Через п’ять днів прибули обвинувачі: первосвященик Ананій, оратор Тертулл та декотрі старійшини. Тертулл почав лестити Феліксу і вихваляти його за те, що він робить для юдеївb. Перейшовши до суті справи, він сказав, що Павло — «паразит і по всій населеній землі закликає юдеїв до заколоту та є ватажком секти назарян». Тертулл вів далі: «Крім того, він намагався осквернити храм, але ми його схопили». Інші юдеї приєдналися до цих слів, «стверджуючи, що саме так все і було» (Дії 24:5, 6, 9). Заклики до бунту, провід у небезпечній секті та зневага до храму — серйозні звинувачення, на підставі яких людину могли засудити до смерті.

11, 12. Як Павло спростував звинувачення?

¹¹ Потім дали слово Павлу. Він сказав: «Охоче виступлю на свій захист». Павло рішуче відкинув звинувачення, адже він не зневажав храму і не зчиняв заколоту. Він зазначив, що його не було в Єрусалимі багато років і що він прийшов, аби «передати... пожертви» — дари для християн, які постраждали від голоду та переслідувань. Павло заявив, що, перш ніж увійти в храм, він пройшов «обряд очищення» і робив все, що в його силах, аби «мати чисте сумління перед Богом і людьми» (Дії 24:10—13, 16—18).

¹² Однак Павло визнав, що служить Богу своїх прабатьків і дотримується «вчення, яке ці люди називають сектантським». При цьому Павло наголосив, що вірить «всьому, що написано в Законі і Пророках». Крім того, він, як і дехто з його обвинувачів, вірить, «що буде воскресіння праведних і неправедних». Відтак апостол виступив з вимогою, щоб обвинувачі пред’явили докази його вини: «Нехай ці люди самі розкажуть, що́ поганого вони знайшли в мені, коли я був перед Синедріоном, крім того єдиного, що, стоячи серед них, я вигукнув: “За воскресіння мертвих мене судять сьогодні перед вами!”» (Дії 24:14, 15, 20, 21).

13—15. Який приклад подав Павло в тому, як сміливо свідчити представникам влади?

¹³ Павло залишив нам добрий приклад у тому, що́ говорити представникам влади, коли нас як служителів Єгови звинувачують у підбурюванні до насильства, антиурядовій діяльності або членстві в небезпечній секті. Павло не підлещувався до намісника, як Тертулл. Він говорив шанобливо і з достоїнством. Старанно добираючи слова, він чітко і правдиво виклав факти. Павло також зазначив, що «юдеї з провінції Азія», які обвинувачували його в зневазі до храму, відсутні на засіданні і що, відповідно до закону, саме вони мали б виступити зі звинуваченнями (Дії 24:18, 19).

¹⁴ Найважливіше, що Павло впевнено говорив про свої переконання. Він не замовчував, що вірить у воскресіння, хоча через це і розгорілася суперечка в Синедріоні (Дії 23:6—10). Чому Павло знову сказав про надію на воскресіння? Тому що давав свідчення про Ісуса і про те, що він воскрес. З цим його обвинувачі ніяк не могли погодитись (Дії 26:6—8, 22, 23). Са́ме питання про воскресіння, а точніше про віру в Ісуса і його воскресіння, породжувало суперечки.

¹⁵ Подібно до Павла, ми можемо сміливо говорити, черпаючи сили з Ісусових слів: «За ім’я моє всі будуть вас ненавидіти. Але хто витримає до кінця, той спасеться». Чи повинні ми непокоїтись про те, що сказати? Ні, адже Ісус запевнив: «Коли вас схоплять, аби віддати під суд, не тривожтеся наперед, що говорити, а кажіть те, що вам буде дано в ту мить, бо тоді будете говорити не ви, а святий дух» (Марка 13:9—13).

«Фелікс злякався» (Дії 24:22—27)

16, 17. а) Що Фелікс сказав під час слухання Павлової справи і що він наказав зробити? б) Чому Фелікс міг злякатися і для чого він потім викликав Павла?

¹⁶ Намісник Фелікс не вперше чув християнські вчення. У книзі Дії говориться: «Оскільки Фелікс був досить добре обізнаний з цією Дорогою, він відклав справу, кажучи: “Як тільки прийде воєначальник Лісій, я винесу рішення щодо вашої справи”. І він наказав сотникові тримати Павла під арештом, але дати йому певну свободу і не забороняти знайомим дбати про його потреби» (Дії 24:22, 23).

¹⁷ Через кілька днів Фелікс зі своєю дружиною Друзіллою, яка була юдейкою, послав за Павлом, аби «послухати, що́ той розповідатиме про віру в Христа Ісуса» (Дії 24:24). Однак коли Павло заговорив про «праведність, самовладання і прийдешній суд, Фелікс злякався». Мабуть, сумління почало докоряти йому за порочний спосіб життя. Тоді він сказав: «Поки що можеш іти, а при нагоді я покличу тебе». Фелікс справді часто викликав Павла, але не для того, щоб познайомитися з правдою, а щоб отримати від нього хабар (Дії 24:25, 26).

18. Чому Павло розповідав Феліксу і його дружині про «праведність, самовладання і прийдешній суд»?

¹⁸ Чому Павло говорив Феліксу та його дружині про «праведність, самовладання і прийдешній суд»? Пригадай: вони хотіли знати про «віру в Христа Ісуса», про те, що вимагалося від християнина. Знаючи, що Фелікс розпусний, жорстокий і несправедливий, Павло прямо розповів про вимоги до людей, які хочуть стати Ісусовими послідовниками. Слова Павла чітко показали, наскільки життя Фелікса і його дружини не відповідало високим моральним нормам Бога. Це мало допомогти їм збагнути, що всі люди відповідальні перед Богом за свої думки, слова й діла і що суд, який буде здійснювати Бог, набагато важливіший від суду над Павлом. Не дивно, що Фелікс злякався.

19, 20. а) Що робити, коли люди, які ніби цікавляться правдою, не хочуть змінюватись? б) З чого можна зробити висновок, що Фелікс не збирався допомагати Павлу?

¹⁹ У служінні ми можемо зустріти людей, схожих на Фелікса. Спочатку вони нібито цікавляться правдою, а потім виявляється, що насправді вони шукають власної користі. Нам слід обережно поводитись з такими людьми. Однак ми, як і Павло, можемо тактовно розповідати їм про Божі норми праведності. Можливо, правда зворушить їхні серця. Якщо ж вони і далі будуть триматися грішного способу життя, ми підемо до тих, хто дійсно шукає правду.

²⁰ Чого насправді хотів Фелікс, видно з цих слів: «Через два роки наступником Фелікса став Порцій Фест. А Фелікс, прагнучи догодити юдеям, залишив Павла під арештом» (Дії 24:27). Отже, Фелікс зовсім не збирався допомагати Павлу. Він знав, що послідовники «Дороги» не були заколотниками (Дії 19:23). Він знав і те, що Павло не порушив жодного римського закону. І все ж він тримав апостола під вартою, щоб «догодити юдеям».

21. Що було з Павлом після того, як намісником став Порцій Фест, і що зміцняло Павла?

²¹ Як свідчить останній вірш 24-го розділу книги Дії, Павло все ще перебував в ув’язненні, коли Фелікса замінив Порцій Фест. Відтоді справою Павла займалися різні посадові особи. Цього мужнього апостола повели «до царів та намісників» (Луки 21:12). Як ми побачимо далі, згодом він дасть свідчення наймогутнішому правителю того часу. В усіх цих випробуваннях віра Павла не похитнулась. Він черпав сили з Ісусових слів: «Будь відважним!»