Наука і Біблія. Чи справді вони суперечать одна одній?

ПЕРЕДУМОВИ для конфлікту між Галілеєм і католицькою церквою виникли за кілька століть до народження як Коперника, так і Галілея. Ще стародавні греки вважали Землю центром Усесвіту. Уявлення про геоцентричну систему світу поширили філософ Арістотель (384—322 роки до н. е.) та астроном і астролог Птолемей (II століття н. е.)a.

Свою теорію будови світу Арістотель створив під впливом грецького математика і філософа Піфагора (VI століття до н. е.). Спираючись на Піфагорову ідею про те, що коло і сфера є ідеальними формами, Арістотель твердив, що небо складається зі сфер, вкладених одна в одну, як листки цибулини. На його думку, кришталеві сфери оточують центр світу — Землю, а зорі рухаються по колу, і їхній рух спричиняється найбільш віддаленою від центра сферою, де перебуває Божа сила. Крім того, Арістотель вважав, що Сонце та інші небесні тіла досконалі, не мають вад і не змінюються.

Знаменита Арістотелева система світу ґрунтувалась на філософії, а не науці. Арістотелю здавалося, що обертання Землі суперечить здоровому глузду. Він також заперечував поняття простору, або космосу, вважаючи, що Земля під час руху, піддалася б тертю і без застосування постійної сили зупинилася б. Оскільки ця теорія виглядала логічною у світлі існуючих на той час знань, її основні положення визнавали майже 2000 років. Навіть у XVI столітті французький мислитель Жан Боден виразив цей поширений погляд так: «Жодній людині в здоровому розумі і хоча б поверхово ознайомленій з фізикою не може спасти на думку, що Земля, важка і громіздка... обертається... навколо свого центру і навколо Сонця; за найменшого її поруху попадали б усі міста, фортеці й гори».

Церква визнає теорію Арістотеля

У XIII столітті діяльність католицького схоласта Фоми Аквінського (1225​—1274 роки) спричинилась до появи ще однієї передумови конфлікту між Галілеєм і церквою. Фома Аквінський глибоко поважав Арістотеля, якого називав філософом з великої літери. Фома Аквінський протягом п’яти років старанно працював над тим, щоб поєднати філософію Арістотеля з церковними вченнями. Як пише автор книжки «Помилка Галілея» Вейд Роуленд, у часи Галілея «філософія Арістостеля, вплетена в теологію Фоми Аквінського, була ключовою у вченні римської церкви». Не слід забувати, що у ті часи не було наукової спільноти як такої. Освіта значною мірою перебувала в руках церкви. Вирішальну роль і в релігії, і в науці відігравала теж церква.

Такою була ситуація напередодні конфлікту Галілео Галілея з церквою. Ще до того, як зайнятись астрономією, Галілей написав трактат про рух. У цій праці піддавалися сумніву численні припущення всіма шанованого Арістотеля. Однак під суд інквізиції у 1633 році Галілей потрапив тому, що активно підтримував геліоцентричну систему світу і твердив, що вона узгоджується зі Святим Письмом.

У суді Галілей своїми словами засвідчив глибоку віру в те, що Біблія є натхненим Словом Бога. Він доводив, що Біблія була написана для простих людей і що згадки у ній про рух Сонця не можна розуміти буквально. Проте все було марно. Галілея засудили, оскільки він заперечував тлумачення Біблії, яке ґрунтувалось на поглядах грецької філософії. Лише 1992 року католицька церква офіційно визнала, що засудження Галілея було помилковим.

Корисні висновки

Якого ж висновку можна дійти, розглянувши вищенаведені факти? По-перше, Галілей не заперечував написане в Біблії. Натомість він піддав сумніву релігійні вчення церкви. Один автор праць на релігійні теми зазначив: «Як показує історія Галілея, проблема полягала не в тому, що церква надто завзято дотримувалась біблійних істин, а в тому, що, навпаки, не дотримувалась». Церква розвивала теологію під впливом грецької філософії і тому стала служити традиціям, замість того щоб керуватися біблійними вченнями.

Це нагадує пересторогу з Біблії: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Колосян 2:8).

Навіть сьогодні чимало людей у християнському світі продовжують переймати теорії і філософії, які суперечать Біблії. Наприклад, вони визнають правдивою не розповідь про творення з книги Буття, а теорію еволюції Дарвіна. Таким чином церква зробила Дарвіна сучасним Арістотелем, а теорію еволюції — догматом віриb.

Правдиві наукові відомості узгоджуються з Біблією

Усе вищесказане в жодному разі не означає, що цікавитись наукою неправильно. Навіть сама Біблія заохочує вивчати Боже твориво і помічати, як природа свідчить про його гідні подиву риси (Ісаї 40:26; Римлян 1:20). Звичайно, Біблія не наукова праця. У ній ідеться про вимоги Бога до людей, про ті його риси, які неможливо помітити, обмежившись лише вивченням природи. Біблія також розповідає про Божий намір для людства (Псалом 19:8—12; 2 Тимофія 3:16). Але коли Біблія згадує якісь явища природи, то описує їх правильно. Сам Галілей сказав: «І Святе Письмо, і природа існують завдяки Божому повелінню.... Дві істини не можуть суперечити одна одній». Розгляньмо приклади.

