Лист до римлян
11 Тож я запитую: невже Бог відкинув свій народ?+ Зовсім ні! Адже я також ізраїльтя́нин, з потомства* Авраама, з племені Веніями́на. 2 Бог не відкинув свій народ, який він визнав спочатку.+ Невже ви не знаєте, що говориться в Писанні про те, як Ілля скаржився Богу на Ізра́їль? 3 «Єгово*, ці люди повбивали твоїх пророків, зруйнували твої жертовники. Залишився я один, і вони намагаються відібрати моє життя*».+ 4 Але що Бог йому відповів? «Я залишив собі 7000 людей, котрі не схилили колін перед Ваа́лом».+ 5 Подібно і в наш час є останок,+ вибраний завдяки незаслуженій доброті. 6 Якщо його вибрано через незаслужену доброту,+ то вже не завдяки ділам,+ бо тоді незаслужена доброта не була б уже незаслуженою.
7 І що ж? Саме того, чого Ізра́їль прагнув, він не досягнув. Цього досягнули обранці,+ а чуття решти народу притупилось,+ 8 як і написано: «Бог дав їм дух глибокого сну,+ дав очі, які не бачать, і вуха, які не чують; і так триває аж донині».+ 9 Також Давид говорить: «Нехай їхній стіл стане для них пасткою, западнею, каменем спотикання і відплатою. 10 Хай їхні очі огорне темрява, щоб вони не бачили, і зроби так, щоб їхня спина зігнулась назавжди».+
11 Тож запитую: чи вони, спіткнувшись, упали? Звичайно, ні! Але оскільки вони зробили хибний крок, у людей з інших народів з’явилась можливість спастися, і це розпалює в них ревнощі.+ 12 Отже, якщо їхній хибний крок означає багатство для світу, а їхнє зменшення — багатство для людей з інших народів,+ наскільки ж більше значення матиме їхня повна кількість!
13 Тепер звертаюсь до вас, люди з інших народів: я, апостол для інших народів,+ прославляю* своє служіння,+ 14 намагаючись якось розпалити у свого народу* ревнощі та врятувати хоча б декого. 15 Адже, якщо те, що Бог відкинув цих людей,+ означало примирення для світу, що тоді означатиме те, що він їх прийме? Хіба не життя для тих, хто був мертвий? 16 Крім того, якщо частина тіста, взята як перші плоди, свята, то святе і все тісто. І, коли корінь святий, святі й гілки.
17 Проте якщо декотрі гілки були відламані і ти, дика оливко, була прищеплена серед тих гілок, що залишились, і почала живитися від соковитого кореня оливки, 18 то не величайся* перед іншими гілками. А якщо величаєшся*,+ пам’ятай: не ти підтримуєш корінь, а він тебе. 19 Ти скажеш: «Гілки відламали, щоб прищепити мене».+ 20 Це правда! Вони відламані через своє невірство,+ а ти тримаєшся завдяки вірі.+ Не будь гордою і май страх. 21 Адже якщо Бог не пощадив рідних гілок, то не пощадить і тебе. 22 Тому зверни увагу на Божу доброту+ і суворість. До тих, хто відпав, Бог ставиться з суворістю.+ Однак до тебе Бог виявляє доброту, але за умови, що ти й далі будеш гідна його доброти, якщо ж ні — теж будеш відсічена. 23 Те саме стосується і їх: коли не залишаться в невірстві, то будуть прищеплені,+ оскільки Бог може прищепити їх знову. 24 Бо якщо тебе зрізали з дикої оливки, а потім усупереч природі прищепили до оливки садової, то наскільки легше прищепити рідні гілки до їхньої ж оливки!
25 Брати, аби ви не були мудрими у власних очах, хочу, щоб ви знали про священну таємницю:+ в частини Ізра́їля притупилось чуття, і так буде, поки не набереться повна кількість людей з інших народів, 26 і таким чином врятується весь Ізра́їль.+ Бо написано: «Визволитель* прийде з Сіону+ та відверне безбожні звичаї від синів Якова. 27 Я укладу з ними угоду,+ коли заберу їхні гріхи».+ 28 Якщо говорити про добру новину, то вони дійсно вороги, але для вашої ж користі; а якщо говорити про Божий вибір, вони улюблені завдяки обіцянці, даній їхнім прабатькам.+ 29 Адже Бог не буде жалкувати про дари й покликання, що походять від нього. 30 Колись ви були неслухняні Богові,+ але через їхній непослух+ вам виявлено милосердя.+ 31 Так само й вони неслухняні тепер,— тому вам і виявляється милосердя,— щоб їм самим було виявлено милосердя. 32 Адже Бог дозволив їм усім бути в’язнями непослуху,+ щоб їм усім виявити милосердя.+
33 О глибино Божого багатства, мудрості і знання! Які ж нез’ясовні присуди його та незбагненні шляхи його! 34 Бо «хто пізнав розум Єгови* і хто може дати йому пораду?»+ 35 Або «хто йому першим щось дав, щоб він мусив повернути?»+ 36 Усе від нього, через нього і для нього. Йому нехай вічно лине слава. Амінь.