Народ Єгови зміцнений у вірі

«Церкви [збори, НС] зміцнювались в вірі, і щоденно зростали кількістю» (ДІЇ 16:5).

1. Як Бог уживав апостола Павла?

БОГ ЄГОВА користувався Савлом, як «посудина вибрана». Як апостол Павло, він «багато витерпів». Але в результаті його праці, а також праці інших, організація Єгови була в єдності й чудесно зростала (Дії 9:15, 16).

2. Чому ми скористаємо із студіювання Дій апостолів 13:1—16:5?

² Велика кількість язичників навертались на християнську віру, і те важливе зібрання керівного органу дуже поширило єдність між Божим народом і зміцнило його у вірі. Ми дуже скористаємо з розгляду цих, як також інших розвитків записаних в Діях апостолів 13:1—16:5, тому що Свідки Єгови сьогодні зазнають подібне зростання й духовні благословення (Ісаї 60:22). (У приватному студіюванні цих статей про Дії апостолів у цьому журналі, прочитуйте вривки з цієї книги виписані жирним шрифтом).

Місіонери діють

3. Яку працю виконували «пророки й вчителі» у Антіохії?

³ Чоловіки послані збором у Антіохії, Сірії, зміцнювали віруючих (13:1-5). В Антіохії були «пророки та вчителі» Варнава, Семен (Нігер), кірінеянин Луцій, Манаїл, та тарсянин Савл. Пророки пояснювали Боже Слово й передрікали події, тоді як учителі навчали людей Святого Письма й як впроваджувати його в благочестиве життя (1 Коринтян 13:8; 14:4). Варнаву й Савла призначено на спеціальну службу. Вони взяли з собою Марка, Варнавого двоюрідного брата, і пішли в Кіпр (Колосян 4:10). Вони проповідували в синагогах східного Саламіна, але не має нічого записаного, що євреї добре реагували на це. Будучи заможні, то навіщо ж їм Месії?

4. Які були результати проповідування місіонерів у Кіпрі?

⁴ Бог також благословив інших проповідників у Кіпрі (13:6-12). У Пафі, місіонери знайшли єврейського ворожбита й фальшивого пророка Варісуса (Еліму). Коли він перешкоджав проконсулові Сергію Павлі в слуханні Божого Слова, то Савл сповнився Божим духом і сказав: «О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх [Єгови, НС] доріг?» При цьому Бог покарав Еліму й він осліп на якийсь час, а Сергій Павло «увірував, і дивувався науці Господній [Єгови, НС]».

5, 6. (а) Коли Павло виступив з промовою в синагозі Пісідійської Антіохії, то що він сказав про Ісуса? (б) Як Павлова промова вплинула на присутніх?

⁵ З Кіпри, місіонери поплили в Пергію, у Малій Азії. Павло з Варнавою подалися на північ крізь проходи в горах, правдоподібно «у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих», до Пісідійської Антіохії (2 Коринтян 11:25, 26). Там Павло виступив з промовою в синагозі (13:13-41). Він пригадав їм Божі стосунки з Ізраїлем і ототожнив Давидового потомка Ісуса бути Спасителем. Незважаючи на те, що єврейські правителі вимагали Ісусової смерті, то Бог воскресив його і цим чином сповнив Свою обіцянку їхнім предкам (Псалом 2:7; 16:10; Ісаї 55:3). Павло перестеріг своїх слухачів, щоб вони не зневажали Божого дара спасіння через Христа (Авакума 1:5, переклад Септуагінта).

⁶ Багато людей зацікавились Павловою промовою, так як багато сьогодні цікавляться публічними промовами Свідків Єгови (13:42-52). Наступної суботи майже ціле місто зібралось, щоб почути Слово Єгови, а євреї наповнились заздрощів. До одного тижня, ті місіонери навернули більше язичників, як євреї за ціле своє життя! Тому що євреї зневажливо заперечували Павлові, то настав час духовному світлові сяяти десь інше, і Павло та Варнава сказали їм: «Коли ви Слово Боже відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось» (Ісаї 49:6).

7. Як Павло й Варнава реагували на переслідування?

⁷ Язичники дуже зраділи, і всі схильні до вічного життя увірували. Як Слово Єгови проповідувалось по цілій країні, то євреї підбурили побожних впливових жінок (правдоподібно, щоб умовляти їхніх чоловіків або інших) та значніших мужів переслідувати Павла та Варнаву й вигнати їх із своєї землі. Але це не припинило місіонерів. Вони тільки «обтрусили із ніг своїх порох на них» і подались в Іконію (сучасна Кон’я), головне місто римської області Галатії (Луки 9:5; 10:11). Що ж сказати про учнів, які зостались у Пісідійській Антіохії? Будучи зміцнені у вірі, вони «сповнялися радощів і Духа Святого». З цього бачимо, що опозиція не перешкоджає духовному прогресові.

Міцні у вірі, незважаючи на переслідування

8. Які були результати успішного проповідування в Іконії?

⁸ Павло й Варнава самі доказались міцними у вірі, незважаючи на переслідування (14:1-7). Через їхнє проповідування в синагозі в Іконії багато євреїв і греків увірували. Коли невіруючі євреї підбурили язичників проти нововірців, то ці два працівники сміливо промовляли на підставі Божої влади. Бог уможливив їх виконувати чудеса і таким чином виявив Своє схвалення їхньої праці. Через це народ поділився. Декотрі пристали до євреїв, а інші трималися апостолів (посланих). Апостоли не боялись, але коли дізнались про змову побити їх камінням, то розумно вибрались проповідувати в Лікаонії, район Малої Азії в південній Галатії. Будучи передбачливими, ми теж можемо дієво проповідувати, незважаючи на опозицію (Матвія 10:23).

9, 10. (а) Як мешканці Лістри реагували на зцілення каліки? (б) Яка була реакція Павла й Варнави в Лістрі?

⁹ Потім вони засвідчили в лікаонському місті Лістрі (14:8-18). Там Павло зцілив чоловіка, кривого з народження. Не усвідомлюючи, що це Єгова виконав те чудо, народ промовив гучним голосом: «Боги людям вподібнились, та до нас ось зійшли!» Вони говорили по-лікаонському, і Варнава та Павло не розуміли що сталось. Тому що Павло брав провід промовляти, то люди гадали, що він був Гермесом (красномовний вісник богів) а Варнава Зевсом, головним богом у греків.

