Запитання

◼ Чи доречно, щоб слухачі плескали після кожного пункту програми Школи теократичного служіння і службового зібрання?

Коли Творець, Єгова, заклав землю, «співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини» (Йова 38:7). Ці духовні сини несли хвалу Єгові за його величну працю творення, яка по-новому розкривала його мудрість, великодушність та силу.

Було б добре виявляти щиру вдячність братам за докладені зусилля і представлений матеріал. Наприклад, ми зазвичай плескаємо після промов і показів на особливих зібраннях, як-от конгресах. Підготовка до пунктів на конгресах вимагає додаткового часу і сил. Наші оплески засвідчують, що ми цінуємо наполегливі зусилля промовця. Більш того, так ми виявляємо вдячність Єгові за навчання, яке він дає через своє Слово й організацію (Ісаї 48:17; Матв. 24:45—47).

А що сказати про аплодування після пунктів у Школі теократичного служіння і на службовому зібранні? Коли присутні, спонукані щирим ентузіазмом, починають аплодувати,— скажімо, після першого виступу учня в школі,— в цьому немає нічого поганого. Але оплески можуть легко стати чимось звичайним і втратити своє значення. Тому ми, як правило, не плескаємо після кожного виступу.

Навіть якщо ми не аплодуємо після більшості виступів у Школі теократичного служіння і на службовому зібранні, все одно ми можемо виявити свою вдячність за навчання і докладені зусилля братів та сестер. Варто бути зосередженими й уважно слухати програму. А після зібрання в нас часто є нагода підійти до учасників програми й особисто подякувати їм за зусилля (Еф. 1:15, 16).