Псалом
ПСАЛОМ 21 (22)
Пророцтво про муки Ісуса й Його славу
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорı́ досвı́тньої“. Псалом Давидів.
22 Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув?
Далекі слова́ мого зо́йку від спасı́ння мого!
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся,
і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Та Ти — Святий,
пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 На Тебе надı́ялись наші батьки́,
надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́,
на Тебе надı́ялися — і не посоро́мились.
6 А я — червяк, а не чоловік,
посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене,
розкривають роти́, головою хита́ють!
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́,
нехай Той його ви́зволить,
— він бо Його уподо́бав!“
9 Бо з утро́би Ти вивів мене,
Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 На Тебе з утро́би я зда́ний,
від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́,
бо нема мені помічника́!
13 на мене розкрили вони свої па́щі,
як лев, що шмату́є й ричи́ть!
стало серце моє, немов віск,
розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння,
і прили́п мій язик до мого піднебı́ння,
і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Бо пси оточи́ли мене,
обліг мене на́товп злочи́нців,
проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої,
а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Вони дı́лять для се́бе одежу мою,
а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, —
Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям,
буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його,
увесь Яковів роде — шануйте Його,
страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 бо Вı́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого,
і від нього обличчя Свого́ не сховав,
а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, —
принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть,
хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його,
буде жить серце ваше навіки!
27 Усі кı́нці землі спам’ята́ють,
і до Господа ве́рнуться,
і вкло́няться перед обличчям Його́
всі племе́на наро́дів,
28 бо царство Господнє, —
і Він Пан над наро́дами!
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачı́ на землі,
перед обличчям Його на коліна попа́дають всі,
хто до по́роху схо́дить
і не може себе оживи́ти!
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, —
й залı́чене буде навіки у Господа.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові,
який буде наро́джений,
що Він це вчинив!