¹⁰ Жрець Зевса навіть припровадив бики й приніс вінки на жертву Павлові й Варнаві. Правдоподібно, що зрозумілою грецькою мовою, або через тлумача, відвідувачі пояснили їм, що вони теж були смертельні люди, звіщаючі добру новину, щоб люди навернулись від «оцих ось марнот» (безжиттєвих богів, або ідолів) до Бога живого (1 Царів 16:13; Псалом 115:3-9; 146:6). Так, Бог колись дозволив народам (але не євреям) ходити своїм власним шляхом, але не залишив Себе без свідчення про Його існування і доброту «подаючи їм дощі та врожайні часи, та наповнюючи їжею й радощами серця їхні» (Псалом 147:8). Незважаючи на такі міркування, Варнава й Павло заледве спинили народ не приносити їм жертов. Ті місіонери не дозволили народові шанувати їх як богів, і не користались такою владою, щоб засновувати християнство в тій місцевості. Це гарний приклад нам, а зокрема якщо прагнемо, щоб нас вихваляли за те, що Єгова дозволяє нам завершувати в Його службі!

11. Що ми можемо навчитись із заяви: «Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство»?

¹¹ Несподівано, знову знялось огидне переслідування (14:19-28). Як? Євреї з Пісідійської Антіохії та з Іконії підбурили натовп. Павла побили камінням та виволікли поза місто, думаючи, що він умер (2 Коринтян 11:24, 25). Коли учні обступили його, він устав і вернувся до міста вночі, непомічений. Наступного дня, він з Варнавою подались у Дервію, в якій придбали декілька учнів. Повернувшись в Лістру, в Іконію, та в Антіохію, ті два місіонери підбадьорювали учнів, зміцнюючи їх не покидати віри, і сказали: «Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство». Будучи християнами, ми також сподіваємось перестраждати горе, нам не слід уникати його компрометуванням нашої віри (2 Тимофія 3:12). У той час, у зборах призначали старших, яким Павло написав своє Послання до галатів.

12. Коли Павлова перша місіонерська подорож закінчилась, то що ці два місіонери робили?

¹² Переходячи Пісідію, Павло з Варнавою проповідували слово в Пергії, славному місті Памфілії. За якийсь час вони вернулись в Сірійську Антіохію. Тут Павло закінчив свою першу подорож, і ті два місіонери розповіли зборові «як багато вчинив Бог із ними, і що відкрив двері віри поганам». Вони перебували якийсь час з учнями в Антіохії, і правдоподібно дуже зміцнили їх у вірі. Подорожуючі наглядачі сьогодні так само зміцнюють нашу віру.

Розв’язання важливого питання

13. Щоб християнство не розкололось на єврейські й неєврейські групи, то що було потрібне?

¹³ Непохитність у вірі вимагає єдності думки (1 Коринтян 1:10). Щоб християнство не розкололось на єврейські і неєврейські групи, то керівний орган мусів вирішувати чи язичники, які товпились до Божої організації, мусили додержуватись Мойсеєвого закону й обрізуватись (15:1-5). Дехто з іудеїв уже подорожували в Сірійську Антіохію й навчали язичеських нововірців, якщо не обріжуться, то не спасуться (2 Мойсеєва 12:48). Тому Павла, Варнаву, і інших послали до апостолів і старших у Єрусалимі. Навіть у Єрусалимі декотрі віруючі з фарисейської партії наполягали, що язичники мусили обрізуватись і додержуватись Закону.

14. (а) Незважаючи на те, що на зібранні старших у Єрусалимі була незгода, то який гарний приклад це подало? (б) Яка була суть Петрового міркування на тій оказії?

¹⁴ Апостоли й старші зібрались, щоб розглянути справу й пересвідчитись яка була Божа воля (15:6-11). Однак, між ними не повстало велике змагання, як сильно переконані християни виражали свої думки — гарний приклад старшим сьогодні! Згодом Петро сказав: «Бог вибрав, щоб через мої уста язичники [як-от Корнилій] почули добру новину й увірували. Бог засвідчив їм давши їм Духа Святого й не вчинив жодної різниці між нами а ними [Дії 10:44-47]. Чого ж Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо [обов’язок додержувати Закон], якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? Ми [євреї по тіло] віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони». Боже прийняття необрізаних язичників є доказом на те, що для спасіння не вимагалось обрізання й додержування Закону (Галатів 5:1).

15. Який основний пункт Яків довів, і що він порадив написати язичеським християнам?

¹⁵ Збір замовк, коли Петро закінчив своє свідчення, але було більше сказано (15:12-21). Варнава й Павло розповідали про ознаки, яких Бог виконував через них між язичниками. Тоді голова збору, Ісусів брат тільки по матері, Яків, сказав: «Симон [Петрове єврейське ім’я] ось розповів, як Бог звернув увагу на народи, щоб вибрати люд із них для Ймення Свого». Яків указав на те, що передсказана відбудова «Давидової скинії» (відновлення Царства в Давидовій династії) сповнялось збиранням Ісусових учнів (спадкоємців Царства) з-поміж євреїв, як також язичників (Амоса 9:11, 12, переклад Септуагінта; Римлян 8:17). Тому що це був Божий намір, то учні повинні погодитись з ним. Яків порадив, щоб написати до язичеських християн стримуватись від (1) знечищення ідольського, (2) блуду, (3) від задушенини, і (4) від крові. Ці заборони вже поміщались у Мойсеєевому писанні й читались кожної суботи в синагогах (1 Мойсеєва 9:3, 4; 12:15-17; 35:2, 4).

16. В яких трьох пунктах лист керівного органу в першому столітті дає нам керівництво ще до цих пір?

¹⁶ Керівний орган тепер написав листа язичеським християнам у Антіохії, Сірії, і Кілікії (15:22-35). Святий дух і автори тих листів вимагали стримування від ідольських жертов; від крові (яку декотрі люди регулярно споживали); від задушенини з якої кров не стикла (багато язичників уважали таке м’ясо делікатесом); і блуду (грецьке, порнія, що стосується розпусних статевих стосунків поза біблійним шлюбом). Якщо будуть стримуватись від усього цього, то багатітимуть духовно, так як Свідки Єгови тепер багатіють, тому що додержуються «цього необхідного». Слова «Бувайте здорові!» є таке саме як сказати «до побачення», і ми не повинні робити висновок, що ці вимоги стосуються тільки доброго здоров’я. Перечитавши лист у Антіохії, збір дуже зрадів з цього потішання. У той час, підбадьорюючим проповідуванням, Павло, Сила, Варнава, та інші зміцняли віру Божих людей в Антіохії. Ми теж усяким чином підбадьорюймо й підкріпляймо співвіруючих.

