Коли шануватимуть гідність кожної людини

«Ми мусимо побудувати новий, набагато ліпший світ, в якому поважатимуть вічну гідність людини». ГАРРІ ТРУМЕН, ПРЕЗИДЕНТ США. 25 КВІТНЯ 1945 РОКУ, САН-ФРАНЦИСКО, КАЛІФОРНІЯ.

ПРЕЗИДЕНТ Трумен, як і багато інших людей після закінчення Другої світової війни, вірив, що людство пам’ятатиме уроки з минулого і зуміє побудувати «новий світ», де шануватимуть гідність кожного. На жаль, донині ці сподівання не справдились. «Вічну гідність людини» і далі принижують, бо причина цієї проблеми не в самих людях, а в їхньому найбільшому ворогові.

Головний винуватець

Біблія називає цього ворога Сатаною Дияволом. Він — зла духовна особа, яка від самого початку людської історії поставила під сумнів Боже право володарювати. Відтоді, як Сатана заговорив до Єви в Еденському саду, він прагне відвернути людей од служіння Творцеві (Буття 3:1—5). Яких же згубних наслідків зазнали Адам з Євою, коли послухались Диявола і з’їли заборонений плід! Результат їхнього непослуху Богові не забарився. «Сховався Адам і його жінка від Господа Бога». Чому? «Я... злякався, бо нагий я,— і сховався»,— визнав Адам (Буття 3:8—10). Він утратив свою близькість з небесним Батьком. Крім того, змінився Адамів погляд на самого себе. Йому було соромно, і він більше не почувався вільно в присутності Єгови.

Чому Диявол хотів, щоб Адам втратив почуття власної гідності? Тому що Сатана отримує задоволення, коли створена на Божу подобу людина, спотворює своєю поведінкою віддзеркалення слави Творця (Буття 1:27; Римлян 3:23). Це допомагає зрозуміти, чому вже багато віків люди зазнають принижень. Сатана, як «бог цієї системи», сприяє руйнуванню людської гідності протягом усього часу, «коли запанувала людина над людиною на лихо для неї» (2 Коринфян 4:4; Екклезіяста 8:9; 1 Івана 5:19). Але чи це означає, що людська гідність буде завжди принижуватись?

Єгова шанує гідність свого творива

Розгляньмо, які обставини існували в Еденському саду до гріхопадіння Адама і Єви. Перші люди мали вдосталь їжі, приємну працю, досконале здоров’я і перспективу вічного життя для себе та своїх нащадків (Буття 1:28). Усе в житті Адама і Єви свідчило, що Бог любить їх і шанує їхню гідність.

Чи Єгова перестав поважати гідність Адама і Єви після того, як вони втратили досконалість? Ні. Єгова виявив розуміння, коли вони почали соромитися через те, що були голі. Тому Бог дав їм «одежу шкуряну», якою замінив зроблений ними одяг — пов’язки на стегна, зшиті з фігових листків (Буття 3:7, 21). Бог не хотів, щоб вони жили з почуттям сорому, і вшанував їхню гідність.

Пізніше, за часів давнього ізраїльського народу, Єгова ставився зі співчуттям до сиріт, вдів та приходьків, тобто тих, хто найчастіше зазнавав принижень (Псалом 72:13). Ось приклад Божого співчуття. Ізраїльтянам було наказано не визбирувати залишків врожаю на полях, з оливкових дерев та у виноградниках. Бог сказав, що та частина врожаю «буде приходькові, сироті та вдові» (Повторення Закону 24:19—21). Цей наказ давав можливість навіть найбіднішим людям жити з праці своїх рук, а не принижувати свою гідність жебранням.

Ісус шанував гідність людей

Божий Син, Ісус Христос, коли був на землі, зважав на гідність людей. Приміром, якось у Галілеї до нього наблизився хворий на проказу чоловік. Згідно з Мойсеєвим Законом, прокажений, щоб не заражати інших, мав викрикувати: «Нечистий, нечистий!» (Левит 13:45). Але до Ісуса він підійшов мовчки, порушивши цим вимогу Закону. Хворий упав ниць перед Ісусом і почав благати: «Господи, якщо ти лише захочеш, то зможеш мене очистити» (Луки 5:12). Ісус не зганив його за порушення Закону і не зігнорував його прохання. Навпаки, Ісус підніс його почуття гідності тим, що доторкнувся до нього і промовив: «Хочу. Будь чистим» (Луки 5:13).

