Бабала́во вказав на велику настінну дошку, на якій у загальних рисах було описано складну систему віщування, що нею користувалися незліченні покоління його краян. Ця система, основана на метанні 16 пальмових горіхів, набула великого поширення по всій Західній Африці та за її межами. «До мене приходять люди з найрізноманітнішими проблемами,— каже він.— Це можуть бути проблеми з жінками, безплідність, безробіття, божевілля, здоров’я тощо. Залежно від результатів віщування треба звертатися або до пращурів, або до небесних тіл [божеств]. У будь-якому разі мусить бути принесена якась жертва».

Такі непорозуміння часто стосуються питання, хто саме пробуває у світі духів. В Африці на південь від Сахари широко побутує думка, що у світі духів живуть дві групи істот. Першу групу складають божества, чи боги, котрі ніколи не були людьми. У другу групу входять пращури, тобто духи померлих, до чиїх обов’язків входить забезпечувати виживання й добробут своїх родин на землі. Вважається, що і божества, і пращури здатні як помогти, так і нашкодити мешканцям землі. Звідси випливає, що повагу й пошану слід засвідчувати і тим, і другим.