Тимофій. «Щирий син за вірою»

ТИМОФІЙ був порівняно молодим, коли християнський апостол Павло вибрав його своїм супутником. З цього почалася співпраця, яка тривала близько 15 років. Між тими двома чоловіками розвинулися настільки близькі взаємини, що Павло міг назвати Тимофія «улюбленим і вірним сином у Господі» та «щирим сином за вірою» (1 Коринтян 4:17; 1 Тимофія 1:2).

Що саме в Тимофієвій особистості так приваблювало Павла? Як Тимофій став таким цінним товаришем? І чого ми можемо навчитися з натхненого повідомлення про діяльність Тимофія?

Вибраний Павлом

Апостол Павло знайшов молодого учня Тимофія, коли відвідував Лістру (на території сучасної Туреччини) під час своєї другої місіонерської подорожі близько 50 року н. е. Тимофій, якому, очевидно, було трохи менше або трохи більше 20 років, мав добру репутацію в християн у Лістрі та Іконії (Дії 16:1—3). Він жив згідно зі своїм ім’ям, яке означає «шанувальник Бога». Від самого дитинства Тимофія вчили зі Святих Писань його бабуся Лоіда і Мама Евнікія (2 Тимофія 1:5; 3:14, 15). Вони, мабуть, прийняли християнство протягом Павлового першого візиту у їхнє місто кілька років раніше. Тепер через дію святого духу певне пророцтво показало, яким буде Тимофієве майбутнє (1 Тимофія 1:18). Згідно з цим керівництвом Павло та старші чоловіки збору поклали руки на цього молодого чоловіка, тим самим виділяючи його на особливе служіння, і апостол вибрав його своїм місіонерським партнером (1 Тимофія 4:14; 2 Тимофія 1:6).

Тимофій був необрізаним, оскільки його батьком був невіруючий грек. Звичайно, цього не вимагалося від християн. Але щоб не бути каменем спотикання для євреїв, яких вони мали відвідувати, Тимофій погодився на цю болісну процедуру (Дії 16:3).

Чи до того часу Тимофія вважали євреєм? Деякі знавці твердять, що, згідно з рабинськими джерелами, «статус дитини у змішаному подружжі визначався його матір’ю, а не батьком». Тобто — «єврейка народжує євреїв». Однак письменник Шей Коген ставить під сумнів те, чи такий «рабинський закон щодо ідентичності осіб уже існував у першому столітті н. е.» і чи його дотримувалися малоазійські євреї. Розглянувши історичні докази, він робить висновок, що, коли ізраїльтянка вийде заміж за язичника, «діти у таких шлюбах вважалися ізраїльтянами тільки в тому разі, якщо сім’я жила серед ізраїльтян. Родовід вівся по матері, якщо сім’я жила на батьківщині матері. Коли ж ізраїльтянка виїжджала в іншу країну, щоб приєднатися до свого чоловіка, її діти вважалися язичниками». У всякому випадку, змішане походження Тимофія, мабуть, допомагало йому в проповідницькій праці. Йому не важко було зрозуміти і євреїв, і язичників, можливо, навіть служити містком над прірвою між їхніми поглядами.

Павлові відвідини Лістри стали поворотним пунктом у Тимофієвому житті. Охочість молодого чоловіка дотримуватись керівництва святого духу і смиренно співпрацювати з християнськими старійшинами довела до великих благословень і привілеїв служіння. Розумів він це чи ні, але під Павловим керівництвом на Тимофія чекали важливі теократичні призначення, які мали завести його аж до далекого Рима — столиці імперії.

Тимофій служить справам Царства

Нам доступний лише частковий опис діяльності Тимофія, але відомо, що він багато подорожував у справах Царства. Під час першої подорожі Тимофія з Павлом та Силою у 50 році н. е. вони перейшли через Малу Азію і зайшли в Європу. Там він брав участь у проповідуванні у Филипах, Солуні та Верії. Коли сильний опір змусив Павла переїхати до Афін, Тимофій та Сила залишились у Верії і піклувалися групою учнів, яку там було сформовано (Дії 16:6—17:14). Пізніше Павло вислав Тимофія до Солуня, щоб він зміцнив там новий збір. Про успіхи того збору Тимофій розповів Павлові при зустрічі з ним у Коринті (Дії 18:5; 1 Солунян 3:1—7).

Біблія не повідомляє, як довго Тимофій залишався в Коринті (2 Коринтян 1:19). Але, мабуть, близько 55 року н. е. Павло вирішив послати його знову до них, тому що отримав тривожні повідомлення про їхній стан (1 Коринтян 4:17; 16:10). Пізніше Тимофій разом з Ерастом був посланий з Ефесу до Македонії. І коли Павло писав римлянам з Коринта, Тимофій знову був з ним (Дії 19:22; Римлян 16:21).

