Подружня невірність. Трагічні наслідки

«Я пішов від тебе»,— було сказано по телефону. Це, мабуть, найстрашніші слова, почуті Пет* від свого чоловіка. «Я просто не могла повірити у зраду,— говорить вона.— Те, чого завжди найбільше боялася,— що чоловік піде від мене до іншої,— стало жахливою реальністю».

ТРИДЦЯТИТРЬОХРІЧНА Пет насправді хотіла, щоб її шлюб був успішний; чоловік запевняв, що ніколи не кине її. «Ми обіцяли одне одному завжди бути разом, хоч би що трапилося,— згадує Пет. — Я була впевнена у щирості його слів. А потім... він вчинив таке. Тепер у мене немає нікого, навіть кішки чи рибки, — нікого!»

Хіроші не забути дня, коли стало відомо про позашлюбний зв’язок матері. «Мені було всього 11 років,— згадує він.— Мама, наче буря, пронеслася по дому. За нею — тато зі словами: «Ти тільки не поспішай. Поговоримо про це». Я відчув, що сталося якесь страшне лихо. Тато був приголомшений. Він так і не зміг примиритися з цим нещастям. Крім того, йому ні з ким було поділитися. Тож він прийшов до мене. Уявіть, чоловік, якому за 40, звертається до свого 11-річного сина за розрадою та співчуттям!»

Подружня невірність продовжує розбивати серця: скандальні історії не дають спокою сім’ям королівських нащадків, політиків, кінозірок та релігійних провідників; зрада приносить сльози і в домівки простих людей. «Перелюб,— говориться у «Новій британській енциклопедії»,— став таким же загальнопоширеним та подекуди звичайним, як і шлюб». За підрахунками деяких дослідників, десь 50—75 відсотків одружених колись зраджували. Як говорить дослідниця сім’ї Зельда Вест-Мідс, незважаючи на те що більшість випадків невірності залишається прихованою, «усі факти свідчать про збільшення кількості любовних зв’язків на стороні».

Крах почуттів

Хоч як шокує статистика зрад і розлучень, з неї не видно, наскільки сильно змінюється повсякденне життя людей. Подумайте, тут ідеться не тільки про величезні фінансові труднощі, за цифрами стоять нескінченні переживання — море пролитих сліз, душевні муки, що позбавляють членів родини сну, безмежна розгубленість, горе, тривога та нестерпний біль. Жертви можуть витримати ці тортури, але шрами, мабуть, залишаться надовго. Нелегко загоюються душевні рани.

«Розвал сім’ї зазвичай призводить до грандіозного вибуху емоцій,— пояснюється у книзі «Як пережити розлучення» (англ.),— вибуху, який часом затьмарює бачення. Що робити? Як реагувати? Як ви все це сприймаєте? Ви вагаєтеся між упевненістю і сумнівом, гнівом і провиною, між довір’ям і підозрою».

Саме так було в Педро, після того як він дізнався про невірність дружини. «Коли тебе зрадили,— звіряється він,— насувається така злива суперечливих почуттів, що у ній можна захлинутись». Осягнути розумом таке спустошення досить важко самій жертві, а тим більше тим, кого це не стосується особисто, хто не може добре уявити собі ситуацію. «Ніхто,— каже Пет,— по-справжньому не розуміє, що я відчуваю. Коли я думаю про те, що мій чоловік з нею, то відчуваю справжній фізичний біль,— біль, котрий неможливо пояснити». Вона додає: «Часом мені здається, що я перетворююсь на божевільну. Один день добре володію ситуацією; наступного дня — ні. Один день я шкодую, що його немає поряд; наступного дня пригадую всі інтриги, брехню та приниження».

Гнів і тривога

«Іноді,— визнає одна із жертв невірності,— вами заволодіває щирий гнів». Це не лише обурення неправильним вчинком і завданим ударом. Радше це «почуття сильної образи, викликане спотворенням того, що могло би бути вдалим», пояснив один журналіст.

Часто у людей зменшується самоповага та виникає почуття неповноцінності. Педро розповідає: «Ви починаєте запитувати себе: чи я не досить привабливий? Чи в мене ще якийсь недолік? Ви починаєте копатися в собі, щоб знайти ваду». В своїй книжці «Любити, поважати і зраджувати» Зельда Вест-Мідс з Британської національної ради з питань консультації сім’ї підтверджує: «Найважче справитися з... руйнацією почуття власної гідності».