Важливішим за факт руху зір і планет є те, що весь матеріальний Усесвіт підпорядковується законам. Один з них — закон гравітації. Найдавніша небіблійна згадка про фізичні закони належить Піфагору, який вважав, що світ можна описати за допомогою чисел. Через дві тисячі років Галілей, Кеплер і Ньютон остаточно довели, що матерія підпорядковується точним законам.

Перші в Біблії згадки про закони природи знаходимо в книзі Йова. Приблизно 1600 року до н. е. Бог запитав Йова: «Чи ти знаєш устави [тобто закони] небес?» (Йова 38:33). Книга Єремії, написана в VII сторіччі до н. е., містить звертання до Єгови як до Творця, який дав «порядок місяцеві й зорям» та ‘устави для неба й землі’ (Єремії 31:35; 33:25). З огляду на ці слова Дж. Ролінсон у своїх коментарях до Біблії зазначив: «Святі письменники так само, як і сучасна наука, стверджують, що весь матеріальний світ підпорядкований законам».

Цікаво, що твердження в книзі Йова записані приблизно за тисячу років до Піфагора. Зауважмо, Біблія написана не для того, щоб розповісти про явища матеріальної природи. Вона написана в першу чергу з метою переконати нас у тому, що Єгова є Творцем всього — тим, хто створює закони фізичного світу (Йова 38:4, 12; 42:1, 2).

Розгляньмо інший приклад — циклічне переміщення води на Землі, яке називають кругообігом води. Просто кажучи, вода випаровується з поверхні океану, утворює хмари, потрапляє на Землю у вигляді опадів і врешті повертається в океан. Найдавнішу небіблійну згадку про цей цикл відносять до IV сторіччя до н. е. Однак у Біблії цей цикл описано на сотні років раніше. В XI сторіччі до н. е. ізраїльський цар Соломон написав: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки, вони повертаються, щоб знову плисти» (Екклезіяста 1:7).

Приблизно 800 року до н. е. пророк Амос, простий пастух і селянин, написав, що Єгова «прикликує воду морську й виливає її на поверхню землі» (Амоса 5:8). І Соломон, і Амос, не вдаючись до складних термінів, правильно описали кругообіг води, кожний під дещо іншим кутом зору.

У Біблії також говориться про те, що «на нічому Він [Бог] землю повісив» (Йова 26:7). Якщо взяти до уваги уявлення про світ у 1600 році до н. е., коли приблизно були записані ці слова, то лише якась видатна людина була б здатна припустити, що масивний об’єкт може висіти у просторі, не маючи матеріальної опори. Як уже говорилося, сам Арістотель відкидав ідею існування порожнечі навколо Землі, а жив він понад 1200 років після написання книги Йова.

Отже, цікава річ: у Біблії містяться правильні твердження, хоча на той час, коли вони були записані, в суспільстві панували зовсім інші, помилкові уявлення про світ, які, проте, вважалися найлогічнішими. Для мислячих людей це ще один доказ того, що Біблія натхнена Богом. Тому не варто піддаватися впливу вчень або теорій, які суперечать Божому Слову. Як історія вже не раз засвідчила, філософії, які є плодом навіть найліпших умів людства, з’являються і зникають, а «Слово Господнє повік пробуває» (1 Петра 1:25).

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 6]

Погляд протестантів

Провідники протестантського руху також виступали проти геліоцентричної системи світу. Серед них були Мартін Лютер (1483—1546), Філіп Меланхтон (1497—1560) і Джон Кальвін (1509—1564). Про Коперника Лютер сказав так: «Цей дурень хоче поставити з ніг на голову всю астрономію».

Реформатори виходили з буквального тлумачення певних місць у Біблії, наприклад, 10-го розділу книги Ісуса Навина, де написано, що «сонце затрималося, а місяць спинився»c. Чому прихильники Реформації зайняли таку позицію? У книжці «Помилка Галілея» Вейд Роуленд пише, що, хоча Реформація скинула ярмо папської влади, вона «не скинула з себе тягаря авторитету» Арістотеля і Фоми Аквінського, чиї погляди «засвоїли як католики, так і протестанти».

[Примітка]

[Ілюстрації]

Лютер.

Кальвін.

[Відомості про джерело]

З книжки «Servetus and Calvin», 1877.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Арістотель.

[Відомості про джерело]

З книжки «A General History for Colleges and High Schools», 1900.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Фома Аквінський.

[Відомості про джерело]

З книжки «Encyclopedia of Religious Knowledge», 1855.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Ісаак Ньютон.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Біблія описала кругообіг води в природі понад 3000 років тому.