Друга книга Самуїла

19 Йоа́ву повідомили: «Цар плаче й сумує за Авесало́мом».+ 2 І в той день перемога* обернулася для всіх людей на жалобу, бо вони почули, що цар сумує за своїм сином. 3 Тоді люди почали крадькома повертатися в місто,+ як повертаються ті, хто соромиться своєї втечі з поля бою. 4 А цар, закривши обличчя, голосив: «Сину мій, Авесало́ме! Сину мій, Авесало́ме, сину мій!»+

5 Зрештою Йоа́в прийшов у дім царя і сказав: «Сьогодні ти засоромив усіх своїх слуг, які щойно врятували твоє життя*, життя* твоїх синів+ і дочок,+ твоїх дружин та наложниць.+ 6 Ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить. Сьогодні ти показав, що твої начальники і слуги для тебе ніщо. Я впевнений: ти волів би, щоб Авесало́м залишився живим, а ми всі загинули. 7 Тож встань, вийди і підбадьор* своїх слуг, бо якщо не вийдеш, то, клянусь Єговою, цієї ж ночі з тобою не залишиться жодної людини. І це буде найбільшим з усіх лих, що траплялися з тобою від юності аж досі». 8 Тоді цар пішов і сів коло міської брами. Всьому народу повідомили: «Цар сидить біля брами», і всі почали сходитися до царя.

А ізраїльтяни* розбіглися по своїх домах.+ 9 Люди в усіх племенах Ізра́їля сперечалися, кажучи: «Цар визволив нас від ворогів,+ врятував від філісти́млян, але тепер сам утік з цього краю через Авесало́ма.+ 10 Авесало́м же, якого ми помазали на царя,+ загинув у бою.+ Тож чому ви нічого не робите, щоб повернути царя назад?»

11 Цар Давид послав слуг до священиків Садо́ка+ та Евіата́ра+ з такими словами: «Поговоріть зі старійшинами Юди+ і скажіть їм: “Чому ви зволікаєте, чому не повертаєте царя у його дім? Адже цар уже знає, про що говорить весь Ізра́їль. 12 Ви ж мої брати — кість від моєї кості і плоть від моєї плоті*. Чому ви зволікаєте, чому не повертаєте царя?” 13 Ама́сі+ ж передайте: “Хіба ти не кість від моєї кості і плоть від моєї плоті? Нехай Бог суворо покарає мене, якщо віднині ти не станеш начальником мого війська замість Йоа́ва”».+

14 Так цар завоював* серця всіх мешканців Юди — усіх до одного, і вони передали йому: «Вертайся разом зі своїми слугами».

15 Цар вирушив у дорогу і дійшов до Йордану. А мешканці Юди прийшли в Гілга́л,+ щоб зустріти царя і переправити його через Йордан. 16 Шı́м’ї,+ син Ге́ри, веніями́нівець з Бахури́ма, поспішив разом з мешканцями Юди назустріч царю Давиду. 17 З ним була 1000 веніями́нівців. Цı́ва,+ слуга з дому Сау́ла, і його 15 синів та 20 слуг також поспішили до Йордану і дісталися туди раніше за царя. 18 Цı́ва* перейшов річку вбрід, щоб переправити домашніх царя і прислужитися йому. Коли цар збирався перейти через Йордан, Шı́м’ї, син Ге́ри, упав перед ним на коліна 19 і сказав: «Нехай мій пан цар пробачить провину мою і не згадає зла, яке вчинив твій слуга+ у день, коли ти, пане, виходив з Єрусалима. Нехай цар не тримає цього в серці, 20 бо твій слуга і сам знає, що згрішив. Тому сьогодні я перший з усього роду Йосипа прийшов, щоб зустріти мого пана царя».

