Декотрі поширені вірування, пов’язані з Днем усіх душ, мають язичницьке походження й існують з незапам’ятних часів. Наприклад, у багатьох католицьких країнах селяни вірять, що в ніч перед Днем усіх душ померлі приходять до своїх колишніх домів і споживають харч живих» (1910, т. I, с. 709).

У книжці «Поклоніння мертвим» знаходимо таку інформацію: «Міфи всіх стародавніх народів переплітаються з подіями часів Потопу... Достовірність цього аргументу підтверджується тим, що на згадку про ту подію відзначається велике свято померлих, і то не лише в народів, які підтримують певні контакти, але й у народів, віддалених один від одного океанами та віками. Крім того, всі відзначають це свято в той самий або майже в той самий день, коли, згідно з повідомленням Мойсея, стався Потоп, а саме сімнадцятого дня другого місяця — місяця, який більш-менш відповідає нашому листопаду» (полковник Дж. Гарньє, «The Worship of the Dead», Лондон, 1904, с. 4). Отже, це свято фактично почалося з ушанування людей, яких за днів Ноя Бог знищив через їхню розбещеність (Бут. 6:5—7; 7:11).