Вперше Ісус не починає своєї звістки похвалою. Замість того він каже: «А до Ангола Церкви [«збору», НС] в Сардах напиши: «Оце каже Той, Хто має сім Божих духів і сім зір: «Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий» (Об’явлення 3:1).

Збір у Сардах мав репутацію живого, активного збору. Але Ісус бачив, що він умер духовно. Очевидно, більшість його членів знову стали такими байдужими, як перед прийняттям християнської віри. (Порівняйте Ефесян 2:1—3; Євреїв 5:11—14).

4. Як Петрові слова допомогли б зборові в Сардах ‘решту зміцнити’?

⁴ Старійшини збору в Сардах повинні пам’ятати про свою радість, яку мали, коли тільки-но навчились правди, і про благословення, які одержали потім. Але вони стали духовно бездіяльними. Їхній зборовий світильник ледве мерехтів через брак учинків віри.

5. а) Що сталося з цінуванням християн у Сардах? б) Що станеться, коли християни в Сардах не послухаються Ісусової поради?

⁵ У той час їхнє цінування правди та любов до неї були як той вогонь, що вже майже загас. Жевріло тільки декілька вугликів. Ісус заохочує їх роздути вогонь, покаятись у гріхах, які вони вчинили через необачність, і знову відновитись духовно. (Порівняйте 2 Тимофія 1:6, 7). А коли ні, то Ісус прийде, щоб виконати вирок, несподівано — «немов злодій», і застане сардійський збір неготовим (Матвія 24:43, 44).

Приходить, «немов злодій»

6. Яким чином Ісус прийшов, «немов злодій», в 1918 році і яку ситуацію він знайшов між тими, що називали себе його послідовниками?

⁶ Ісусова пересторога про його прихід, «немов злодія», також стосується нашого часу. Вона, зокрема, стосується християн, що дожили до Господнього дня. Незабаром після 1914 року сповнилось пророцтво Малахії: «Нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту [«вісник угоди», НС], Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!» (Малахії 3:1; Об’явлення 1:10). Будучи «вісником угоди», Ісус прийшов перевірити й судити тих, які заявляють, що є його послідовниками (1 Петра 4:17). У той час, у 1918 році, загальновизнане християнство було втягнуте в пролиття крові під час першої світової війни й стало зовсім духовно мертве. Навіть правдиві християни, які перед війною проповідували дуже ревно, стали духовно сонними. Декотрих з їхніх відомих старійшин посадили до в’язниці, і проповідування майже зовсім припинилося. Коли наступного року дух Єгови пробудив тих християн, то не всі були готові. Декотрі, так само як ті нерозумні діви з Ісусової притчі, не були готові духовно до привілею служити Єгові. На щастя, було багато таких, як розумні діви, котрі послухались Ісусової перестороги: «Пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години» (Матвія 25:1—13).

7. Чому християни сьогодні мусять бути пильними?

⁷ Потреба, щоб християни були пильними, не зникла на початку Господнього дня. У своєму знаменному пророцтві про «ознаку, коли все те виконатися має» Ісус дав чітку пересторогу: «Про день же той чи про годину не знає ніхто... Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! А що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Марка 13:4, 32, 33, 37). Так, аж до тієї години кожен з нас, чи з помазаних християн, чи з великого натовпу, мусить пильнувати й боротись, щоб не задрімати духовно. Коли прийде день Єгови, «як злодій вночі», то нехай застане нас пробудженими, щоб нам отримати виправдувальний вирок (1 Солунян 5:2, 3; Луки 21:34—36; Об’явлення 7:9).

8. Як клас Івана сьогодні заохочує Божих людей бути духовно бадьорими?

⁸ Сьогодні клас Івана усвідомлює потребу заохочувати Божих людей бути духовно бадьорими. З цією метою по цілому світі проводяться спеціальні зібрання кілька разів кожного року. Останнього року на 1513 обласних конгресах було 7 488 266 присутніх і охрестилось 131 870 нововірців. Протягом більш як ста років клас Івана користувався журналом «Вартова башта», щоб оголошувати ім’я та намір Єгови. У відповідь на жорстоке переслідування протягом двох світових війн «Вартова башта» спонукувала Свідків Єгови відновити свою запопадливість такими статтями, як «Благословенні безстрашні» (1919), «Заклик до діяльності» (1925) і «Невдача переслідування» (1942).

9. а) Про що повинні запитати себе всі християни? б) Яке заохочення було дано у «Вартовій башті»?

⁹ Як у Сардах, так і в зборах сьогодні для усіх християн дуже важливо постійно перевіряти самих себе. Ми усі повинні запитати себе: чи ми повністю ‘закінчуємо свої діла’ перед нашим Богом? Не судячи нікого, чи ми особисто розвиваємо дух самопожертвування, з цілого серця стараючись служити Богові? У зв’язку з цим журнал «Вартова башта» підбадьорював нас, обговорюючи такі теми, як «Чи ви потураєте своїм бажанням, чи жертвуєте собою?» і «Будьте діяльними»a. Маючи таку біблійну допомогу, досліджуймо свої серця і стараймося ходити перед Єговою покірно, побожно та у вірності (Псалом 26:1—3; 139:23, 24).