21 Тоді Авіша́й,+ син Церу́ї,+ сказав: «Хіба Шı́м’ї не заслуговує смерті за те, що проклинав помазанця Єгови?»+ 22 Але Давид відповів: «Що вам до цього, сини Церу́ї?+ Навіщо вам сьогодні ставати моїми противниками? Хіба годиться сьогодні вбивати когось в Ізра́їлі? Чи ж я не знаю, що тепер я цар над Ізра́їлем?» 23 Тож цар сказав Шı́м’ї: «Ти не помреш»,— і поклявся йому в цьому.+

24 Зустрічати царя пішов і Мефівоше́т,+ внук Сау́ла. Він не мив ніг, не підстригав вусів і не прав одягу відтоді, як цар пішов, і аж до дня, коли він повернувся з миром. 25 Коли Мефівоше́т прийшов у* Єрусалим і зустрівся з царем, той запитав: «Мефівоше́те, чому ти не пішов зі мною?» 26 Він відповів: «Мій пане, царю, мене обманув мій слуга.+ Я, твій слуга, сказав: “Осідлаю свого віслюка, сяду на нього і поїду з царем”, бо я кульгавий.+ 27 А він обмовив мене перед моїм паном царем.+ Однак ти, пане мій, царю,— мов ангел правдивого Бога, тому роби те, що тобі до вподоби. 28 Усі домашні мого батька не заслужили в мого пана царя нічого, крім смерті, але ти посадив свого слугу між тими, хто їсть за твоїм столом.+ Тож хіба я маю право скаржитися на щось царю?»

29 Проте цар відказав: «Досить про це говорити! Я вже вирішив: ви з Цı́вою розділите між собою землю».+ 30 Мефівоше́т відповів: «Та хай забирає хоч усе — особливо тепер, коли мій пан цар з миром повернувся додому».

31 Гілеа́дівець Барзілла́й+ прийшов з Рогелı́ма до Йордану, щоб провести царя до річки. 32 Цей чоловік був дуже старий — мав уже 80 років. Коли цар перебував у Маханаї́мі,+ Барзілла́й постачав йому харчі, тому що був досить багатий. 33 Цар сказав йому: «Переправляйся зі мною, і я буду забезпечувати тебе харчами в Єрусалимі».+ 34 Але Барзілла́й відповів: «Чи ж багато років* мені ще залишилось жити, щоб іти з царем в Єрусалим? 35 Мені вже 80.+ Чи можу я відрізняти добре від поганого або відчувати смак того, що їм і п’ю? Чи можу насолоджуватися голосами співаків і співачок?+ Тож навіщо твоєму слузі бути тягарем для свого пана царя? 36 Досить з твого слуги й того, що він провів царя до Йордану. За що ж цар має давати мені таку нагороду? 37 Дозволь своєму слузі повернутися, щоб померти в рідному місті, там, де поховані мої батько й мати.+ Але ось Кімга́м,+ твій слуга, нехай він переправиться з моїм паном царем. Зроби для нього, що захочеш».

38 Цар відповів: «Добре, нехай Кімга́м переправиться зі мною, і я зроблю для нього те, що тобі до вподоби. Для тебе я теж зроблю все, чого забажаєш». 39 Весь народ переправився через Йордан, а потім перейшов і цар. Він поцілував та поблагословив Барзілла́я,+ і той повернувся додому. 40 Коли цар переправився в Гілга́л,+ з ним переправився і Кімга́м. Царя супроводжували всі мешканці Юди і половина ізраїльтян.+

41 Ізраїльтяни прийшли до царя і сказали: «Чому наші брати, Юдині нащадки, викрали тебе? Чому переправили через Йордан царя, його домашніх та всіх його людей?»+ 42 На це Юдині нащадки відповіли ізраїльтянам: «Бо цар — наш родич.+ Чому ви так розгнівалися? Хіба ми щось з’їли в царя чи отримали якийсь подарунок?»

43 Ізраїльтяни сказали: «Ми маємо 10 частин у царстві, то й на Давида маємо більше права, ніж ви. Чому ж ви зневажили нас? Хіба не ми першими мали повернути царя?» Але слова нащадків Юди були вагомішими* за слова ізраїльтян.