Почуття провини і депресія

Зазвичай ці емоції змінюються хвилями почуття провини. Одна пригнічена дружина сказала: «Я думаю, що жінки надзвичайно сильно страждають від почуття провини. Ви звинувачуєте себе і запитуєте: що я зробила не так?»

Зраджений чоловік вказує на інший аспект того, що він називає американськими гірками емоцій. Він пояснює: «Новою обставиною стає депресія, котра встановлюється, як погана погода». Одна жінка згадує, що після того, як чоловік пішов від неї, не було дня, коли б вона не плакала. «Я добре пам’ятаю перший день, коли не плакала,— це було через кілька тижнів після того, як він пішов від мене,— розповідає вона.— Лише через декілька місяців я вперше не плакала цілий тиждень. Ці перші дні і тижні без сліз стали віхами на моєму шляху до нового життя».

Подвійна зрада

Часто випускають з-під уваги те, що перелюбник завдає своєму подружжю болісний подвійний удар. Що мається на увазі? Пет відповість нам: «Мені було важко. Він був не тільки моїм чоловіком, але й другом — моїм найліпшим другом — протягом багатьох років». Так, коли виникають проблеми, дружина здебільшого шукає підтримки у свого чоловіка. І ось він не тільки стає причиною дуже болючих проблем, але й перестає бути таким необхідним джерелом допомоги. Ураз він завдав страшного болю і позбавив свою дружину надійної довіреної особи.

Унаслідок цього, найважче у такій ситуації для безвинного партнера — глибоке відчуття зради і зруйнованої довіри. Один консультант з питань сім’ї пояснює, чому подружня невірність спричиняє таку сильну емоційну травму: «Людина вкладає у шлюб всю себе, свої надії, мрії та сподівання... шукаючи того, кому справді може вірити, на кого завжди може покластися. Раптом підірвана, така довіра нагадує зруйновану подихом карткову хатку».

Цілком очевидно, зазначається у книжці «Як пережити розлучення», жертвам «потрібна допомога, щоб розібратися у збурених емоціях... Імовірно, їм знадобляться поради, щоб зрозуміти, з чого вони можуть вибирати і як вони можуть вибирати». Але який же вибір стає перед ними?

«Чи примирення допоможе нам? — запитаєте ви.— Чи мені слід розлучитися?» Зопалу, а особливо тоді, коли стосунки у подружжі були натягнутими, можна легко піддатися думці, що розлучення вирішить проблеми. «Зрештою,— міркуєте ви,— Біблія дозволяє розлучення через подружню невірність» (Матвія 19:9). З іншого боку, ви можете подумати про те, що Біблія не наполягає на розлученні. Отже, ви можете вирішити, що ліпше було б примиритися, відновити та зміцнити сім’ю.

Розлучитися з невірним подружнім партнером, чи ні — особиста справа. Але як же вам вирішити, що робити? Перш за все розгляньте, будь ласка, деякі фактори; це допоможе вирішити, чи примирення можливе.

Чи примирення можливе?

«Легко почати процедуру розлучення зопалу,— говориться у книжці «Подружжя у кризі» (англ.),— але є багато сімей, котрі, по суті, можна зберегти, і вони могли б стати щасливими, якби справилися з проблемами».

ЦЯ ДУМКА узгоджується з тим, що вже давно говорив стосовно розлучення Ісус Христос. Зазначивши, що безвинний чоловік чи дружина можуть розлучитися через подружню невірність, Ісус не сказав, що це крок обов’язковий (Матвія 19:3—9). У вірного партнера, можливо, є причини спробувати врятувати сім’ю. Винний, може, усе ще любить свою дружинуa. Можливо, він дбайливий чоловік і турботливий батько, що сумлінно забезпечує сім’ю. Зважаючи на свої власні потреби і потреби дітей, вірна дружина може вирішити примиритися, а не розлучитись. У такому разі які фактори слід обміркувати? Як успішно подолати труднощі відновлення сім’ї?