Ісус мав здатність зціляти людей, не торкаючись до них. Він міг робити це навіть на великій відстані (Матвія 15:21—28; Марка 10:51, 52; Луки 7:1—10). Але цього разу він вирішив доторкнутись до прокаженого. Оскільки чоловік був «весь укритий проказою», то, очевидно, до нього вже багато років ніхто не торкався. Як зворушливо, мабуть, було для того чоловіка знову відчути дотик іншої людини! Прокажений сподівався від Ісуса тільки одного — зцілення від хвороби, але отримав ще щось. Те, як Ісус його зцілив, відновило почуття власної гідності прокаженого. Чи в нинішньому суспільстві може існувати подібне ставлення до людської гідності? Якщо так, то в чому має виявлятись належна пошана до гідності людини?

Золоте правило

Ісус дав правило, яке багато хто вважає одним з найвідоміших правил щодо людських стосунків: «Усе, що тільки хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Матвія 7:12). Це Золоте правило, як його дехто називає, заохочує людину поважати свого ближнього і сподіватись такого ж ставлення у відповідь.

Рідко хто живе за цим правилом. Радше навпаки, люди здебільшого поводяться так, як чоловік, котрого ми назвемо Григорієм. Він розповідає: «Мені подобалось принижувати інших. Кількома словами я міг людину збентежити, засоромити і навіть довести до сліз». Але Григорій змінив своє ставлення до людей. Що на нього вплинуло? «До мене почали приходити Свідки Єгови,— каже Григорій.— Нині мені соромно за те, що́ я їм на початку говорив і як з ними обходився. Але вони не здавались. Поступово біблійна правда стала впливати на моє серце і спонукувала мене змінюватись». Тепер Григорій служить старійшиною в одному зі зборів Свідків Єгови.

Григорій — живий доказ того, що «слово Бога живе і справляє могутній вплив, воно гостріше від усякого обосічного меча та проникає настільки глибоко, що розділює душу й дух, суглоби й кістковий мозок, і спроможне розрізняти думки та наміри серця» (Євреїв 4:12). Боже Слово має силу вплинути на серце людини, змінити її мислення та поведінку. Тому, коли ми маємо щире бажання допомагати людям, а не робити їм боляче, коли прагнемо шанувати їх, а не принижувати, тоді зможемо поважати гідність інших (Дії 20:35; Римлян 12:10).

Коли почуття людської гідності буде відновлено

Свідки Єгови мають бажання допомагати іншим. Це бажання спонукує їх розмовляти з людьми про чудову надію з Біблії (Дії 5:42). Немає ліпшого способу виявляти повагу до людей і шанувати їхню гідність, аніж звіщати їм «добру новину про щось ліпше» (Ісаї 52:7, НС). «Щось ліпше» включає в себе нову особистість. Одягнувши її, люди зможуть умертвити в собі «згубні прагнення» принижувати інших (Колосян 3:5—10). «Щось ліпше» також стосується наміру Єгови усунути невдовзі обставини й мислення, які позбавляють людей гідності, і ліквідувати головного винуватця людських страждань, Сатану Диявола (Даниїла 2:44; Матвія 6:9, 10; Об’явлення 20:1, 2, 10). Тільки тоді, коли «земля буде повна пізнання Господнього», всі люди зможуть мати справжнє почуття власної гідності (Ісаї 11:9).

Довідайтесь про цю чудову надію. Познайомтеся ближче зі Свідками Єгови. Від них ви навчитесь, як, застосовуючи біблійні засади, можна поважати людську гідність. Ви також дізнаєтесь, як Боже Царство незабаром встановить «новий, набагато ліпший світ». Тоді «вічна гідність людини» стане реальністю і ніколи та ніким більше не буде принижуватись.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 6]

Відданість допомогла зберегти їм гідність

Протягом Другої світової війни понад 2000 Свідків Єгови були ув’язнені у нацистських концентраційних таборах через свою віру. Їхню особливу відданість своїм переконанням бачило багато людей. Ось що написала про це у книжці «Моє життя» Жемма ля Ґвардіа Ґлюк, яка була в’язнем нацистського табору Равенсбрюк: «Якось гестапо оголосило, що Дослідників Біблії, котрі зречуться своїх переконань та підпишуть відповідну заяву, звільнять і більше не будуть переслідувати». Про тих, хто відмовився підписати зречення, вона писала: «Дослідники Біблії воліли страждати і терпеливо чекати свого звільнення». Чому вони зайняли таку непохитну позицію? Маґдалена, слова якої згадувались на початку попередньої статті і якій нині за 80 років, пояснює: «Зберегти вірність Єгові було набагато важливіше, ніж за всяку ціну зберегти життя. Щоб не втратити гідності, треба було залишатись відданими»a.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Ісус шанував гідність тих, кого зціляв.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Свідки Єгови поважають гідність інших, проповідуючи «добру новину про щось ліпше».