесян 6:18). До речі, своє запитання: «Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» — Ісус поставив саме після того, як розповів притчу, у котрій підкреслив необхідність постійно молитися (Луки 18:8). Молитва, що зміцнює віру, не є ані бездумною, ані автоматичною. Така молитва є по-справжньому змістовною. Палко молитися потрібно, наприклад, тоді, коли нам треба зробити важливе рішення або коли ми опинилися в дуже скрутному становищі (Луки 6:12, 13; 22:41—44).
11. а) Як Бог зміцнив Авраама, коли той відкрив йому своє серце? б) Чого ми можемо навчитися з прикладу Авраама?
11 Коли Авраам постарів, але все ще не отримав обіцяного Єговою нащадка, то поділився з Богом своїми переживаннями. Єгова запевнив його, що здійснить обіцяне. Як це вплинуло на Авраама? «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність». Щоб підтвердити правдивість своїх підбадьорливих слів, Єгова також дав йому знака (Буття 15:1—18). Якщо ми розкриваємо свої серця в молитві до Єгови, приймаємо запевнення з його Слова, Біблії, та з цілковитою впевненістю слухаємося його, тоді він зміцнить і нашу віру (Матвія 21:22; Юди 20, 21).
12, 13. а) Які благословення отримав Авраам, коли підкорився керівництву Єгови? б) Які повідомлення можуть зміцнити нашу віру?
12 Четвертий фактор, що зміцняв Авраамову віру,— це підтримка, яку він мав від Єгови, коли діяв згідно з Божим керівництвом. Коли Авраам пішов, аби визволити Лота від рук загарбницьких царів, Єгова дав йому перемогу (Буття 14:16, 20). Коли Авраам жив як тимчасовий мешканець у землі, яку мали отримати в спадок його нащадки, Єгова поблагословив його матеріально. (Порівняйте Буття 14:21—23). Єгова також покерував справами, коли Авраамів доморядник шукав добру жінку для Ісака (Буття 24:10—27). Дійсно, Єгова «Авраама поблагословив був усім» (Буття 24:1). Завдяки цьому його віра була настільки міцною, а взаємини з Богом Єговою настільки близькими, що Єгова назвав його ‘другом Своїм’ (Ісаї 41:8; Якова 2:23).
13 Чи можемо й ми мати таку ж міцну віру? Так. Якщо, подібно до Авраама, ми випробуємо Єгову тим, що слухатимемося його настанов, то Єгова поблагословить і нас. Це у свою чергу зміцнить нашу віру. Наприклад, коли переглянути звіт про діяльність у 1998 службовому році, стає очевидним, що багатьом людям послух до Божого наказу проповідувати добру новину приніс надзвичайні благословення (Марка 13:10).
Свідчення віри сьогодні
14. Як Єгова поблагословив кампанію розповсюдження «Вістей Царства» № 35?
14 У жовтні 1997 року по всьому світі проходила кампанія розповсюдження «Вістей Царства» № 35, у якій взяли участь мільйони Свідків; завдяки ревності й ентузіазму кожного з них, кампанія пройшла з величезним успіхом. Це можна побачити хоча б на прикладі Гани. Там було розповсюджено майже 2,5 мільйона примірників буклета чотирма мовами, і в результаті коло 2000 осіб попросили, щоб з ними проводилось біблійне вивчення. На Кіпрі двоє Свідків, коли розповсюджували «Вісті Царства», побачили, що за ними йде священик. Трошки почекавши, вони запропонували йому примірник «Вістей Царства». Але в нього вже був такий буклет, і він сказав: «Я був настільки вражений його звісткою, що хотів поздоровити людей, які його підготували». У Данії було розповсюджено 1,5 мільйона «Вістей Царства», що також принесло чудові результати. За словами однієї жінки, співробітниці служби зв’язків із громадськістю, «у буклеті є звістка для кожного. Він написаний зрозумілою мовою, до того ж зворушує і викликає бажання дізнатися ще більше. Він справді влучає прямо в яблучко!»
15. Які випадки показують, що Єгова поблагословив зусилля вісників проповідувати скрізь, де є люди?
