РІСТ У СХІДНОМУ САМОА

У 1954 році, коли візи Селларсів були ще дійсними, Рональд вирішив не повертатися в Австралію, а отримати дозвіл на проживання в Східному Самоа (США). «Дізнавшись, що уряд Західного Самоа відмовив нам у продовженні візи з релігійних причин,— пише Рональд,— губернатор Східного Самоа сказав: “Містере Селларс, у нас релігійна свобода. Ви отримаєте візу”».

Рональд і Доллі прибули в Паго-Паго, що в Східному Самоа, 5 січня 1954 року. Губернатор поставив Рональду умову перебування на островах — приходити до нього на роботу і розповідати про діяльність Свідків Єгови. Тож вони кілька разів зустрічалися і розмовляли на біблійні теми.

Тоді ж, у січні, губернатор острова запросив Селларсів на вечерю. Серед гостей у домі високопосадовця був місцевий католицький священик і пастор Лондонського місіонерського товариства. Зав’язалася жвава розмова про біблійні вчення. «Прощаючись,​— пригадує Рональд,— господар дому усім подякував і сказав: “Думаю, містер і місіс Селларс здобули очевидну перевагу у сьогоднішній дискусії”. Невдовзі ми отримали дозвіл на постійне проживання. Потім губернатор сказав нам, що інші місіонери Свідків Єгови теж можуть отримати дозвіл на в’їзд до країни. Про це я одразу повідомив Австралійський філіал».

Першим, хто присвятив своє життя Єгові в Східному Самоа, був дев’ятнадцятирічний Уалесі Педро, уродженець островів Токелау. У 1952 році на Самоа приїхала в гості його родичка, Лідіа Педро, яка служила спеціальною піонеркою на Фіджі. Вона дала старшому брату Уалесі книжку «Нехай Бог Буде Правдивий». Юнак знайшов її в брата і старанно вивчив.

У 1954 році до сім’ї Педро прийшли Селларси та почали вивчення зі старшим братом Уалесі і його сестрою. Хоча сам Уалесі вірив у Бога Єгову, він спочатку не приєднувався до вивчення через недовіру до релігійних організацій. Однак з часом він переконався, що Свідки Єгови вчать правди, та почав приходити на зібрання у Фагатого. Уалесі зробив швидкий духовний поступ і 30 квітня 1955 року охрестився у гавані Паго-Паго.

Через рік після приїзду Рональда і Доллі Селларсів, у січні 1955 року, на зібрання у їхній скромний дім приходило семеро людей. Меблів майже не було, тож усі розсідалися на підлозі. За якийсь час троє остров’ян почали ходити з Селларсами у служіння. Такий скромний початок передував багатьом приємним подіям, які відбувалися протягом наступних років.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 87]

«Я радів кожному дню»

РОНАЛЬД СЕЛЛАРС

Рік народження: 1922

Рік хрещення: 1940

Факти з біографії: з 1953 року разом з дружиною Олів (Доллі) служив спеціальним піонером на Самоа. У 1961 році закінчив місіонерську школу Ґілеад. Досі служить спеціальним піонером у Східному Самоа.

УРЯД Західного Самоа не дозволив нам залишатись у країні, тому ми з Доллі переїхали в Східне Самоа. Нас висадили на безлюдному причалі в Паго-Паго о третій годині ночі. У цій країні не було Свідків, а ми мали при собі лише 12 доларів. Вранці батько колишнього зацікавленого люб’язно запросив нас до себе. У його домі була тільки одна кімната, в якій він відгородив для нас куточок. Звичайно, ми хотіли якнайшвидше знайти власне житло, але, не гаючи часу, почали проповідувати сусідам.

Через кілька тижнів ми зняли велике помешкання над магазином у селі Фагатого. З наших вікон відкривався чудовий краєвид на гавань Паго-Паго, але в нас не було меблів. Брат Норр колись сказав нам: «На островах Тихого океану у вас майже не буде зручностей. Можливо, вам навіть доведеться спати на складених коробках з-під літератури». І нам справді довелося спати на коробках. Гроші на ліжко, стіл та стільці у нас з’явилися лише за декілька місяців. Все ж ми були раді, що маємо дім.

У 1985 році померла Доллі, але я і далі майже щодня проповідую. Згадуючи понад 50 років свого піонерського та місіонерського служіння, я з упевненістю можу сказати, що радів кожному дню.