Друга місіонерська подорож

17. (а) Яка проблема виникла, коли запропонували другу місіонерську подорож? (б) Як Павло й Варнава полагодили цю незгоду?

¹⁷ Виникла проблема, коли запропонували другу місіонерську подорож (15:36-41). Павло подав думку, щоб він з Варнавою знову відвідували збори в Кіпрі й Малій Азії. Варнава погодився, але хотів взяти свого двоюрідного брата Марка. Павло не погодився на це, тому що Марко відлучився від них у Памфілії. При цьому, «повстала незгода». Ні Павло ні Варнава не старались виправдувати себе втягаючи інших старших або керівний орган у цю приватну справу. Який же гарний приклад!

18. Чи Павло й Варнава втягали збір у цю суперечку, і які були результати в проповідуванні Царства з того, що вони розійшлись?

¹⁸ Через цю сварку вони розійшлись. Варнава взяв Марка й пішов у Кіпр. Павло із своїм другом Силом, «проходили Сирію та Кілікію, Церкви [збори, НС] зміцнюючи». На Варнаву можливо вплинули родинні узи. Він повинин був визнати, що Павло був апостолом, «вибраною посудиною» (Дії 9:15). А що про нас сказати. З цього бачимо потребу визнавати теократичну владу й повністю співдіяти з «вірним й розумним рабом» (Матвія 24:45-47).

Мирний прогрес

19. Як Тимофій є гарним прикладом для молодих християн сьогодні?

¹⁹ Вони не допустили до того, щоб незгода між ними зруйнувала мир у зборі. Божі люди все ж таки зміцнялись у вірі (16:1-5). Павло й Сила пішли у Дервію, а тоді в Лістру. У Лістрі мешкав один учень на ім’я Тимофій, син віруючої єврейки Евнікії, відданої за невіруючого грека. Тимофій був молодий чоловік, бо навіть 18 або 20 років пізніше, йому було сказано: «Нехай молодим твоїм віком ніхто не гордує» (1 Тимофія 4:12). Тому що «Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та [на віддалі близько 29 км (18 миль)] в Іконії», він був відомий за його гарну службу й благочестиві риси. Молоді християни сьогодні повинні шукати допомоги в Єгови, щоб розвинути подібну репутацію. Павло обрізав Тимофія, тому що вони будуть уходити в доми й синагоги євреїв, які знали, що його батько був язичником, і апостол не хотів ставити жодних перешкод цим єврейським чоловікам і жінкам, яким обов’язково треба було навчитись про Месію. Не нарушуючи біблійних принципів, Свідки Єгови сьогодні теж стараються з цілого серця, щоб зробити добру новину прийнятною всім людям (1 Коринтян 9:19-23).

20. Які були результати додержування директиви від керівного органу в першому столітті, і як ви думаєте це повинно вплинути на нас?

²⁰ З Тимофієм, Павло й Сила передавали учням на додержання укази від керівного органу. З яким наслідком? Очевидно, маючи на увазі Сірію, Кілікію, і Галатію, Лука написав: «А Церкви [збори, НС] зміцнювалися в вірі, і щоденно зростали кількістю». Так, у результаті застосування директиви в листі від керівного органу бували єдність і духовний добробут. Який ж гарний приклад для цих критичних часів, коли народ Єгови мусить зберігати єдність і непохитність віри!

Слово Єгови переважає!

«Слово Єгови росло могутньо й переважало» (ДІЇ 19:20, «Переклад Нового Світу»).

1. Про що будемо студіювати в цій Вартовій Башті відносно Дій апостолів?

ЄГОВА відкрив двері до діяльності. Зокрема Павло, «апостол поганів», очолюватиме ту діяльність (Римлян 11:13). У нашому дослідженні Дій апостолів знаходимо Павла вирушаючого робити захоплюючі місіонерські подорожі (Дії 16:6—19:41).

2. (а) Як апостол Павло служив Божим натхнненим письменником від близько 50 р. н. е. до 56 р. н. е.? (б) Що сталось, коли Бог благословив Павлову службу, а тоді службу інших?

² Павло також був богонатхенним письменником. Близько з 50 р. н. е. до 56 р. н. е., він написав 1 і 2 Солунян з Коринта, Послання до галатів з того міста або Сірійської Антіохії, 1 Коринтян з Ефеса, 2 Коринтян з Македонії, і до римлян з Коринта. Як Бог благословив Павлову службу, як також службу інших, то «слово Єгови могутньо росло й могутньо переважало» (Дії 19:20, НС).

З Азії в Європу

3. Як Павло з його друзями подали нам гарний приклад відносно керівництва святим духом?

³ Павло з його друзями подали нам гарний приклад прийняття керівництва через святого духа (16:6-10). Мабуть чутними відкриттями, снами, або видіннями, дух звелів їм не проповідувати в Азії й Віфанії, в яких добра новина пізніше проповідувалась (Дії 18:18-21; 1 Петра 1:1, 2). Чому дух не звелів їм проповідувати у тих місцевостях у цей час? Працівників було мало, і дух провадив учнів у більш плодотворне поле в Європі. Так само сьогодні, якщо перешкоджають проповідувати в одній території, то Свідки Єгови проповідують десь інше, певні, що Божий дух покерує їх до покірних людей.

4. Яка була реакція до Павлового видіння в якому він бачив македоняна просячого допомоги?

⁴ Павло з його друзями «обминули» Мізію, у Малій Азії, і не проповідували в тій місцевості. У видінні, Павлові з’явився македонянин благаючий в нього допомоги. Тому місіонери відразу пішли в Македонію, на Балканському півострові. Подібно цьому святий дух скеровує багато Свідків Єгови служити по тих місцевостях де є потреба проповідників Царства.

5. (а) Чому можна казати, що в Филипах слово Єгови переважало? (б) Як багато теперішніх Свідків є такими як Лідія?

⁵ Слово Єгови переважало в Македонії (16:11-15). У Филипах, населена головно римськими громадянами, здається, було мало євреїв і в тому місті не було синагоги. Отже, брати пішли де «було місце молитви» біля ріки поза містом. Між присутніми була Лідія, правдоподібно навернена до єврейської віри, з міста Тіятір у Малій Азії, відоме за фарбувальну промисловість. Вона продавала пурпурний барвник, або тканину й одяг забарвлені ним. Лідія й її дім охрестились, і вона так гостинно благала їх, що Лука написав: «І змусила нас». Ми сьогодні теж є вдячні за те, що маємо таких сестер.