Відразу слід сказати, що ані розлучення, ані примирення не даються легко. Більш того, саме пробачення зраднику навряд чи є вирішенням основних сімейних проблем. Щоб врятувати сім’ю, потрібно дуже болісної самоперевірки, відвертого обміну думками та наполегливої праці. Часто подружжя недооцінюють, як багато часу і зусиль необхідно для того, щоб відновити розбиту сім’ю. А втім, багато хто не опустив руки і тепер має міцну сім’ю.

На які запитання слід відповісти

Аби прийняти обґрунтоване рішення, вірній дружині необхідно розібратися у своїх почуттях та чітко уявити, який у неї є вибір. Вона могла б задуматись над таким: чи хоче він повернутись? Чи він остаточно розірвав перелюбний зв’язок, чи все-таки не схильний зробити це відразу? Чи він попросив пробачення? Якщо так, то чи справді він шкодує, щиро розкаявшись у своєму вчинку? Чи навпаки, він схильний звинувачувати мене за свою провину? Чи він з душі шкодує, що заподіяв зло? Чи радше він засмучений тільки тим, що його недозволені стосунки виявлено і зруйновано?

А як щодо майбутнього? Чи почав він виправляти напрям думок та поведінку, котрі призвели до перелюбу? Чи твердо він постановив не повторювати неправильний вчинок? Чи він, як і раніше, схильний фліртувати та будувати неналежні емоційні зв’язки з жінками? (Матвія 5:27, 28). Чи він сповнений рішучості відновити сім’ю? Якщо так, то що він робить для цього? Позитивні відповіді на ці запитання можуть бути підставою для віри у можливість відродження сім’ї.

Дуже важливий обмін думками

«Ламаються задуми,— написано в Біблії, — з браку поради [«довірливої розмови», НС]» (Приповістей 15:22). Це стосується і того випадку, коли безвинна дружина відчуває потребу поговорити зі своїм чоловіком про зраду. Не згадуючи без потреби інтимні деталі, чоловік і дружина могли б у відкритій і щирій розмові виявити правду про те, що сталося, і з’ясувати непорозуміння. Це допоможе подружжю запобігти подальшому віддаленню одне від одного через непорозуміння та давні обра́зи. Безумовно, як для чоловіка, так і для дружини ці розмови болісні. Але для багатьох людей вони стали важливим етапом процесу відновлення довіри.

Інший необхідний крок до успішного примирення — визначити проблемні сфери подружжя, тобто те, над чим обом слід працювати. Зельда Вест-Мідс говорить: «Якщо ви ґрунтовно обговорили болісну ситуацію, якщо вирішили, що любовний зв’язок на стороні остаточно розірвано, і ви все ще хочете зберегти свою сім’ю, з’ясуйте, що було не так, і відновіть подружжя».

Можливо, ви надто мало цінували один одного. Також занедбали духовні справи. Мабуть, ви проводили не достатньо часу разом. Не виключено, що ви не виявляли стільки любові, ніжних почуттів, похвали та поваги, скільки потребував ваш партнер. Спільний ґрунтовний перегляд цілей та цінностей дуже посприяє зближенню та допоможе відвернути невірність у майбутньому.

Намагатися простити

Попри щирі зусилля ображеній дружині може бути важко простити свого чоловіка, тим більше іншу жінку (Ефесян 4:32). І все ж таки це можливо — намагатися поступово позбавитися почуття образи та гіркоти. «Вірному партнерові потрібно усвідомити, що підходить час, коли їм слід іти далі,— говориться в одному довіднику.— Важливо не карати партнера нагадуваннями про [його] колишні гріхи щоразу, коли виникає суперечка».

Багато дружин і чоловіків помітили, що завдяки зусиллям, спрямованим на послаблення та усунення почуття сильної образи, вони зрештою переставали відчувати ворожість до кривдника. Це істотний крок на шляху до відновлення сім’ї.

Знову навчитися довіряти

«Чи ми зможемо знову довіряти?» — ставить собі болісне запитання збентежена дружина. Її занепокоєння цілком виправдане, бо, обманувши, перелюбник зруйнував — або принаймні серйозно похитнув — довіру. Довір’я, як витончену вазу, легко розбити, але важко відновити. Річ у тім, що, аби стосунки не тільки збереглися, але й стали близькими, потрібно взаємного довір’я і поваги.

