Через що пройшли Свідки Єгови під час Голокосту?
В Німеччині та на окупованих нацистами територіях у період Голокосту жило 35 000 Свідків Єгови. Близько 1500 з них загинуло. Причини смерті кожної окремої людини точно не відомі. Але дослідження все ще тривають, тож деякі цифри і дані з часом можуть змінюватися.
Як вони загинули?
Гільйотина, яку використовували нацисти
Страта. У Німеччині та на окупованих нацистами територіях було страчено близько 400 Свідків Єгови. Більшість жертв через суд отримали смертний вирок і були страчені на гільйотині. Інших розстріляли або повісили без суду.
Жахливі умови ув’язнення. В нацистських таборах і тюрмах загинуло більше 1000 Свідків. Вони помирали від каторжної праці, тортур, голоду, холоду, хвороб і через відсутність медичної допомоги. А дехто був настільки виснажений жорстоким ставленням, що помер невдовзі після свого звільнення наприкінці Другої світової війни.
Інші причини. Деякі Свідки загинули в газових камерах, стали жертвами медичних експериментів чи смертельних ін’єкцій.
Чому їх переслідували?
Свідків Єгови переслідували, тому що вони непохитно трималися біблійних вчень. Коли нацистська влада почала вимагати від Свідків робити те, що Біблія забороняє, вони відмовлялися слухатись. Вони вирішили «підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29). Розгляньмо дві сфери, в яких Свідки Єгови не йшли на поступки.
Політичний нейтралітет. Як і всі Свідки Єгови сьогодні, ті, хто жив під нацистським режимом, залишались нейтральними в політичних справах (Івана 18:36). Вони відмовлялися...
служити в армії або іншим чином підтримувати військові дії (Ісаї 2:4; Матвія 26:52);
голосувати на виборах або вступати в нацистські організації (Івана 17:16);
салютувати символу свастики чи вигукувати «Хайль Гітлер!» (Матвія 23:10; 1 Коринфян 10:14).
Сповідування своєї релігії. Незважаючи на те, що Свідкам Єгови заборонили сповідувати свою релігію, вони продовжували...
збиратися для поклоніння Богу і спільної молитви (Євреїв 10:24, 25);
проповідувати звістку з Біблії та розповсюджувати біблійну літературу (Матвія 28:19, 20);
любити своїх ближніх, в тому числі євреїв (Марка 12:31);
непохитно триматися своєї віри, коли їм пропонували підписати документ про зречення (Марка 12:30).
Професор Роберт Герварт у своїй книжці написав, що Свідки Єгови були «єдиною групою в третьому Рейху, яку переслідували лише через її релігійні погляди»a. В’язні, які перебували разом зі Свідками в концтаборах, захоплювалися їхньою непохитністю. Один в’язень з Австрії сказав: «Вони не йдуть на війну. Вони радше самі загинуть, ніж вбиватимуть інших».
Де вони загинули?
Концентраційні табори. Більшість Свідків Єгови загинуло в таких концентраційних таборах, як Бухенвальд, Дахау, Заксенгаузен, Маутгаузен, Нідерхаген, Нойєнгамме, Освенцим, Равенсбрюк і Флоссенбюрг. За підтвердженими даними, в одному лише Заксенгаузені загинуло майже 200 Свідків Єгови.
Тюрми. Деякі Свідки були замордовані до смерті в тюрмах. Інші померли від травм, завданих під час допитів.
Місця страти. Свідків Єгови страчували переважно у берлінській в’язниці Плетцензе, а також у в’язницях Бранденбурга і Галле (на річці Зале). Крім того, документи підтверджують, що страти Свідків відбувалися ще в 70 інших місцях.
Деякі жертви Голокосту
Ім’я: Хелене Готтхольд
Місце страти: Плетцензе (Берлін)
Хелене мала чоловіка і двох дітей. Її декілька разів арештовували. У 1937 році під час допиту з нею поводилися настільки жорстоко, що вона втратила ненароджену дитину. 8 грудня 1944 року її стратили на гільйотині в берлінській тюрмі Плетцензе.
Ім’я: Герхард Лібольд
Місце страти: тюрма у Бранденбурзі
Двадцятирічного Герхарда стратили на гільйотині 6 травня 1943 року. Два роки до цього у тій же в’язниці було обезголовлено його батька. У прощальному листі до своєї сім’ї та нареченої Герхард написав: «Без підтримки Господа я б не вистояв».
Ім’я: Рудольф Ашнер
Місце страти: тюрма в Галле (на річці Зале)
22 вересня 1944 року Рудольфа стратили на гільйотині. Йому було лише 17. У прощальному листі до матері він написав: «Багато братів пройшли через це, і я пройду».
a Hitler’s Hangman: The Life of Heydrich, сторінка 105.