Тюремник увірує

6. Як демонська діяльність довела до ув’язнення Павла й Силу в Филипах?

⁶ Сатана мабуть дуже розлютився через такий духовий прогрес у Филипах, бо через демонську діяльність у тому місті Павла й Силу посадили у в’язницю (16:16-24). Протягом якихось днів за ними ходила слідкома дівчина «що мала віщунського духа» (буквально, «духа Пітона»). Демон можливо видавав себе за Пітона Аполлона, бога який, за загальною думкою, убив змія піʹтона. Ворожбитством та дівчина давала великий прибуток панам своїм. Вона можливо наказувала хліборобам коли насаджувати, дівчатам коли виходити заміж, а рудокопам де шукати золота! Вона ходила слідком за братами й викрикувала: «Оці люди — це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!» Демон мабуть примушував її говорити, щоб здавалось, що ці передречення були натхнені Богом. Але демони не мають права робити оголошення про Єгову й Його постачання на спасіння. Коли таке непокоєння набридло Павлові, то він вигнав демона Ісусовим Ім’ям. А пани, побачивши, що пропала надія на їхній прибуток, схопили Павло й Силу, і потягли їх на ринок, і там набили їх киями (2 Коринтян 11:25). Їх посадили в тюрму, а ноги забили в колодки. Такі приладдя регулювались, щоб розширювати ноги і спричиняти великий біль.

7. Кому, і як ув’язнення Павла та Сила в Филипах довело до благословення?

⁷ Ув’язнення цих місіонерів довело до благословення тюремникові з його родиною (16:25-40). Північної пори Павло й Сила молились і хвалили Бога піснею, переконані, що Він не покинув їх (Псалом 42:8). Несподівано повстав великий землетрус, повідчинялись двері й кайдани поспадали відірвавшись від балок або стін. Тюремник дуже налякався, боячись, що його покарають смертю через те, що повтікали в’язні. Він хотів покінчити з собою самогубством, коли Павло викрикнув: «Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!» Вивівши Павла й Силу з в’язниці, тюремник спитав, як йому спастись: «Віруй в Господа Ісуса»,— вони відповіли. Почувши слово Єгови, «охристився негайно він сам та його всі домашні». До якої ж радості це довело!

8. Що мирові судді в Филипах робили, і які будуть результати, коли б вони прилюдно визнали свою помилку?

⁸ Наступного дня, начальники дали наказ, щоб відпустити Павла й Силу. Але Павло сказав: «Нас, римлян, незасуджених, різками сікли прилюдно, і до в’язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі прийдуть, та й виведуть нас!» Якщо ті начальники прилюдно визнають свою помилку, то мабуть уже не будуть бити й ув’язнювати інших християн. Не мігши вигнати римських громадян, начальники прийшли й попросили братів вийти з того міста. Але вони не вийшли аж поки не підбадьорили співвіруючих. Таке зацікавлення тепер спонукує членів Керівного органу відвідувати й підбадьорювати Божих людей по цілому світі.

Слово Єгови перемагає в Солуні та у Верії

9. Яким методом, так як Свідки Єгови у наш час, Павло «пояснював і доказував», що Месія мусив постраждати, а тоді воскреснути з мертвих?

⁹ Потім Боже слово перемагало в Солуні, столиці Македонії, що було головним портом (17:1-9). Там Павло переконував євреїв, «виказуючи та доводячи», що Месія мусив постраждати й воскреснути з мертвих. (У своєму доводі Павло порівнював пророцтва із сповненими подіями, так як Свідки Єгови роблять). Тому, декотрі євреї, багато новонавернених, і інші увірували. Коли декотрі євреї запалились заздрістю й хвилювали народ, але не мігши знайти Павла й Силу, взяли Ясона та інших братів і повели до правителів міста обвинувачуючи їх у антиурядовому бунті, так як до цих пір фальшиво обвинувачують Свідків Єгови. Проте, братів звільнили узявши в них «поруку».

10. В якому значенні євреї у Верії «досліджували» Святе Письмо?

¹⁰ Павло й Сила тоді входять у місто Верію (17:10-15). Там євреї «писання досліджували», так як Свідки Єгови сьогодні заохочують людей робити. Ті Верійці не сумнівались Павлові, але досліджували Святе Письмо, щоб переконатись, що Ісус був Месією. З яким результатом? Багато євреїв і декотрі греки (можливо новонавернені) увірували. Коли євреї із Солуня збунтували народ, то брати відвели Павла до моря, в якому-то місці декотрі з його групи можливо сіли на корабель до Піраса, портове місто Афін.

Слово Єгови переважає в Афінах

11. (а) Як Павло сміливо засвідчив у Афінах, але хто сперечався з ним? (б) На що декотрі натякали, коли називали Павла «пустомовом»?

¹¹ В Афінах Павло сміливо засвідчив (17:16-21). Через те що Павло говорив про Ісуса й воскресіння, то філософи стали сперечатись з ним. Декотрі з цих, епікуреї, надавали розкошам особливу перевагу. Інші, стоїки, обстоювали самодисципліну. «Що то хоче сказати оцей пустомов?» — декотрі питають. «Пустомов» (буквально «збирач насіння») натякає на те, що Павло, як та пташка, дзьобав насіння й давав їм мізерну кількість знання, але якому бракувало мудрості. Інші казали: «Здається, він проповідник чужих богів». Це була серйозна справа, тому що Сократа стратили через це. Павла повели до Ареопагу (Пагорок Марса), можливо в якому місці збирався верховний суд на відкритому повітрі недалеко Акрополя.

12. (а) Які риси промовляння стають відомі з Павлового виступу на Ареопазі? (б) Які пункти Павло доводив відносно Бога, і з якими результатами?

