Немає нічого поганого в тому, щоб зустрічатися з родичами та друзями в інший час, аби їсти, пити і веселитись

Еккл. 3:12, 13: «Немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті. І отож, як котрий чоловік їсть та п’є і в усім своїм труді радіє добром,— це дар Божий!»

Дивіться також 1 Коринтян 10:31.

Чи кожній людині наперед визначено «час помирати»?

Це уявлення було поширене серед греків та римлян. В язичницькій грецькій міфології були три богині долі (мойри), які пряли нитку життя, визначали її довжину, а тоді перетинали.

Екклезіяста 3:1, 2 говорить про «час помирати». Але, показуючи, що це не якийсь наперед визначений і незмінний момент, Екклезіяста 7:17 радить: «Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм [«не у свій час вмирати», Хом.]?» Приповістей 10:27 каже: «Роки безбожних вкоротяться». А Псалом 55:24 (Хом.) додає: «Кровожерні та лукаві не доживуть до половини віку свого». Що ж тоді значить Екклезіяста 3:1, 2? Тут просто говориться про безперервний цикл життя і смерті в цій недосконалій системі речей. Є час, коли люди народжуються, і час, коли вони вмирають — зазвичай у віці не більше 70—80 років, але деколи раніше, деколи пізніше. (Пс. 90:10; див. також Екклезіяста 9:11).