Друга книга Самуїла
16 Коли Давид трохи спустився з вершини,+ йому назустріч вийшов Цı́ва,+ слуга Мефівоше́та,+ з парою осідланих ослів, на яких було нав’ючено 200 буханців хліба, 100 кругів пресованих родзинок, 100 кругів літніх плодів* і великий глек вина.+ 2 Цар сказав Цı́ві: «Для чого ти все це привіз?» Цı́ва відповів: «Осли — для їзди домашнім царя, хліб і літні плоди — для їди юнакам, а вино — для пиття тим, хто стомиться в пустелі».+ 3 Потім цар запитав: «А де син* твого пана?»+ Цı́ва відповів: «Він залишився в Єрусалимі, сказавши: “Сьогодні ізраїльтяни повернуть мені царську владу мого батька”».+ 4 Тоді цар промовив: «Все, що належить Мефівоше́ту,— твоє».+— «Низько тобі кланяюсь,— сказав Цı́ва.— Будь і далі ласкавий до мене, мій пане царю».+
5 Коли цар Давид дійшов до Бахури́ма, звідти вийшов чоловік з родини Сау́ла. Це був Шı́м’ї,+ син Ге́ри. Він ішов і сипав прокльонами.+ 6 Цей чоловік кидав камінням у царя Давида, в його слуг та всіх людей, навіть у сильних чоловіків, що стояли праворуч і ліворуч від царя. 7 Викрикуючи прокльони, Шı́м’ї казав: «Забирайся звідси! Забирайся, вбивце і негіднику! 8 Єгова змусив тебе розплатитись за кров усіх вбитих з роду Сау́ла, замість якого ти царюєш. Єгова віддав царську владу в руки твого сина Авесало́ма. Ти вбивця, тому на тебе спало це лихо!»+
9 Зрештою Авіша́й, син Церу́ї,+ сказав царю: «Чому цей мертвий пес+ проклинає мого пана царя?+ Дозволь я піду і відітну йому голову».+ 10 Але цар відказав: «Що нам до цього*, сини Церу́ї?+ Нехай собі проклинає,+ бо сам Єгова сказав йому:+ “Прокляни Давида!” — тож хто може говорити: “Навіщо ти це робиш?”» 11 Далі Давид промовив до Авіша́я і всіх слуг: «Якщо мій власний син, який народився в мене*, посягає на моє життя*,+ то чого ж мені чекати від веніями́нівця?!+ Облиште його, нехай проклинає, бо так наказав йому Єгова! 12 Може, Єгова побачить мої страждання,+ може, Єгова відплатить мені добром за прокльони Шı́м’ї».+ 13 Давид зі своїми людьми попрямував далі дорогою, а Шı́м’ї йшов нарівні з ним коло гори, проклинав+ його та кидав у нього каміння і порох.
14 Врешті-решт цар та його люди прибули втомлені на місце і там відпочили.
15 Тим часом Авесало́м і всі ізраїльтяни, які були з ним, ввійшли в Єрусалим. З ними був також Ахітофе́л.+ 16 Тоді архітя́нин+ Хуша́й,+ друг* Давида, прийшовши до Авесало́ма, промовив: «Хай живе цар!+ Хай живе цар!» 17 Авесало́м сказав Хуша́ю: «Оце такий ти відданий* своєму другові?! Чому ж ти не пішов з ним?» 18 Хуша́й відповів Авесало́му: «Тому що я на боці того, кого вибрав Єгова, цей народ і всі ізраїльтяни. Кого вони вибрали, з тим я і залишусь. 19 Та й кому мені служити? Чи ж не синові Давида? Як я служив твоєму батькові, так буду служити і тобі».+
20 Згодом Авесало́м сказав Ахітофе́лу: «Порадь,+ що нам робити». 21 Ахітофе́л відповів: «Лягай з наложницями свого батька,+ яких він залишив доглядати за домом*.+ Тоді весь Ізра́їль почує, що ти став ненависним для батька, і ті, хто з тобою, зміцняться». 22 Тож для Авесало́ма поставили на даху+ намет, і він лягав з наложницями свого батька+ на очах усього Ізра́їля.+
23 У ті дні до порад Ахітофе́ла+ ставилися так, немов це були слова* правдивого Бога. Такими їх вважав і Давид, і Авесало́м.