¹² Павлова промова у Ареопазі є гарним прикладом на вступ, логічне вкладання й переконливу аргументацію — здібності промовляння, яких Свідки Єгови навчаються у Теократичній школі (17:22-34). Він сказав, що афіняни були більш релігійні ніж інші. У них навіть був жертівник «Незнаному Богові», правдоподібно, щоб не образити якесь божество! Павло говорив їм про Творця, Який «ввесь людський рід Він з одного створив» і «призначив окреслені доби й границі замешкання їх», як наприклад, коли настав час вигнати ханаанеян (1 Мойсеєва 15:13-21; Даниїла 2:21; 7:12). Цього Бога можливо знайти, тому що «навіть рід ми Його»,— сказав Павло, натякаючи на те, що Єгова створив людство й цитуючи з їхніх поетів Арата й Клеанта. Будучи Божим потомством, ми не повинні уявляти собі, що досконалий Творець є ідолом виробленим недосконалою людиною. Колись Бог не зважав на таке неуцтво, але тепер каже людству покаятись, бо призначив день судити людей Призначуваним Суддею. Тому що Павло «звіщав добру новину про Ісуса», то присутні знали, що Він мав на думці Христа як Суддя (Дії 17:18; Івана 5:22, 30). Коли Павло говорив про покаяння, то епікуреї дратувались, а грецькі філософи погоджувались з тим що він говорив про безсмертя але не з тим, що він говорив їм про смерть і воскресіння. Очевидно, так як багато людей сьогодні не слухають доброї новини, декотрі кажуть: «Будемо слухати вас іншим разом». Але суддя Діонисій й інші увірували.

Боже слово переважає в Коринті

13. Як Павло утримував себе в службі, і хто сьогодні те саме робить?

¹³ Павло пішов у Коринт, столицю області Ахаї (18:1-11). Там він знайшов Акилу й Прискиллу, прибулі до того міста, коли Клавдій, кесар, наказав євреям, які не були римськими громадянами, вибратись з Рима. Щоб утримувати себе в службі, Павло виробляв намети з цією християнською парою (1 Коринтян 16:19; 2 Коринтян 11:9). Різати й зшивати здерев’янілу козлячу шкіру не легко. Так як Павло, Свідки Єгови постачають собі їхні матеріальні потреби світською працею, але головно займаються службою.

14. (а) Що Павло робив, коли євреї в Коринті наполегливо протистояли йому? (б) Як Павла запевнено, щоб він перебував у Коринті, але яке керівництво Божі люди сьогодні одержують?

¹⁴ Євреї в Коринті дуже зневажали Павла як він проповідував їм Ісусове Месіанство. Тому він обтрусив одежу свою, щоб не був відповідальний за них і почав організувати збори в домі Тита Юста, правдоподібно римлянин. Багато (а навіть колишній старший синагоги Крисп і його дім) увірували й охрестились. Тому що Павло не був певний чи йому перебувати у Коринті через ворожнечу євреїв, то Господь розвіяв цей сумнів сказавши йому у видінні: «Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло. Бо я маю в цім місті багато людей». Павло проповідував Слово Боже в тому місті рік і шість місяців. Божі люди сьогодні не одержують видінь, але з допомогою молитви, і під керівництвом святого духа, вони так само роблять розумні рішення відносно інтересів Царства.

15. Що сталось, коли Павла припровадили перед проконсула Галліона?

¹⁵ Євреї повели Павла перед Юнія Галліона (18:12-17). Вони натякали на те, що Павло незаконно навертав людей — фальшиве обвинувачення в якому духівництво в Греції сьогодні обвинувачує Свідків Єгови. Галліон знав, що Павло не був винний в лиходійстві, і що євреї не дбали про добробут Рима та його закони, і тому прогнав їх від суду. Коли глядачі схопили Состена, нового начальника над синагогою, й били його, то Галліон не втручувався в справу, правдоподібно думаючи, що цьому провідникові, який заворушив юрбу проти Павла, належалось цього.

16. Чому це було правильно Павлові обстригтися відносно присяги?

¹⁶ Павло поплив від Кенхреїв, агейського порту, у Ефес, мале місто в Малій Азії (18:18-22). Перед подорожою він «обстриг собі голову, бо обітницю дав був». У Біблії нічого не говориться чи Павло дав обітницю перш, ніж став Ісусовим послідовником, або чи це був кінець чи початок присяжного часу. Християни не є під обов’язком додержуватись Закону, але Закон був даний Богом, святий, і Павло не вчинив гріха, коли дав присягу (Римлян 6:14; 7:6, 12; Галатів 5:18). В Ефесі, Павло розмірковував з євреями, і обіцяв вернутись якщо це буде Божа воля. (Пізніше він сповнив ту обіцянку). Поворотом у Сірійську Антіохію закінчилась Павлова друга місіонерська подорож.

Слово Єгови переважає в Ефесі

17. Яких інструкцій про хрещення Аполлос і інші потребували?

¹⁷ Незабаром Павло подається на третю подорож (близько 52—56 р. н. е.) (18:23—19:7). Тим часом у Ефесі Аполлос начав про Ісуса, але знав тільки про Іванове хрещення на символ покаяння за гріхи проти Закону-угоди. Прискилла й Акила «докладніше розповіли йому про дорогу Господню», правдоподібно пояснювали, що хреститись так як Ісус, то особа мусила занурюватись під воду й одержати святого духа. Після хрещення святим духом у свято П’ятидесятниці 33 р. н. е., усі хрещені Івановим хрещенням мусили знову хреститись в Ісусове Ім’я (Матвія 3:11, 16; Дії 2:38). Пізніше, в Ефесі, євреїв з 12, охрещені в Іванове хрещення, «охрестились в Ім’я Господа Ісуса». У Святому Письмі згадує тільки про цей випадок у якому учні знову охрещувались. Павло поклав на них руки, вони одержали святого духа і стали говорити різними мовами та пророкувати на доказ Божого прийняття.

18. Де Павло свідчив у Ефесі, і які були результати?

¹⁸ Павло був дуже зайнятий в Ефесі, місті близько 300 000 мешканців (19:8-10). В Ефесі був храм богині Артеміди, одно з сімох чудес стародавнього світу, з театром на 25 000 сидінь. У синагозі, Павло «переконував» євреїв, але вилучив учнів коли деякі євреї лихословили Дорогу Господню, або спосіб їхнього життя через віру в Христа. Протягом двох років, Павло щоденно проповідував у аудиторії школи Тирана, і «слово» поширилось по цілій Азії.

19. Що сталось у Ефесі через яке «слово Єгови зростало й переважало»?

