СЬОГОДНІ понад 435 мільйонів осіб, котрі розмовляють слов’янськими мовами, можуть читати Біблію своєю рідною мовоюa. Із них 360 мільйонів людей користуються алфавітом, сформованим на основі кирилиці. Проте 12 століть тому в діалектах їхніх предків не існувало ні письма, ні азбуки. Вони з’явилися згодом завдяки рідним братам Кирилу та Мефодієві.

Поява алфавіту та перекладу Біблії

Кирило почав готуватися до місії за багато місяців наперед, розробляючи основу для слов’янського письма. Казали, він вловлював на слух найменшу різницю у вимові звуків. Тому за допомогою грецьких та єврейських літер він намагався скласти таку азбуку, аби кожному звукові у слов’янській мові відповідала певна букваb. Як вважають декотрі дослідники, основу для такої абетки він готував довгі роки. Хоча дотепер існують сумніви щодо того, який саме алфавіт створив Кирило. (Дивіться інформацію в рамці «Кирилиця чи глаголиця?»).

[Рамка на сторінці 29]

Кирилиця чи глаголиця?

Мовознавці чимало сперечалися про склад Кирилової абетки, оскільки вони не впевнені, який саме алфавіт він винайшов. В основі кирилиці лежить суто грецька азбука; а для тих слов’янських звуків, що не мали відповідників у грецькому письмі, створили ще принаймні дюжину літер. Однак для декотрих найдавніших слов’янських манускриптів характерний цілком інший вид письма — глаголиця, і чимало вчених вважають, що саме її сформував Кирило. Кілька глаголичних букв запозичили з грецького чи єврейського прописного шрифту, деякі, можливо, походять від середньовічних діакритичних знаків, але більшість літер були новоствореними або комбінованими. Очевидно, глаголиця — винахід, що сильно відрізняється від інших видів писемності. Проте саме кирилиця лягла в основу сучасного російського, українського, сербського, болгарського й македонського письма та ще 22 мов, причому декотрі з них не є слов’янськими.

[Зображення кириличних і глаголичних символів]