Матвія
Посольство від Івана Христителя
11 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьо́х Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
2 Прочувши ж Іван у в’язни́ці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3 щоб Його запитати: „Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?“
4 Ісус же промовив у відповідь їм: „Ідіть, і перекажіть Іванові, що́ ви чуєте й бачите:
5 „Сліпі прозріва́ють“, і криві ходять, стають чистими прокаже́ні, і чують глухі, і померлі встають, а „вбогим звіщається Добра Нови́на“.
6 І блаженний, хто через Мене споку́си не ма́тиме!“
Ісусове свідчення про Івана Христителя
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити наро́дові: „На що́ ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойда́є його́?
8 Та на що́ ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м’які шати одя́гненого? Аджеж ті, хто носить м’яке́, — по палатах царськи́х.
9 По що́ ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, — навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано:
„Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця́,
який перед Тобою дорогу Твою приготує!“
11 Поправді кажу вам: Між наро́дженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім — той більший від нього!
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобува́ється силою, і ті, хто вживає зусилля, хапа́ють його.
13 Усі бо Пророки й Зако́н до Івана провı́щували.
14 Коли ж хочете знати, — то Ілля він, що має прийти.
15 Хто́ має ву́ха, — нехай слухає!
Ісус докоряє невірним
16 До кого ж цей рід прирівняю? — До хлоп’ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
17 і кажуть:
„Ми вам грали, а ви не танцювали,
ми співали вам жа́лібно, та не плакали ви“.
18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: „Він де́мона має“.
19 Прийшов же Син Лю́дський, що їсть і п’є, вони ж кажуть: „Чоловік ось, ласу́н і п’яни́ця, Він при́ятель ми́тників і грішників“. І виправдалася мудрість своїми діла́ми“.*
Ісус прорікає долю невірних міст
20 Ісус тоді став докоряти містам, де́ відбуло́ся найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
21 „Горе тобі, Хоразı́не, горе тобі, Вефсаї́до! Бо коли б то в Ти́рі й Сидо́ні були відбули́ся ті чу́да, що сталися в вас, то давно б вони ка́ялися в волосяни́ці* та в по́пелі.
22 Але кажу́ вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
23 А ти, Капернау́ме, що „до неба піднісся, — аж до аду* ти зı́йдеш“. Бо коли б у Содомі були відбули́ся ті чу́да, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сього́днішній день.
24 Але кажу́ вам, що содо́мській землі буде легше дня судного, аніж тобі!“
Прийдіть до Мене, працею зморені!
25 Того ча́су, навчаючи, промовив Ісус: „Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовля́там відкрив.
26 Так, Отче, — бо Тобі так було до вподо́би!
27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
28 Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю!
29 Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покı́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“.
30 Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“