¹⁹ Бог виявив Своє схалення Павлової служби давши йому змогу зціляти людей й виганяти демонів (19:11-20). Але сім синів первосвященика Скеви не могли вигнати демона Ісусовим Ім’ям тому, що не служили Богові й Христові. Чоловік опанований демоном навіть поранив їх! Люди настрашились, «і славилося Ім’я Господа Ісуса». Багато увіруючих, відкинули свої чарівницькі практики й публічно попалили їхні книжки в яких правдоподібно поміщались заклинання й чарівницькі формули. «Так,— написав Лука,— слово Єгови могутньо росло й переважало» (НС). Сьогодні теж, Божі слуги звільняють людей від демонізму (5 Мойсеєва 18:10-12).

Релігійна нетерпимість не має успіху

20. Чому майстри срібних виробів у Ефесі підбурили заколот, і як народ утихомирився?

²⁰ Так як християни в Ефесі, Свідки Єгови теж не лякаються злісних юрб (19:21-41). Як кількість віруючих зростала, Дмитро й інші майстри срібних виробів втрачали заробіток тому, що менше людей купували їхні срібні кам’яні храмики гробниці багатогрудної богині плодючості, Артеміди. Дмитро підбурив народ, і юрба схопила Гая та Аристарха й повела їх в театр, але учні не впустили Павла до середини. Навіть декотрі комісари свят і ігор просили його не ризикувати. Натовп вигукував годин з дві: «Артеміда ефеська велика!». Зрештою міський писар (голова муніципального уряду) порадив ремісників узяти справу до проконсула, уповноваженого вирішувати справу, або її можна вирішити на «законнім зібранні» громадян. Інакше, Рим міг обвинувачувати їх у порушенні громадського спокою. При цьому він розпустив громаду.

21. Як Бог благословив Павлову працю, і як Він благословить Свідків Єгови сьогодні?

²¹ Бог допоміг Павлові переборювати різні випробовування й поблагословив його зусилля допомагати людям відкидати релігійну помилку й засвоювати правду. (Порівняйте Єремії 1:9, 10). Які ж ми вдячні за те, що наш Небесний Отець також благословить нашу працю! Таким чином «слово Єгови росло й переважало» у першому столітті.

Сміливо проповідуйте Царство Єгови!

«Приймав [Павло] усіх, хто приходив до нього, і проповідував він Боже Царство» (ДІЇ 28:30, 31).

1, 2. Який є доказ на те, що Бог підсилював апостола Павла, і який приклад він подав?

ЄГОВА завжди підтримує проповідників Царства. Як же Він допомагав апостолові Павлові! З Божою допомогою, Павло виступав перед правителями, зносив переслідування юрбою, і сміливо проповідував Царство Єгови.

² Ув’язнений в Римі, Павло «приймав усіх, хто приходив до нього, і проповідував він Боже Царство» (Дії 28:30, 31). Який же гарний приклад Свідкам Єгови сьогодні! Ми можемо багато навчитись з Павлової служби так як Лука записав її в останніх розділах біблійної книги Дій апостолів (20:1—28:31).

Співвіруючі підбадьорені

3. Що трапилось у Троаді, і що подібного відбувається в наш день?

³ Як заколот у Ефесі втихомирився, Павло продовжував свою третю місіонерську подорож (20:1-12). Готовий відплисти в Сірію, Павло довідався, що євреї змовлялись убити його. Тому що вони можливо мали намір сісти в той самий корабель, щоб убити Павла, то він пішов через Македонію. У Троаді, він цілий тиждень підбадьорював співвіруючих, так як подорожуючі наглядачі підбадьорюють Свідків Єгови тепер. Уночі перед його відбуттям, Павло затягнув свою промову аж до півночі. Сидячий на вікні Євтих, правдоподібно втомлений, сонний похитнувся, і впав додолу з третього поверху та вбився. Павло воскрешив його. До якої ж радості це довело! Яка ж радість, коли мільйони людей воскресатимуть у майбутньому новому світі (Івана 5:28, 29).

4. Відносно служби, що Павло навчав старших Ефеса?

⁴ У дорозі до Єрусалима, Павло зустрінувся із старшими Ефеса у Мілеті (20:13-21). Він пригадав їм про своє навчання їх «від дому до дому», і що він «свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялися, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа». Ті що служили старшими вже покаялись і мали віру. Апостол також привчав їх сміливо проповідувати Царство невіруючим від дому до дому, так як Свідки Єгови роблять сьогодні.

5. (а) Як Павло був гарним прикладом щодо керівництва святого духа? (б) Чому старшим була потрібна порада, щоб «пильнувати цілу отару»?

⁵ Павло був гарним прикладом тих, які приймають керівництво через Божого святого духа (20:22-30). «Побуджений Духом» або відчуваючи обов’язок слухатись його керівництва, апостол піде в Єрусалим, незважаючи на те, що в ньому чекали на нього кайдани й муки. Він дорожив життям, але найважливішим була вірність Богові. Це теж повинно бути найважливішим для нас. Павло наполягав на старших «пильнувати цілу отару між якою святий дух настановив їх наглядачами» (НС). Як Павло «відійде» (очевидно помре), то «вовки люті» не будуть «отари щадити». Такі вовки повстануть з-поміж самих старших, і недозрілі учні прийматимуть їхнє перекручене навчання (2 Солунян 2:6).

6. (а) Чому Павло з довір’ям міг доручити старших Богові? (б) Як Павло слухався принципу в Діях 20:35?

⁶ Щоб охоронити збір від відступництва, то старші мусять бути пробуджені духовно (20:31-38). Упевнені, що Єгова підтримуватиме вірних наглядачів, Павло «доручив їх Богові та слову благодаті Його». Апостол уже навчив їх Єврейського Письма й Ісусових навчань, у яких знаходиться освячуюча сила допомогти їм одержати небесного Царства, «спадщину, серед усіх освячених». Працюючи, щоб утримувати себе й своїх друзів, Павло також заохочував старших теж бути працьовитими (Дії 18:1-3; 1 Солунян 2:9). Якщо ми теж будемо допомагати людям здобути вічного життя, то будемо дорожити Ісусовими словами: «Блаженніше давати, ніж брати!» Розуміння цих слів знаходиться в Євангеліях, але тільки Павло цитує їх, мабуть одержавши вислів усно або через натхнення. Ми теж можемо бути дуже щасливі якщо будемо відмовлятись від своїх вигод, так як Павло. Він так жертвував собою, так що старші Ефеса дуже засумували, коли він відходив!

Нехай діється воля Єгови

7. Як Павло був добрим прикладом покорення Божій волі?