Здебільшого треба знову вчитися довіряти. Замість того щоб холодно вимагати довіри, винна сторона може сприяти відновленню довіри своєю цілковитою відвертістю та чесністю стосовно всього, що робить. Християн заохочено ‘неправду відкинути та говорити правду’ один одному (Ефесян 4:25). Аби знову здобути довір’я, можна спочатку «докладно розповідати вашому [партнеру], що саме ви робите», рекомендує Зельда Вест-Мідс. «Говоріть вашому [партнеру], куди ви йдете, коли повернетесь, і обов’язково будьте там, де ви обіцяли бути». Якщо плани змінилися, повідомте про це.

Для відновлення почуття власної гідності потрібно часу та зусиль. Винний партнер допоможе, коли буде щедрим на вияви прихильності та похвалу, постійно говорячи дружині, що цінує і любить її. Авторитетний експерт з питань сім’ї радить: «Віддай їй честь за все, що вона робить» (Приповістей 31:31, Сучасний англійський переклад). Дружина зі свого боку може відновлювати впевненість у собі, зосереджуючись на тому, що їй добре вдається.

Потрібно часу

Біль, завданий невірністю, дуже сильний, тож не дивно, що і через багато років спливатимуть виразні й болісні спогади. Проте одночасно з тим, як рана поступово загоюється, покірність, терплячість та стриманість обох сторін сприятиме відродженню довір’я та поваги (Римлян 5:3, 4; 1 Петра 3:8, 9).

«Жахливий біль тих перших декількох місяців не вічний,— розраджує книжка «Любити, поважати та зраджувати».— [Він] поступово зникне... Урешті ви помітите, що цілі дні, тижні, місяці і навіть роки не думаєте про це». Постійно застосовуючи біблійні принципи у сімейному житті та шукаючи Божого благословення й керівництва, ви, безсумнівно, відчуєте заспокійливу дію ‘миру Божого, що вищий від усякого розуму’ (Филип’ян 4:4—7, 9).

«Оглядаючись назад,— говорить Педро,— можу сказати, що пережите змінило наше життя. Нам усе ще доводиться то там, то тут латати подружні стосунки. Але все-таки це тяжке випробування ми пережили. Ми й досі одружені. І ми щасливі».

Але що ж, коли невинний партнер не має причин простити зрадника? Або що, коли дружина прощає (так, що не залишається почуття образи) і все ж таки з поважних причин вирішує розлучитися на біблійній підставіb? Що у випадку розлучення вимагається від особи? Пропонуємо розглянути, що пов’язано з розлученням, а також те, як декотрі справилися з такою ситуацією.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 6]

ВАЖЛИВА ПІДТРИМКА

З огляду на багато факторів, які треба взяти на увагу, було б доцільно звернутися за допомогою до зрівноважених та досвідчених радників. Наприклад, Свідки Єгови можуть звертатися до співчутливих та доброзичливих старійшин збору (Якова 5:13—15).

Радників, друзів та родичів заохочується не наполягати на власній думці й не захищати чи засуджувати ані розлучення на біблійній підставі, ані примирення. Одна християнка, яка розлучилася, радить: «Ви тільки завжди підтримуйте і дозвольте нам самим вирішувати, що робити».

Порада повинна міцно ґрунтуватися на Біблії. «Не говоріть їм, як слід або не слід почуватися,— пропонує одна розлучена.— Ліпше дайте їм виговоритися». Співчуття, братолюбність та милосердя сприятимуть загоєнню глибоких ран, завданих подружньою зрадою (1 Петра 3:8). Досвідчений радник зазначив: «Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Приповістей 12:18).

«Мені було потрібно розуміння, слова потіхи та підбадьорення,— згадує один вірний чоловік.— А моя дружина палко бажала особливого керівництва та похвали за свої зусилля, тобто реальної підтримки, що допомогла б їй надалі не припиняти старань».

Якщо ретельно, з молитвою обміркувавши все, особа вирішила на біблійній підставі розлучитися або жити нарізно, не слід давати пораду, через яку вона відчула б себе винною. Навпаки, потрібно допомогти їй ­подолати безпідставне почуття провини.

«Якщо ви хочете бути справжнім джерелом потіхи,— сказав один зраджений,— ніколи не забувайте, що йдеться про глибокі людські почуття».