15 У 1998 році вісники докладали зусиль, аби проповідувати не лише від дому до дому, а й всюди, де можна знайти людей. У Кот д’Івуарі місіонерська подружня пара відвідала в доках 322 кораблі. Ці місіонери розповсюдили 247 книжок, 2284 журнали, 500 брошур та сотні буклетів; вони також давали морякам відеофільми, щоб ті могли подивитися їх, поки будуть у плаванні. У Канаді один Свідок пішов до автосалону. Власник того закладу зацікавився, тож брат пробув там чотири з половиною години, хоча загальний час свідчення (у проміжках між відвідинами клієнтів), становив лише годину чи трохи більше. Зрештою вони домовилися про біблійне вивчення, яке мало починатися о 10-й вечора. Однак деколи вивчення починалося не раніше дванадцятої та тривало аж до другої години ночі. Вивчати за таким графіком було, мабуть, дуже складно, але результати виявились чудовими. Той чоловік вирішив закривати свій салон щонеділі, аби відвідувати зібрання. Невдовзі він разом зі своєю сім’єю почав робити швидкий поступ.
16. Які випадки показують, що брошура «Чого Бог вимагає» та книжка «Знання» є могутніми знаряддями у праці проповідування та навчання?
16 Брошура «Чого Бог вимагає від нас?» та книжка «Знання, яке веде до вічного життя» залишаються могутніми знаряддями у праці проповідування і навчання. В Італії черниця, котра чекала на автобус, взяла примірник «Вістей Царства». Наступного дня до неї підійшли знову, і вона взяла брошуру «Чого Бог вимагає». З того часу з нею щоденно проводилося 10—15-хвилинне біблійне вивчення прямо на автобусній зупинці. Через півтора місяця та черниця вирішила залишити монастир і повернутися додому до Гватемали, аби продовжити вивчення. У Малаві жінка на ім’я Лобіна, яка ревно відвідувала церкву, була дуже незадоволена, коли її дочки почали вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Все ж дівчата при нагоді розповідали мамі про біблійну правду. У червні 1997 року Лобіна побачила книжку «Знання», і її заінтригував вираз «Знання, яке веде». У липні вона погодилась на біблійне вивчення. У серпні Лобіна відвідала обласний конгрес та уважно прослухала всю програму. Наприкінці того ж місяця вона залишила свою церкву та відповідала вимогам, щоб стати неохрещеним вісником. Охрестилася вона в листопаді 1997 року.
17, 18. Як відеофільми Товариства допомогли людям «побачити» духовне?
17 Відеофільми Товариства допомогли багатьом людям «побачити» духовне. Один чоловік з Маврикію залишив церкву через те, що там не було єдності. За допомогою відеофільму «Об’єднані божественним навчанням» один місіонер показав цьому чоловікові, яка єдність існує серед Свідків Єгови. Цей чоловік був настільки вражений, що сказав: «Ви, Свідки Єгови, вже в Раю!» Він погодився вивчати Біблію. Одна сестра з Японії показала своєму невіруючому чоловікові відеофільм «Свідки Єгови. Організація, що стоїть за цією назвою», і це спонукало його почати регулярне біблійне вивчення. Подивившись фільм «Об’єднані божественним навчанням», він захотів стати Свідком Єгови. Три відеофільми із серії «Біблія. Книга фактів і пророцтв» допомогли йому застосовувати біблійні принципи у своєму житті. Зрештою, фільм «Свідки Єгови непохитні під час нацистського режиму» показав йому, що Єгова зміцнює свій народ під час нападів Сатани. Цей чоловік охрестився в жовтні 1997 року.
18 Це лише декілька з багатьох-багатьох випадків, що сталися протягом минулого службового року. Вони показують, що у Свідків Єгови є дійова віра і що Єгова зміцняє віру цих служителів, благословляючи їхню діяльність (Якова 2:17).
Розвивайте віру сьогодні
19. а) З якого погляду ми є в ліпшому становищі, ніж Авраам? б) Скільки людей зібралося минулого року, аби відзначити день жертовної смерті Ісуса? в) В яких країнах особливо вирізнялась кількість присутніх на Спомині минулого року? (Дивіться таблицю на сторінках 12—15).
