Чи ти можеш служити там, де є більша потреба у вісниках Царства?

«У нас було комфортне життя в США, але ми розуміли, що матеріалізм зрештою може негативно вплинути на нас і наших двох синів. Ми з дружиною колись служили місіонерами, тому хотіли знову вести просте і водночас щасливе життя».

МАЮЧИ такі спонуки, Ральф і Пам вирішили 1991 року написати листи до кількох філіалів. Вони висловили бажання служити там, де є більша потреба у вісниках Царства. Відгукнулися брати з філіалу в Мексиці і повідомили про велику потребу в проповідниках, які могли б свідчити тамтешнім англомовним людям. Це поле, за словами братів з філіалу, «пополовіло та готове до жнив» (Ів. 4:35). Незабаром Ральф і Пам зі своїми синами (віком 8 і 12 років) прийняли запрошення і почали готуватися до переїзду в іншу країну.

Величезна територія

Ральф пригадує: «Перед тим як ми поїхали зі США, деякі брати і сестри з добрих спонук казали нам, що їхати за кордон небезпечно. Вони запитували нас: “Що ви будете робити, якщо захворієте? Навіщо ви переїжджаєте в англомовну територію? Тамтешні люди, які розмовляють англійською, не цікавитимуться правдою”. Однак ми твердо вирішили поїхати, і наше рішення не було імпульсивне. Ми вже роками планували переїзд, не брали довгострокових кредитів, заощаджували гроші і часто обговорювали в колі сім’ї труднощі, з якими могли б зіткнутися».

Спершу сім’я Ральфа відвідала філіал у Мексиці. Там брати показали їм карту цілої країни і сказали: «Це все ваша територія». Сім’я поселилася в місті Сан-Міґель-де-Альєнде, в якому живе чимало іноземців. Воно розміщене приблизно за 240 кілометрів на північний захід від Мехіко. Через три роки після їхнього приїзду в місті утворився англомовний збір з 19 вісників. То був перший англомовний збір у Мексиці, але попереду Свідків ще чекало багато роботи.

У Мексиці живе близько мільйона американців. Крім того, для багатьох місцевих службовців, фахівців у різних галузях і студентів англійська — друга мова. Ральф говорить: «Ми молимося про більше працівників. У нашому домі завжди є вільна кімната для братів і сестер, які приїздять, так би мовити, розвідати наш край» (Чис. 13:2).

Вони спростили життя, щоб розширити служіння

Невдовзі почали приїжджати ще інші брати і сестри, які захотіли розширити своє служіння. Серед них були Білл і Каті зі США. До того вони вже служили 25 років у території з великою потребою у вісниках. Білл і Каті думали вивчати іспанську, але їхні плани змінилися, коли вони переїхали до Ахіхіка (на узбережжі озера Чапала), містечка, в якому полюбляють жити пенсіонери зі Сполучених Штатів. Білл каже: «В Ахіхіку ми з головою поринули в пошук англомовних людей, які хотіли пізнати правду». За два роки перебування в тому місті Білл і Каті стали свідками утворення збору — другого англомовного збору в Мексиці.

Кен та Йоанн з Канади спростили своє життя і присвятили більше часу справам Царства. Вони теж переїхали до Мексики. Кен говорить: «Потрібен час, щоб звикнути до життя в території, де днями може не бути теплої води, електрики чи телефонного зв’язку». Але проповідницька праця приносить радість. Кена невдовзі призначили служителем збору, а через два роки — старійшиною. На початку їхня дочка Брітенні важко призвичаювалась до невеликого англомовного збору, в якому було небагато молоді. Та коли вона почала допомагати в будівництві Залів Царства, у неї з’явилося чимало хороших друзів по всій країні.

Подружжя зі штату Техас (США), Патрік і Роксанн, було приємно вражене, почувши про поблизьке місіонерське поле, в якому люди говорять англійською. «Відвідавши Монтеррей, місто в північно-східній частині Мексики, ми зрозуміли, що туди нас направив Єгова, аби допомагати людям»,— каже Патрік. За п’ять днів вони продали свій дім у Техасі і немовби «прийшли до Македонії» (Дії 16:9). У Мексиці нелегко заробляти на життя, але це подружжя тішилось плодами духовної праці. Вже через два роки на його очах група з 17 Свідків перетворилася на збір, який налічував 40 вісників.