[Рамка на сторінці 7]

ЧОМУ ДЕХТО ЗАЛИШАЄТЬСЯ РАЗОМ

У багатьох краях жінки не мають вибору і залишаються з нерозкаяним у зраді чоловіком. Наприклад, у тих місцевостях, де не вщухає розбрат або рівень життя дуже низький, деякі християнки залишилися з невірними чоловіками, котрі, попри те що не належать до християн, продовжують дбати про сім’ю. Завдяки цьому жінки мають дім, необхідний захист, постійний дохід та відносну стабільність, бо в домі є батько, хоча й невірний. Вони вирішили, що спільне життя, хоч і не бажане, і не легке, надає їм — в їхніх конкретних умовах — можливість більше контролювати власне життя, ніж самостійна боротьба за існування.

Деякі жінки, котрі терпіли таку ситуацію — навіть багато років,— отримали велике благо­словення, бо їхні чоловіки врешті змінили свою поведінку і стали вірними й люблячими християнськими чоловіками. (Порівняйте 1 Коринтян 7:12—16).

Тому не слід засуджувати тих, хто вирішив залишитися зі своїм партнером — навіть якщо він не розкаявся. Їм довелося прийняти важке рішення, і вони заслуговують на усяку потрібну допомогу й підтримку.

[Рамка на сторінці 8]

ХТО НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ?

Безумовно, у деяких випадках недосконалість невинного партнера може призвести до напруженості у стосунках, але Біблія зазначає, що «кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть» (Якова 1:14, 15). Хоч якими різними бувають провокуючі фактори, головна причина перелюбу — ‘власна пожадливість’ людини. Коли вади партнера спричиняють проблеми в сім’ї, ясно, що перелюб не є шляхом розв’язання цих проблем (Євреїв 13:4).

Натомість сімейні проблеми вирішуються, коли і чоловік, і дружина наполегливо продовжують застосовувати біблійні принципи. Це, серед іншого, означає ‘терпіти одне одного і прощати’. Партнерам також слід завжди виявляти такі властивості, як «щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння». А найголовніше, слід ‘зодягнутися в любов, що вона — союз досконалости [«досконалий зв’язок єдності», НС]’ (Колосян 3:12—15).

Право на розлучення

«Коли ваш подружній партнер помирає, люди з розумінням ставляться до вас, навіть якщо ви були не найліпшим подружнім партнером. Але коли ваш чоловік іде від вас, то дехто вважає, що ви не робили всього, що було у ваших силах. Будь ласка, прошу, ДОПОМОЖІТЬ!» Читачка «Пробудись!» з Південної Африки.

ПОДРУЖНЯ невірність і розлучення можуть завдати сильного удару. Хоча багато хто мав підстави примиритися зі своїм партнером та зберегти сім’ю, в інших були поважні причини застосувати дане Богом право розлучитися з партнером-перелюбником (Матвія 5:32; 19:9). Наприклад, духовності та загальному благополуччю вірної дружини і її дітей загрожувала небезпека. Можливо також, що жінка побоювалась заразитися хворобою, яка передається статевим шляхом. Або вона простила своєму подружньому партнерові зраду, але у неї не було підстав сподіватися на те, що можна відродити щиру довіру і що вона зможе й далі жити з ним як з чоловіком.

«Це було найтяжче рішення в житті»,— визнає одна збентежена дружина. Рішення дійсно важке — не тільки тому, що зрада так боляче ранить, але й тому, що розлучення має далекосяжні наслідки, котрі відбиваються на всьому житті. Тому, чи дружині слід розлучатися зі своїм невірним чоловіком, чи ні — це особиста справа. Усі повинні поважати біблійне право невинного партнера самому вирішувати у цьому випадку.

На жаль, багато людей квапляться з розлученням, не вирахувавши як слід видатків. (Порівняй Луки 14:28). Що ж пов’язано з правом вибирати розлучення?

Якщо є діти

«Часто батьки, надто зайняті своїми проблемами, забувають або ігнорують потреби дітей»,— говориться в книжці «Подружжя у кризі». Отже, коли ви обдумуєте можливість розлучення, пам’ятайте про духовність і майбутнє своїх дітей. Багато дослідників зауважують, що чим миролюбніше врегульовується процес розлучення, тим зазвичай менше страждають діти. Навіть у складних обставинах лагідність допоможе людині ‘не сваритись, але бути привітною до всіх, до лиха терплячою’ (2 Тимофія 2:24, 25)a.