⁷ При закінченні його третьої місіонерської подорожі (близько 56 р. н. е.), Павло подав нам гарний приклад людини, яка покоряється Божій волі (21:1-14). У Кесарії, він з його друзями перебували в Пилипа, в якого було чотири незайманих дочок що «пророкували», передрікаючи події з допомогою святого духа. Там християнський пророк Агав узяв Павлового пояса й зв’язав собі руки та ноги, будучи спонуканий духом сказати, що євреї зв’яжуть власника того пояса в Єрусалимі й видадуть його язичникам. «За Ім’я Господа Ісуса я готовий не тільки зв’язаним бути, а й померти в Єрусалимі»,— каже Павло. Мовчки учні погодились, кажучи, «Нехай діється Божая воля!»

8. Якщо нам деколи трудно слухатись доброї поради, то що ми повинні пам’ятати?

⁸ В Єрусалимі Павло розсказав старшим те, що Бог вчинив через його службу між язичниками (21:15-26). І якщо нам трудно послухатись доброї поради, то можемо пригадувати собі, як Павло приймав її. На доказ, що він не навчав євреїв у язичеських країнах «відступлення від Мойсея», він послухався поради старших, щоб очиститись церемоніально на свої власні кошти й на кошти чотирьох чоловіка з ним. Незважаючи на те, що своєю смертю Ісус усунув Закон, то Павло не вчинив нічого злого, коли виконував його вимоги відносно присяг (Римлян 7:12-14).

Побитий юрбою але безстрашний

9. Щодо насильної юрби, яка є аналогія між Павловими переживанням а тим, що переживають Свідки Єгови сьогодні?

⁹ Свідки Єгови часто зоставались вірними Богові під час насильного нападу юрбою. (За прикладом дивіться Річник Свідків Єгови на 1975 р., сторінки 180—90, на англійській мові). Євреї з Малої Азії також підбурили юрбу на Павла (21:27-40). Побачивши разом з Павлом Трохима ефесянина, вони фальшиво обвинувачували апостола в опоганенні храму тому, що впровадив грека в нього. Євреї хотіли вбити Павла, але римський полковий тисяцький Клавдій Лісій з його вояками придушили заколот! Так як було передречено (і спричинено євреями) Лісій закував Павла в колодки (Дії 21:11). Коли Павло входив до фортеці, прилягаючої до подвір’я храму, Лісій взнав, що Павло не був заколотником але євреєм, маючи право входити в храм. Одержавши дозвіл промовити, Павло звернувся до народу єврейською мовою.

10. Як євреї в Єрусалимі прийняли Павлову промову, і чому його не бичували?

¹⁰ Павло сміливо засвідчив їм (22:1-30). Він виявив себе бути євреєм, докладно навчений шановним Гамаліїлом. Апостол пояснив, що в дорозі в Дамаск, щоб переслідувати послідовників Шляху, він був осліплений, коли побачив прославленого Ісуса Христа, але що Ананій відновив йому зір. Пізніше, Господь сказав Павлові: «Іди, бо пошлю Я далеко тебе,— до поган!» Ці слова були як ті іскри в лісі. Євреї вигукували, що Павлові не годиться жити, шпурляли одежу й кидали порох у повітря із лютості. Лісій взяв Павла до фортеці й звелів бичувати його, щоб довідатись з якої причини євреї так кричали на нього. Павла роздягли, щоб бити ремінними бичами (довгий батіг з ремінців зав’язані вузлом у які вставляють кусочки заліза або кості), але стримались, коли Павло сказав: «Хіба бичувати дозволено вам громадянина римського та ще й незасудженого?» Довідавшись, що Павло був римським громадянином, Лісій дуже налякався й вивів Павла перед синедріон, щоб довідатися правди, у чому іудеї його оскаржують.

11. У якому значенні Павло був фарисеєм?

¹¹ Павло почав свою оборону перед синедріоном кажучи, що він «жив для Бога всім добрим сумлінням». Первосвященик, Ананій, наказав, щоб ударити його по устах (23:1-10). Павло тоді відказав йому: «Тебе битиме Бог, ти стіно побілена». «То ти Божому первосвященикові лихословиш?» — декотрі питають. Може бути, що Павло не пізнав Ананія. Помітивши, що синедріон складався з фарисеїв і саддукеїв, Павло каже: «Я фарисей, і за надію на воскресення мертвих мене судять». Через це в синедріоні постала колотнеча через те, що фарисеї вірили в воскресіння а саддукеї ні. Знявся такий великий галас, що Лісій наказав воякам увійти й взяти Павла з-поміж них.

12. Як Павло уникнув замах на його життя в Єрусалимі?

¹² Потім Павло уникає змову на його життя (23:11-35). Сорок євреїв заприсягли ні їсти ні пити аж поки не вб’ють його. Павлів племінник зачув це й завідомив Павла й Лісію. Під охороною військової варти, апостола взяли до намісника Фелікса в Кесарії, римської адміністративної столиці в Іудеї. Фелікс обіцяв переслухати Павла й звелів стерегти його в Іродовій преторії, центрі намісника.

Сміливість перед правителями

13. Про що Павло засвідчив Феліксові, і з якими результатами?

¹³ Павло обороняв себе від фальшивого обвинувачування й сміливо засвідчив Феліксові (24:1-27). Перед єврейськими обвинувачами, Павло сказав, що не підбурював народ. Він казав, що вірив у Закон і Пророки, і мав надію, «що настане воскресення праведних і неправедних». Павло пішов у Єрусалим, щоб подати «милостиню» (унески на допомогу Ісусовим послідовникам, які зубожіли через переслідування) і був церемоніально очищений. Незважаючи на те, що Фелікс відклав суд, то Павло пізніше засвідчив йому й його дружині Друзіллі (дочка Ірода Агріппи І) про Христа, праведність здержливість, і майбутній суд. Фелікс налякався, і відпустив Павла. Але пізніше посилав за апостолом у надії одержати хабар. Фелікс знав, що Павло був невинний, але залишив його у в’язниці в надії здобути ласки в євреїв. Два роки пізніше, на Феліксове місце став Порцій Фест.

14. Як Павло скористався законним постачанням перед Фестом, і що подібного стається сьогодні?

¹⁴ Павло сміливо обороняв себе й перед Фестом (25:1-12). Якщо апостол був гідний смерті, то не буде відпрошуватися, але жодна людина не могла віддати його євреям, щоб зробити їм ласку. «Відкликаюсь до кесаря!» — сказав Павло, користуючись своїм правом римського громадянства, щоб його судили в Римі (в той час перед Нероном). Фест задовольнив Павлове прохання, і він «свідкуватиме в Римі», так як було передречено (Дії 23:11). Свідки Єгови також користуються юридичними заходами, щоб «обороняти й законно утвердити добру новину» (Филип’ян 1:7, НС).

