ПРИЇЖДЖАЮТЬ ВИПУСКНИКИ ШКОЛИ ҐІЛЕАД

На початку лютого 1955 року у Східне Самоа прибули два подружжя місіонерів із США: Пол і Френсіс Еванс та Гордон і Патриція Скотт. Вони оселилися у Фагатого, в місіонерському домі, навколо якого вирувало життя. Ось що розповів районний наглядач, Леонард Гелберґ, який того ж року побував у Паго-Паго.

«Місіонери поселилися у великій квартирі на другому поверсі над старим магазином, в якому продавали всяку всячину. З одного боку від будинку, за струмком, стояв бар, де вечорами розважалися моряки. Коли вони зчиняли гучну сварку і всім гуртом висипа́ли на вулицю, місцевий начальник поліції, присадкуватий міцний чолов’яга, затиснувши в зубах сигару, пробирався у натовп і починав роздавати стусани наліво і направо, щоб заспокоїти юрбу. Із сусіднього подвір’я, де стояла церква, лунали проповіді, в яких яскраво описувались пекельні муки. А з балкона було видно банк, до якого у день видачі зарплати стікалася сила-силенна людей. Місіонери різних конфесій сходилися сюди зі всього острова і, пропихаючись крізь натовп, відчайдушно намагалися зібрати десятину з прихожан, доки вони не розтринькали усі свої гроші».

У цій неспокійній околиці знайшлося багато людей, які цікавилися правдою. «Один місіонер,— розповідає Леонард Гелберґ,— починав свій день з того, що о шостій ранку проводив біблійне вивчення в поблизькій перукарні. Воно закінчувалось ще до початку робочого дня. А перш ніж принести на сніданок хліб, цей брат проводив вивчення з пекарем. Потім у міському скверику він вивчав Біблію з групою в’язнів з місцевої тюрми». Наприкінці року місіонери проводили приблизно шістдесят біблійних вивчень з понад двомастами остров’янами.

Вони не чекали, доки Свідки прийдуть до них додому, а одразу йшли в місіонерський дім. Там, у різних кімнатах, місіонери одночасно проводили кілька вивчень. Коли одна група остров’ян виходила, їхнє місце займала наступна. «Навіть через багато років,— пригадує Рональд Селларс,— люди, чуючи про Свідків, згадували той фільм».

Наступного дня, коли я сидів у шкільній бібліотеці, несподівано прийшов брат Пол Еванс. Зрозумівши, що щось трапилось, він сказав: «Ходімо зі мною в місіонерський дім і там поговоримо». Місіонери гостинно прийняли мене. Пізніше цього ж року я охрестився.

Після закінчення школи я служив піонером і проповідував з місіонерами.

Я дуже вдячний за приклад перших місіонерів. Вони прищепили мені любов до Єгови, яка і тепер додає сил у служінні.