Інша пара, Джефф і Деб, теж спростили своє життя, щоб розширити служіння. Вони продали великий будинок у США і переїхали до невеликої квартири в Канкуні, місті на східному узбережжі Мексики. Колись ця сім’я відвідувала конгреси, які проводилися недалеко від її дому в приміщеннях з кондиціонерами. У Мексиці ж Джефф і Деб мусили добиратися вісім годин на найближчий конгрес англійською мовою, який проходив на відкритому стадіоні. Проте вони дуже раділи, коли бачили, як у Канкуні утворився збір з 50 вісників.

Деякі мексиканські брати і сестри також почали допомагати опрацьовувати англомовну територію. Наприклад, коли Рубен і його рідні почули, що в Сан-Міґель-де-Альєнде утворився перший збір, зібрання якого проводяться англійською, і що територія цього збору — ціла країна, вони негайно вирішили допомогти. Це означало вивчити англійську, призвичаїтись до іншої культури і долати великі відстані — 800 кілометрів щотижня,— щоб потрапити на зібрання. Рубен розповідає: «Нам приємно проповідувати іноземцям, які вже роками живуть у Мексиці і які вперше чують добру новину рідною мовою. Дехто зі сльозами на очах висловлює нам свою вдячність». Спочатку цей брат і його сім’я співпрацювали зі збором у Сан-Міґель-де-Альєнде, а потім служили піонерами в місті Гуанахуато, що в центральній Мексиці. Там вони допомагали в утворенні англомовного збору з більш ніж 30 вісників. Сьогодні вони служать з групою, яка розмовляє англійською, в місті Ірапуато, що недалеко від Гуанахуато.

Свідчення людям, з якими важко зустрітися

Крім іноземців, англійською розмовляє багато мексиканців. Проповідувати їм звістку про Царство часто нелегко, тому що вони живуть у багатих кварталах і двері їхніх будинків відчиняє прислуга. А якщо мешканці підходять до дверей, то іноді не хочуть слухати Свідків Єгови, бо думають, що ті належать до невеликої місцевої секти. Все ж, коли до мешканців приходять Свідки з-за кордону, вони реагують прихильно.

Розгляньмо приклад Глорії, яка живе в місті Керетаро, що в центральній Мексиці. Вона говорить: «Я зустрічала іспаномовних Свідків, та не слухала їх. А втім, коли в моїй сім’ї та у друзів виникли проблеми, то в мене почалася депресія і я стала молитися до Бога, благаючи його показати мені вихід. Невдовзі після цього до мене завітала англомовна жінка. Вона запитала, чи хтось із нас розмовляє англійською. Оскільки жінка була іноземкою, це викликало в мене зацікавлення і я сказала, що говорю англійською мовою. У той час як вона робила вступ, я думала: “Що ця божевільна американка робить у нас?” Але раніше я просила в Бога допомоги. Тож, можливо, ця іноземка є відповіддю на мою молитву». Глорія погодилася вивчати Біблію, зробила швидкий поступ і охрестилася, незважаючи на протидію з боку сім’ї. Нині Глорія — стала піонерка, а її чоловік і син теж служать Єгові.

Нагорода за розширене служіння

Служити там, де є більша потреба у вісниках, нелегко, але це приносить багато благословень. Ральф, про якого згадувалось на початку, каже: «Ми проводили біблійні вивчення з людьми з Великобританії, Китаю, Швеції, Ямайки і навіть з членами королівської родини з Гани. Деякі учні розпочали повночасне служіння. За всі ці роки наша сім’я бачила, як утворилося сім англомовних зборів. Обидва наші сини приєднались до нас у піонерському служінні, а тепер служать у Бетелі в США».

Сьогодні в Мексиці 88 англомовних зборів і багато груп. Завдяки чому відбувається такий грандіозний ріст? Раніше чимало англомовних людей у країні ніколи не спілкувалися зі Свідками. Дехто відгукнувся, тому що не відчув тиску оточення, яке могло бути з боку рідних на його батьківщині. Інші погодились вивчати Біблію, бо вийшли на пенсію і мали час для духовних справ. Крім того, більш ніж третина вісників в англомовних зборах служить піонерами, сприяючи ревному духу і росту у своїх зборах.

