«Я роблю те, що можу»

Ірмі з Німеччини майже 90 років. Вона пережила два нещасних випадки та кілька операцій і тепер вже не може проповідувати від дому до дому. Ірма розповідає родичам та знайомим про свою віру в листах. Людям настільки подобаються її підбадьорливі листи, що вони часто телефонують їй і питають, коли чекати наступного. Ірма також отримує багато листів з подякою і проханням написати знову. Вона каже: «Це приносить мені велику радість і дозволяє далі проповідувати».

Крім того, Ірма пише листи тим, хто живе у пансіонатах для людей похилого віку. Ось що вона розповідає: «Якось мені подзвонила одна пані і сказала, що лист, який я написала після смерті її чоловіка, дуже її підтримує. Вона зберігає цей лист у Біблії і вечорами його перечитує. Інша жінка, яка недавно втратила чоловіка, сказала, що мій лист розрадив її більше, ніж проповідь священика. У неї було багато питань, і вона захотіла зі мною зустрітися».

Одна знайома Ірми, яка не була Свідком і переїхала за багато кілометрів, попросила Ірму писати їй. Ірма пригадує: «Та жінка зберігала кожен мій лист. Коли вона померла, мені зателефонувала її донька. Вона розповіла, що прочитала всі мої листи, адресовані мамі, і попросила писати і їй листи з біблійними думками».

Ірмі дуже подобається її служіння. «Я благаю Єгову і далі давати мені сил, щоб я могла служити йому,— каже Ірма.— Я не можу ходити від дому до дому, але я роблю те, що можу».