19 З багатьох поглядів сьогодні ми є в ліпшому становищі, ніж колись був Авраам. Ми знаємо, що Єгова сповнив усі свої обітниці, дані Авраамові. Потомки Авраама справді вспадкували Ханаан, і вони справді стали величезним народом (1 Царів 4:20; Євреїв 11:12). Більш того, десь 1971 рік після Авраамового виходу з Харана його нащадок, Ісус, був охрещений Іваном Хрестителем у воді; після того сам Єгова охрестив його святим духом, і так Ісус став Месією, Авраамовим Насінням у повному, духовному розумінні (Матвія 3:16, 17; Галатів 3:16). Пізніше, 14 нісана 33 року н. е., Ісус віддав своє життя як викуп за тих людей, котрі б виявляли в нього віру (Матвія 20:28; Івана 3:16). Сьогодні завдяки ньому можуть благословитися мільйони людей. Минулого року 13 896 312 осіб зібралися 14 нісана для того, щоб відзначити цей надзвичайний вияв любові. Як же все це виправдало Єгову — Великого Бога, котрий завжди сповняє свої обітниці!
20, 21. Як люди з усіх народів благословлялися через Авраамове Насіння у першому сторіччі і як вони благословляються сьогодні?
20 У першому сторіччі багато людей з різних народів — починаючи з буквального Ізраїля — увірували в Авраамове Насіння і стали помазаними синами Бога, членами нового, духовного «Ізраїля Божого» (Галатів 3:26—29; 6:16; Дії 3:25, 26). Вони мали запевнене сподівання отримати безсмертне життя в духовній сфері як співправителі в Божому Царстві. Лише 144 000 осіб мали отримати таке благословення, і деякі з них ще й досі перебувають серед нас (Об’явлення 5:9, 10; 7:4). Минулого року 8756 осіб приймали символи під час Спомину і так засвідчили про своє переконання, що вони належать до 144 тисяч.
21 Майже всі Свідки Єгови сьогодні належать до «великого натовпу», передреченого в Об’явлення 7:9—17. Оскільки вони благословляються через Ісуса, то мають надію на вічне життя на райській землі (Об’явлення 21:3—5). Те, що 1998 року в праці проповідування брало участь 5 888 650 осіб, свідчить, що цей натовп і справді «великий». Надзвичайно радісним було повідомлення про те, що в Росії та Україні вперше звіт здало більше 100 000 вісників. Гідним уваги є також звіт зі Сполучених Штатів Америки: 1 040 283 вісники в серпні! Це були лише 3 з 19 країн, в яких минулого року налічувалось більше 100 000 вісників.
Надія, що незабаром здійсниться
22, 23. а) Чому нам слід зміцняти сьогодні свої серця? б) Як ми можемо стати такими, як Авраам, а не як віроломні люди, згадані Павлом?
22 Ті, хто був присутній на Спомині, змогли пригадати, наскільки далеко ми просунулися у часі з погляду виповнення обітниць Єгови. У 1914 році Ісус був зведений на престол як Цар Божого небесного Царства і почалась його присутність у царській владі (Матвія 24:3; Об’явлення 11:15). Так, Авраамове Насіння вже панує в небі! Яків казав християнам за своїх днів: «Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід [«присутність», НС] Господній!» (Якова 5:8). Якщо тоді присутність лише наблизилась, то тепер вона вже є реальністю! Тож ми маємо ще більше підстав, аби зміцнити свої серця!
23 Нехай же наша впевненість у Божих обітницях постійно обновлюється завдяки регулярному вивченню Біблії та змістовним молитвам. Нехай Єгова й надалі продовжує благословляти нас, у той час як ми слухаємося його Слова. Тоді ми будемо як Авраам, а не як ті особи, згадані Павлом, чия віра ослабла й згасла. Ніщо не відлучить нас від найсвятішої віри (Юди 20). Ми молимося, щоб ці слова знайшли своє сповнення стосовно кожного служителя Єгови як у 1999 службовому році, так і у вічному майбутті.
Чи ви знаєте відповідь?
◻ Як ми можемо слухатися Бога сьогодні?
◻ Яку користь приносять змістовні молитви до Бога?
◻ Коли ми підкоряємось керівництву Єгови, як може зміцнитися наша віра?
◻ Які аспекти щорічного звіту (сторінки 12—15) були для вас особливо цікавими?
[Таблиця на сторінках 12—15]
ЗВІТ ПРО ВСЕСВІТНЮ ДІЯЛЬНІСТЬ СВІДКІВ ЄГОВИ В 1998 СЛУЖБОВОМУ РОЦІ
(Дивіться підшивку)
[Ілюстрація на сторінці 16]
Якщо ми слухаємося Слова Єгови, наша впевненість у його обітницях може стати ще міцнішою.
[Ілюстрація на сторінці 18]
Наша віра зміцнюється, коли ми беремо участь у служінні.