Тебе чекають благословення

Без сумніву, люди по цілому світі охоче відгукуються на звістку про Царство, якщо чують її рідною мовою. Отож дуже підбадьорює те, що чимало братів і сестер з духовним складом розуму — молоді і похилі віком, одружені і неодружені — охоче переїжджають туди, де є більша потреба у вісниках. Щоправда, вони можуть зіткнутися з труднощами, але це ніщо в порівнянні зі щастям, яке вони відчувають, коли віднаходять щиросердих людей, котрі приймають біблійну правду. Чи ти міг би зробити певні зміни, щоб переїхати в територію у своїй країні або за кордоном, де є більша потреба у вісниках Царства?a (Луки 14:28—30; 1 Кор. 16:9). Якщо так, то будь упевнений, що тебе чекають рясні благословення.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 21]

Щасливих пенсіонерів важко не помітити

Берил переїхала з Великобританії до Канади. Там вона працювала менеджером у кількох міжнародних компаніях. Крім того, ця жінка була вмілою наїзницею і навіть представляла Канаду на олімпійських іграх 1980 року. Вийшовши на пенсію в Чапалі, Берил і її чоловік часто приходили поїсти в місцевий ресторан. Коли вона помічала англомовних пенсіонерів, які були щасливими, то знайомилася з ними і запитувала, що вони роблять у Мексиці. Ці щасливі люди майже завжди казали, що є Свідками Єгови. Берил і її чоловік думали, що коли щастя і зміст життя походять від знання про Бога, то вони теж хочуть отримати це знання. Жінка почала відвідувати християнські зібрання і через кілька місяців погодилась вивчати Біблію і стала Свідком. Згодом вона змогла декілька років служити сталим піонером.

[Рамка на сторінці 22]

«Яке ж благословення, що вони з нами!»

Тих, хто переїхав у територію, де є більша потреба у вісниках, дуже цінують місцеві брати і сестри. Філіал в одній з країн Карибського моря написав: «Якби з країни виїхали сотні іноземців, які тут служать, то це відбилося б на стабільності зборів. Яке ж благословення, що вони з нами!»

Боже Слово говорить: «Провісниць велика многота» (Пс. 68:12). Тому не дивно, що серед вісників, які служать за кордоном, є багато неодружених сестер. Такі саможертовні сестри надають зборам велику допомогу. Ось що побачили брати з одного філіалу в Східній Європі: «У багатьох наших зборах є велика кількість сестер — часом до 70 відсотків усіх вісників. Більшість з них пізнала правду недавно, а неодружені піонерки, які приїхали з інших країн, надають безцінну допомогу, навчаючи таких нових вісників. Ці сестри з-за кордону є для нас справжнім даром!»

Що думають такі сестри про служіння в інших країнах? «Труднощів багато,— розповідає Анжеліка, якій за 30 і яка служить піонеркою за кордоном.— В одному з призначень доводилося день за днем ходити болотяними дорогами і бачити жалюгідні картини людських страждань. Але мені приносило радість усвідомлення того, що своїм служінням я допомагала людям. Також моє серце зворушували численні вирази вдячності місцевих сестер. Вони часто дякували мені, що я приїхала їм допомагати. Одну сестру дуже підбадьорило те, що я подолала велику відстань, аби приїхати в їхню країну і служити піонеркою. Вона сказала, що мій приклад спонукав її розпочати повночасне служіння».

Сью, піонерка, якій за 50, каже: «Ти, звичайно, зіткнешся з проблемами, але вони ніщо в порівнянні з благословеннями, які ти отримаєш. Служіння надзвичайно чудове! Оскільки я багато часу служу з молодими сестрами, то ділюся знаннями, яких набуваю завдяки вивченню Біблії та наших публікацій, і обговорюю з ними, як долати труднощі. Вони нерідко кажуть мені, що те, як я борюся з проблемами, роками залишаюсь неодруженою і служу піонеркою, допомагає їм розуміти, що вони теж можуть подолати труднощі в житті. Підтримуючи цих сестер, я відчуваю глибоке задоволення».

[Карта на сторінці 20]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МЕКСИКА

Монтеррей

Гуанахуато

Ірапуато

Ахіхік

Чапала

озеро Чапала

Сан-Міґель-де-Альєнде

Керетаро

МЕХІКО

Канкун

[Ілюстрація на сторінці 23]

Дехто тішиться, що може проповідувати іноземцям, які вперше чують добру новину