Тимофій та інші залишили Коринт з Павлом, коли він вирушив до Єрусалима, і супроводжували апостола принаймні до Троади. Невідомо, чи Тимофій добрався до Єрусалима. Але він згадується у вступних словах трьох послань, які Павло написав з в’язниці в Римі близько 60—61 років н. е.a (Дії 20:4; Филип’ян 1:1; Колосян 1:1; Филимона 1). Павло планував вислати Тимофія з Рима у Филипи (Филип’ян 2:19). І після Павлового звільнення з в’язниці Тимофій залишився в Ефесі на прохання апостола (1 Тимофія 1:3).

Оскільки подорожування у першому столітті не було ані легким, ані комфортабельним, Тимофієва готовність багато подорожувати в інтересах зборів була дійсно похвальною. (Дивіться рамку у «Вартовій башті» за 15 серпня 1996 року, сторінка 29). Розгляньмо лише одну з його можливих подорожей і що вона говорить нам про Тимофія.

Особистість Тимофія

Тимофій був з Павлом у Римі, коли ув’язнений апостол писав до переслідуваних християн у Филипах: «Надіюся в Господі Ісусі незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас. Бо я однодумця не маю ні одного [«нікого не маю такого старанного», Філ.], щоб щиріше подбав він про вас. Усі бо шукають свого, а не Христового Ісусового. Та ви знаєте досвід його, бо він, немов батькові син, зо мною служив для Євангелії» (Филип’ян 1:1, 13, 28—30; 2:19—22).

Ці слова підкреслювали Тимофієву турботу про співвіруючих. Якщо він не подорожував морем, то така подорож включала 40-денний перехід пішки від Рима до Филипів, коротку переправу через Адріатичне море і тоді знову 40-денний перехід до Рима. Тимофій був готовий зробити все, щоб послужити своїм братам і сестрам.

Хоча Тимофій багато подорожував, він деколи нездужав. Очевидно, він мав хворий шлунок і зазнавав «частих недугів» (1 Тимофія 5:23). Однак він напружував сили заради доброї новини. Не дивно, що Павло підтримував з ним такі близькі взаємини!

Перебуваючи під опікою апостола і провівши багато часу з ним, Тимофій, очевидно, став подібним до Павла. Тому Павло міг сказати про нього: «Ти ж пішов услід за мною наукою, поступованням, заміром, вірою, витривалістю, любов’ю, терпеливістю, переслідуваннями та стражданнями, що спіткали були мене в Антіохії, в Іконії, у Лістрах,— такі переслідування переніс я». Тимофій проливав сльози з Павлом, служив поряд з ним для справ Царства, і Павло завжди пам’ятав про нього у своїх молитвах (2 Тимофія 1:3, 4; 3:10, 11).

Павло заохочував Тимофія: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує». Це може означати, що Тимофій був трохи сором’язливим, нерішучим щодо застосування своєї влади (1 Тимофія 4:12; 1 Коринтян 16:10, 11). Однак він був в стані служити самостійно, і Павло міг спокійно висилати його з відповідальними завданнями (1 Солунян 3:1, 2). Коли Павло помітив потребу сильного теократичного нагляду в Ефеському зборі, він настійно прохав Тимофія залишитись там, щоб він «декому наказав не навчати іншої науки» (1 Тимофія 1:3). Незважаючи на багато відповідальностей, Тимофій залишався скромним. І, будучи сором’язливим, він виявляв мужність. Наприклад, він прибув до Рима, щоб допомагати Павлові, який став перед судом за свою віру. По суті, Тимофій сам постраждав якийсь час у в’язниці, мабуть, з тієї ж причини, що й Павло (Євреїв 13:23).

Безсумнівно, Тимофій багато навчився від Павла. Про повагу, яку апостол мав до свого співпрацівника, яскраво свідчить той факт, що він написав йому два натхнені Богом послання, які увійшли до Християнських грецьких Писань. Близько 65 року н. е., коли Павло зрозумів наближення своєї мученицької смерті, він знову покликав Тимофія (2 Тимофія 4:6, 9). Біблія не повідомляє, чи вдалося Тимофієві побачити Павла, перш ніж апостол був страчений.

Віддавайте себе в розпорядження!

З прикладу Тимофія можна чимало навчитися. Велику користь йому принесло спілкування з Павлом: із сором’язливого юнака він став наглядачем. Молоді християнські чоловіки і жінки можуть також отримати користь від подібного спілкування сьогодні. І якщо вони зроблять служіння Єгові головною діяльністю у житті, то матимуть багато цінної роботи (1 Коринтян 15:58). Вони можуть стати піонерами, тобто повночасними проповідниками, у своєму зборі або служити там, де є більше потреба у вісниках Царства. Серед численних можливостей є місіонерська праця в інших країнах або служіння у всесвітньому центрі Товариства Вартової башти чи в одному з його філіалів. І, звичайно ж, усі християни можуть виявляти такий самий дух, який виявляв Тимофій, служачи Єгові від усієї душі.

Чи ти прагнеш далі рости духовно, бути корисним в організації Єгови на будь-якому становищі, яке він вважатиме потрібним? Тоді роби так, як Тимофій. Віддавай себе в розпорядження, наскільки це можливо. Хто знає, які майбутні привілеї служіння можуть відкритися для тебе?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 31]

«Нікого не маю такого старанного».