Коли особа вирішує розлучитися, то їй слід пам’ятати, що розлучаються чоловік і дружина, а не діти. Дітям, як і раніше, потрібні і Мама, і Тато. Звичайно, бувають екстремальні обставини, наприклад, коли ймовірне зловживання дитиною. Але через розбіжності у релігійних чи особистих поглядах не можна позбавляти дітей блага мати двох батьків.

Крім того, треба зважати на емоційну вразливість маленьких дітей і їхню потребу у безперервній підтримці, виявах любові та ніжності. «Ця постійність любові,— говориться в одній книжці,— і підготує, і зміцнить їх, щоб вони дали собі раду у новій ситуації». До того ж задоволення щоденних духовних потреб дітей допоможе їм залишатися стійкими (Повторення Закону 6:6, 7; Матвія 4:4).

Грошові справи і судові процедури

Через розлучення обидва партнера неминучо втрачають певну частку прибутку, власності, якісь зручності та, буває, улюблену домівку. Оскільки за таких обставин, можливо, витрати зростають, а прибуток зменшується, було б добре скласти реалістичний бюджет, визначивши пріоритети фінансових витрат. Треба не піддаватися бажанню відшкодовувати матеріальні втрати і моральні збитки, збільшуючи витрати чи беручи у борг.

Якщо вирішено розлучитися, необхідно домовитися з партнером щодо спільних банківських рахунків. Наприклад, коли партнери ще не відкрили окремі банківські рахунки, для того щоб запобігти надуживанню коштами, можливо, варто попросити директора банку вимагати при видачі грошей підписи обох партнерів.

Розсудливо також вести докладні записи прибутку та видатків: це буде підготовкою до переговорів про аліменти. До того ж у багатьох країнах закон вимагає від громадян повідомляти податковим органам про зміни свого становища.

Крім того, більшість людей консультується у юристів-професіоналів, які мають відповідний досвід у веденні справ про розлучення. У деяких країнах досягти обопільно прийнятних угод, котрі потім затверджуються судом, подружжю допомагає посередник, або мировий посередник. Особливо тоді, коли є діти, батьки надають перевагу послугам професіонала, не настроєного ворожо. Замість того щоб перемагати будь-якою ціною, батьки ставлять за мету звести до мінімуму зіткнення і шкоду від них. Певні матеріальні вигоди просто не варті тих емоційних і фінансових видатків, котрі потрібні для їх здобуття.

Зміни в стосунках

«Нам не слід випускати з-під уваги те, що багато людей почуваються ніяково і непевно зі своїми розлученими друзями»,— пише одна дослідниця. Навіть коли вірна дружини діє у рамках своїх юридичних, моральних і біблійних прав, трапляються такі, котрі вбачають у ній причину розвалу сім’ї. Вони можуть і холодно вітатися, і явно уникати цієї жінки. Але найгірше, якщо відверто ворожими стають близькі колись подруги.

Часто люди просто не уявляють, якої великої підтримки потрібно людині, коли вона розлучається; вони думають, що короткого листа чи листівки достатньо. Однак зазвичай є друзі, котрі «маючи потрібну чуйність, зайдуть, аби дізнатися, чи не хочете піти десь разом, зробити щось або просто поговорити», зазначено у книжці «Розлучення і нарізне проживання» (англ.). Безперечно, у такий період життя людині потрібно, як говорить Біблія, ‘приятеля, більше від брата прив’язаного’ (Приповістей 18:24).

Торуючи шлях до одужання

Одна мати, яка розлучилася шістнадцять років тому, визнає, що «і тепер бувають хвилини неймовірної самотності — навіть в оточенні людей». Як вона дає собі раду? «Я створила систему захисту,— говорить ця жінка,— займаю себе роботою, доглядом за сином та утриманням в належному стані дому. Крім того, я почала відвідувати зустрічі Свідків Єгови, розповідати про свою віру сусідам та дбати про інших. Це дуже допомогло».