15. (а) Яке пророцтво сповнилось, коли Павло появився перед царем Агріппою й кесарем? (б) Як Павло «бив ногою колючку»?

¹⁵ Цар Ірод Агріппа II з північної Іудеї з його сестрою Вернікою (з якою мав кровозмісні стосунки) вислухав Павла під час візиту до Феста в Кесарії (25:13—26:23). Засвідчуючи Агріппі й кесареві, Павло сповнив пророцтво, що носитиме Господнє Ім’я перед царями (Дії 9:15). Розказавши Агріппі, що сталось у дорозі до Дамаска, Павло розповів, що Ісус сказав йому: «Трудно тобі бити ногою колючку». Так як упертий бик пошкодить собі, коли буде бити ногою гострий колючий предмет, то так Само Савло пошкодить собі, коли буде переслідувати Ісусових послідовників, схвалених Богом.

16. Як Фест і Агріппа реагували на Павлове свідчення?

¹⁶ Яка ж була реакція Феста й Агріппа? (26:24-32). Не мігши зрозуміти воскресіння, і будучи здивовані Павловим переконанням, Фест сказав: «Велика наука доводить тебе до нерозуму!» Подібно цьому, дехто обвинувачує Свідків Єгови в божевільності, незважаючи на те, що вони, так як Павло, «провіщають слова правди та щирого розуму». «Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином»,— каже Агріппа, який закінчивши переслухання визнав, що Павла могли б відпустити якби він не відкликався був до кесаря.

Небезпека на морі!

17. Розкажіть які небезпеки Павло переживав на морі протягом подорожі в Рим.

¹⁷ Подорож у Рим наражала Павла на «небезпеки на морі» (2 Коринтян 11:24-27). Начальник на ім’я Юлій опікувався в’язнями в дорозі від Кесарії в Рим (27:1-26). Припливши до Сидона, Павлові дозволили відвідати друзів, які підбадьорили його духовно. (Порівняйте 3 Івана 14). У Мірі, Малій Азії, Юлій всадив в’язнів на корабель для зерна, що плинув у Італію. Незважаючи на сильні вітри, вони таки приплили до місця, що зветься Доброю Пристанню, недалеко Крітського міста Ласея. Звідти до Фініка, рвучкий північно-східний вітер, схопив корабель. Боячись, щоб не впасти на Сірт (пливун або сипучий пісок) недалеко північної Африки, моряки «поспускали вітрила» і носилися так. Пізніше корпус корабля обв’язали шнурами, щоб він не розколовся. Наступного дня буря таки бушувала, і вони стали розвантажувати корабель. Третього дня повикидали корабельне знаряддя (вітрила або запасні приладдя). Але, саме коли вже не було надії, Павлові з’явився ангел, кажучи йому не лякатись, бо він таки стане перед кесарем. Яке ж полегшення, коли апостол сказав подорожнім, що всі наткнуться на якийсь острів!

18. Що зрештою сталось з Павлом і його співмореплавцями?

¹⁸ Подорожні пережили (27:27-44). Півночі 14 дня домислились, що наближались до якоїсь землі. Запускання оливниці (щоб зміряти глибину моря) підтвердило, що земля вже близько. Моряки закинули чотири якори, щоб не натрапити на скелясті місця. За Павловим наполяганням, всі 276 чоловік стали приймати поживу. Викидали збіжжя до моря і полегшили корабель. Коли настав день, підняли якори, і повкидали до моря, порозв’язували поворозки із стерна, і поставили мале вітрило за вітром. Легший корабель опинився на мілкому, ніс загруз і силою хвилі корма розбилася. Усі прибули до берега.

19. Що трапилось Павлові на острові Меліті, і як він послуговував іншим?

¹⁹ Промоклі й втомлені, жертви корабельної аварії знайшлись на острові Меліті, якого мешканці виявили їм «надзвичайну людяність» (28:1-16). Павло назбирав тонких гілок і клав їх на вогонь. Але через жар вискочила змія й почепилась йому на руку. (На острові Меліті тепер отруйних гадюк немає, але це була «отруйне створіння» [НС]). Мешканці острова гадали, що Павло був душогубом і що «помста жити не дозволила». Але коли ніякої шкоди він не зазнав а навіть не спух, то мешканці казали, що він бог. Пізніше Павло зцілив багатьох мешканців острова, між яким був Публіїв батько, начальник Меліти. По трьох місяцях, Павло, Лука, і Арістарх відплили на кораблі, що мав знака «Сини Зевса [НС]» (Кастор і Поллукс, нерозлучні брати Діосурів, божество яке гадають є покровителі мореплавців). Прибувши в Путеолію, Юлій з в’язнями поплили далі. Павло подякував Богові й підбадьорився братами, які вийшли йому на зустріч аж до Аппіфору та до Тритаверни. Прибувши до Рима, Павлові дозволено жити осібно під вартою солдата.

Проголошуйте Царство Єгови!

20. Якими діяльностями Павло займався в його квартирі в Римі?

²⁰ У своїй квартирі в Римі, Павло сміливо проголошував Царство Єгови (28:17-31). Він скликав знатніших з іудеїв і промовив до них: «То за надію Ізраїлеву я обкутий цими кайданами». У тій надії поміщалось прийняття Месії, за яке ми теж мусимо бути готові постраждати (Филип’ян 1:29). Незважаючи на те, що більшість євреїв не увірвали, то багато язичників і решти євреїв мали добре серце (Ісаї 6:9, 10). Протягом двох років (близько 59—61 р. н. е.), Павло приймав усіх, хто приходив до нього, і «проповідував він Боже Царство, та з відвагою повною беззаборонно навчав про Господа Ісуса Христа!»

21. Який приклад Павло давав до самого кінця свого земного життя?

²¹ Нерон мабуть визнав Павла невинним і відпустив його. Апостол відновив свою працю разом з Тимофієм і Титом. Проте, його знов ув’язнили в Римі (близько 65 р. н. е.) і правдоподібно він помер мучеником з рук Нерона (2 Тимофія 4:6-8). Але до самого кінця, Павло був гарним прикладом сміливого проповідника Царства. З таким же самим духом у ці останні дні всі з нас присвячені Богові, сміливо проголошуймо Царство Єгови.