Чому Апокаліпсис лякає?

«УПРОДОВЖ десятиріч християнські фундаменталісти пророкували, що ось-ось відбудеться повсюдний розвал суспільства,— зауважує в журналі «Тайм» автор статей на релігійні теми Дейміан Томпсон.— Вони дуже здивовані, що сьогодні до такої ідеї не тільки серйозно ставляться, але її також пропагують ті самі люди, які колись глузували з цього, а саме: програмісти, провідні бізнесмени й політики». Він заявляє, що страх перед усесвітнім комп’ютерним крахом 2000 року «робить із цілком світських осіб неправдоподібних мілленаристів», котрі жахаються приходу такого лиха, як «масова паніка, повне безсилля уряду, безладдя через брак харчів і зіткнення літаків з хмарочосами».

Загальну занепокоєність також посилює тривожна діяльність невеликих релігійних груп, яких часто називають «апокаліпсичними». У січні 1999 року французька газета «Фіґаро» в статті «Єрусалим та апокаліпсичні сирени» заявила: «Згідно з оцінкою [ізраїльських] служб безпеки, понад сто «мілленаристів» уже збираються на Оливній горі чи довкола неї, сподіваючись парусії або апокаліпсиса».

У «Щорічнику Британської енциклопедії за 1998 рік» (англ.) є спеціальна стаття про «секти дня страшного суду». Серед багатьох угруповань вона згадує такі самогубні секти, як «Небесна Брама», «Народний храм», Орден храму сонця й Аум Сінрікьо (Найвища Правда), члени котрої 1995 року влаштували в токійському метро газову атаку, використовуючи смертоносний зарин. Унаслідок цього 12 осіб втратило життя, а тисячі отруїлися. У своєму резюме до цієї статті професор релігії Чиказького університету Мартін Е. Марті написав: «Варто тільки перегорнути сторінку календаря на 2000 рік, як відчувається, так би мовити, інспірація; ця дата неминуче інспіруватиме виникнення різного роду пророцтв та рухів. Декотрі з них можуть стати небезпечними. Нам не можна випускати цього з уваги».

Історія страху перед Апокаліпсисом

Апокаліпсис, або Об’явлення,— це назва останньої книги Біблії, яка була написана в кінці першого сторіччя н. е. З огляду на пророцький характер і символічну мову цієї книги, прикметником «апокаліпсичний» почали характеризувати певну літературу, яка повстала ще задовго до написання біблійної книги Об’явлення. Міфічний символізм цієї літератури сягає в глиб віків аж до стародавньої Персії, а навіть раніших часів. «Єврейська енциклопедія» (англ.) повідомляє про «чітко виражений вавилонський характер більшості міфологічних елементів, які влилися в цю [єврейську апокаліпсичну] літературу».

Від початку II сторіччя до н. е. до кінця II сторіччя н. е. було написано найбільше єврейських апокаліпсичних творів. Пояснюючи причину створення цих праць, один біблеїст написав: «Євреї поділяли весь час на дві доби. Існувала сучасна доба, яка вважалася поганою у своїй основі... Тому євреї чекали, коли вона закінчиться. Також існувала прийдешня доба — цілком позитивна епоха, Божий золотий вік, під час якого мали б панувати мир, процвітання й праведність... Як ця сучасна доба мала стати прийдешньою? Євреї вважали, що така зміна ніколи не могла б відбутися завдяки зусиллям людини, і тому сподівалися втручання Бога... День Божого приходу вони назвали «днем Господа», і він мав стати небувалим часом страху, знищення й суду, часом, який був би болісним народженням нової доби. Уся апокаліпсична література зосереджується саме на цих подіях».

Чи страх перед Апокаліпсисом виправданий?

Біблійна книга Об’явлення розповідає про «війну того великого дня Вседержителя Бога», або Армагеддон, в якій будуть знищені всі злі, після чого настане тисячолітній період (або Тисячоліття). Упродовж цього періоду Сатана буде ув’язнений в безодні й Христос судитиме людство (Об’явлення 16:14, 16; 20:1—4). У середньовіччі декотрі люди неправильно розуміли ці пророцтва, оскільки католицький «святий» Августин (354—430 роки н. е.) заявляв, що Тисячоліття почалося від народження Христа й закінчиться Страшним судом. Безсумнівно, Августин не зосереджував уваги на конкретний період часу, але з наближенням 1000 року серед людей таки посилювався страх. Історики розходяться в думках щодо того, наскільки розповсюджений був у середньовіччі страх перед Апокаліпсисом. Хоч би скільки людей відчувало цей страх, він виявився невиправданим.

Так само й сьогодні в релігійних і світських колах висловлюються побоювання щодо 2000 або 2001 року, який нібито принесе страшний Апокаліпсис. Але чи ці побоювання виправдані? І чи слід боятися того, що говориться в біблійній книзі Об’явлення, або Апокаліпсисі, чи навпаки, на це слід покладати надію? Будь ласка, читайте про це в наступній статті.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Страх перед Апокаліпсисом у середньовіччі виявився невиправданим.

[Відомості про джерело]

© Cliché Bibliothèque Nationale de France, Paris

Апокаліпсис — боятись чи надіятись?

«Апокаліпсис сьогодні є не тільки біблійним виразом, він може стати цілком реальною подією» (Хав’єр Перес де Куельяр, колишній генеральний секретар ООН).

ТАКЕ застосування слова «апокаліпсис» видатними діячами світу віддзеркалює те, що́ більшість людей розуміє під цим терміном, бачачи, якого значення йому надають у кінофільмах, книжках, журнальних і газетних статтях. Усе це породжує примару космічного катаклізму. Але що ж насправді означає слово «апокаліпсис»? А ще важливішим є те, яку звістку містить біблійна книга Апокаліпсис, або Об’явлення?

Термін «апокаліпсис» походить від грецького слова, яке означає «розкриття», або «одкровення». Що ж було розкрито в біблійному Об’явленні? Чи ця книга є лише звісткою загибелі, провісником знищення усього живого? Коли історика Жана Делюмо, члена Інституту Франції, запитали про особисту думку щодо Апокаліпсиса, він сказав: «Це книга розради й надії. Люди драматизували зміст цієї книги, зосереджуючись на її катастрофічних епізодах».