Певні дати можуть воскрешати болісні спогади та почуття: день, коли стало відомо про зраду; день, коли він пішов з дому; день суду. Відпустки та річниці шлюбу були для подружжя нагодою добре провести час, а тепер ці дні приносять важкі переживання. «Ці дні я планую проводити зі своєю сім’єю або з близькими друзями, яким відомі мої обставини,— говорить Пет.— Ми займаємося тим, що відсуває на задній план думки про минуле і створює нові враження для спогадів. Але найбільше допомагають мені стосунки з Єговою: я знаю, він розуміє мої почуття».

Не впадайте у розпач

Невинним подружнім партнерам, котрі застосовують у житті біблійні принципи і вирішили на підставі даного Богом права розлучитися з партнером-перелюбником, не слід почувати себе винними або боятися того, що Єгова покинув їх. Бог ненавидить зрадницьку поведінку партнера-перелюбника, яка спричинила ‘плач і стогін’ (Малахії 2:13—16). Навіть Єгова, Бог ‘великого милосердя’, знає, що́ значить бути зрадженим кимось любимим (Луки 1:78; Єремії 3:1; 31:31, 32). Отже, будьте впевнені: «любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине» (Псалом 37:28).

Безсумнівно, набагато краще взагалі уникнути подружньої невірності та її трагічних наслідків. «Секрет сімейного щастя»b — практичний посібник для родини — допомагає багатьом людям по всьому світі будувати щасливі сім’ї та уникати подружньої невірності. У цьому посібнику є розділи про те, як будувати щасливе подружжя, виховувати дітей та вирішувати сімейні проблеми. Місцеві Свідки Єгови і видавці журналу «Пробудись!» з радістю нададуть вам більше інформації на згадану тему.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 10]

ДІТИ НЕ ЗАСЛУГОВУЮТЬ НА РОЗЛУЧЕННЯ

У 1988 році Діана, принцеса Уельська, тепер покійна, сказала, що тільки в одній Британії щодня розлучаються батьки 420 дітей. Третині цих дітей не виповнилося і п’яти років. На жаль, після розлучення 40 відсотків дітей втрачають контакт з одним із батьків.

Усупереч поширеній думці «зовсім мало дітей, батьки котрих розлучаються, бажають їхнього розриву», пише шановна авторка праць про здоров’я та медицину. «Навіть коли умови в домі складні, більшість дітей воліли б бачити своїх батьків разом». Навіть якщо подружжя багато сперечається тоді, як стає відомо про подружню невірність, не слід зопалу ви­рішувати, що заради дітей ліпше розірвати шлюб. Завдяки змінам у поглядах та поведінці, подружні партнери, можливо, залишаться разом на благо усієї сім’ї.

«Розпущені чоловіки,— за­значає Памела Уїнфельд,— повинні пам’ятати, яка болісна картина постає перед очима їхніх дітей, коли через нерозсудливість руйнується дім».

[Рамка на сторінці 11]

ЧИ БОГ НЕНАВИДИТЬ РОЗЛУЧЕННЯ?

«Мене дуже непокоїла думка про те, що ‘Єгова ненавидить розлучення’,— визнає Пет.— Постійно у глибині душі звучало питання: «Чи подобається Єгові те, що я роблю?»

Щоб відповісти на це запитання, розгляньмо контекст Малахії 2:16. У той час багато ізраїльтян розлучалися, можливо для того, щоб одружитися з молодшими язичницями. Бог засудив цю зрадницьку віроломну поведінку (Малахії 2:13—16). Отже, Бог ненавидить легковажну відмову від одного подружнього партнера, аби з’єднатися з іншим. Той, хто по-зрадницьки чинить перелюб, а потім або розлучається з дружиною, або змушує її до розлучення, допускається віроломного, огидного гріха.

Однак ці вірші не засуджують усі розлучення. Це можна підтвердити словами Ісуса: «Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб». (Матвія 19:9). Тут Ісус визнає, що розпуста є прийнятною причиною для розлучення на біблійній підставі — єдиною прийнятною причиною для одруження з іншим. Невинний партнер може вирішити простити подружнього партнера, який провинився. Однак особа, яка на підставі слів Ісуса розлучається з партнером-перелюбником, не робить чогось, що Єгова ненавидить. Бог ненавидить зрадницьку поведінку невірного партнера.