Після пам’ятної вечері Ісус підбадьорює апостолів у горішній кімнаті: «Нехай ваші серця не тривожаться. Вірте в Бога і в мене вірте» (Івана 13:36; 14:1).

Ісус пояснює, чому вірні апостоли не повинні тривожитись через його відхід: «У домі мого Батька є багато осель... А коли піду та приготую вам місце, то повернуся й прийму вас до себе, щоб ви були там, де я». Однак апостоли не розуміють, що він говорить про свій відхід на небо, тому Хома запитує:

— Господи, ми не знаємо, куди ти йдеш. Звідки нам знати туди дорогу? (Івана 14:2—5).

— Я — дорога, і правда, і життя,— відповідає Ісус.

В небесний дім Ісусового Батька можуть увійти лише ті, хто приймає Ісуса та його вчення і наслідує його спосіб життя. Ісус каже: «Ніхто не приходить до Батька, якщо не через мене» (Івана 14:6).

Почувши це, Пилип говорить: «Господи, покажи нам Батька, і нам цього вистачить». Очевидно, Пилип хоче, щоб Ісус показав їм Бога у видінні, подібному до тих, які в давнину бачили Мойсей, Ілля та Ісая. Проте апостоли мають щось ліпше, ніж такі видіння. Ісус підкреслює це, кажучи: «Я вже стільки часу з вами, а ти, Пилипе, так і не пізнав мене? Хто бачив мене, той бачив і Батька». Ісус досконало віддзеркалює особистість свого Батька, тому жити поряд з ним і спостерігати за ним — це все одно, що бачити Батька. Звичайно, Батько більший від Сина. І про це свідчать подальші слова Ісуса: «Те, що я вам кажу, кажу не від себе» (Івана 14:8—10). Апостоли переконалися, що Ісус не приписує собі жодних заслуг за свої вчення, а всю честь віддає Батькові.

Ісусові апостоли були очевидцями його дивовижних діл і чули, як він звіщав добру новину про Боже Царство. Тепер він говорить їм: «Хто вірить у мене, той виконуватиме такі самі діла, як я, і навіть більші» (Івана 14:12). Ісус не говорить, що вони чинитимуть більші чуда, ніж він. Однак вони будуть виконувати працю проповідування набагато довше і на значно більшій території та досягнуть більшої кількості людей.

Після свого відходу Ісус не покине учнів напризволяще. «Коли попросите щось в моє ім’я,— обіцяє він,— я зроблю це». Ісус продовжує: «Я попрошу Батька, і він дасть вам іншого помічника, який перебуватиме з вами вічно,— дух правди» (Івана 14:14, 16, 17). Ісус запевняє, що вони обов’язково отримають іншого помічника — святий дух. Це станеться в день П’ятидесятниці.

«Ще трохи,— говорить Ісус,— і світ мене більше не побачить, але ви мене побачите, тому що я живу й ви будете жити» (Івана 14:19). Ісус не тільки з’явиться їм у людській подобі після свого воскресіння, але й у відповідний час воскресить їх, і вони житимуть разом з ним на небі як духовні істоти.

Далі Ісус говорить просту істину: «Хто приймає мої заповіді та виконує їх, той любить мене. А хто любить мене, того буде любити й мій Батько. І я теж любитиму його та виявлю йому себе». Почувши це, апостол Юда (також відомий як Тадей) запитує:

— Господи, що сталося? Чому ти хочеш виявити себе лише нам, а не світові?

— Якщо хтось любить мене, то буде дотримуватися моїх слів, і мій Батько любитиме його... А хто мене не любить, той моїх слів не дотримується,— відповідає Ісус (Івана 14:21—24). Світ, на відміну від Ісусових послідовників, не визнає́, що Ісус — це дорога, правда і життя.

Незабаром Ісус залишить учнів. Як же вони зможуть пригадати все, про що він їх навчав? Ісус пояснює: «Помічник, святий дух, якого Батько пошле в моє ім’я, навчить вас усього і нагадає все, що я говорив». Апостоли бачили, наскільки могутньою силою є святий дух, тому це запевнення дуже потішає їх. Ісус додає: «Я залишаю вам мир, свій мир... Нехай ваші серця не тривожаться і не стискаються зі страху» (Івана 14:26, 27). Тож учні мають підстави не тривожитись — сам Батько Ісуса захищатиме їх і даватиме їм керівництво.

Невдовзі стане очевидним, що Бог захищає своїх поклонників. Ісус каже: «Надходить правитель цього світу, і він не має наді мною влади» (Івана 14:30). Дияволу вдалося увійти в Юду і здобути над ним владу. Але в Ісуса немає жодної грішної слабкості, яку Сатана міг би використати, щоб відвернути його від Бога. Крім того, Диявол не зможе утримати Ісуса в полоні смерті. Чому? Ісус каже: «Я роблю все так, як Батько наказав мені». Він впевнений, що Батько воскресить його (Івана 14:31).

Ісус веде зі своїми вірними апостолами щиру розмову, щоб підбадьорити їх. Вже пізно, можливо за північ. Він розповідає їм приклад, який має спонукати до дій.

«Я — правдива виноградна лоза, а мій Батько — виноградар»,— каже Ісус (Івана 15:1). Його приклад нагадує про те, що століттями раніше ізраїльський народ не раз називали виноградною лозою Єгови (Єремії 2:21; Осії 10:1, 2). Але невдовзі Єгова відкине цей народ (Матвія 23:37, 38). Тож Ісус говорить про щось зовсім нове. Він — виноградна лоза, яку Батько почав зрощувати у 29 році н. е., коли помазав його святим духом. Проте Ісус показує, що лоза символізує не тільки його. Він каже:

«Кожну гілку на мені, яка не приносить плодів, [мій Батько] відрізає, а ту, що плоди приносить, очищає, аби вона давала ще більше плодів... Бо, як гілка не приносить плодів, якщо не залишається на виноградній лозі, так і ви не зможете приносити плоди, якщо не будете перебувати в єдності зі мною. Я — виноградна лоза, а ви — гілки» (Івана 15:2—5).

Ісус пообіцяв вірним учням, що після свого відходу пошле їм помічника, святий дух. Коли через 51 день апостоли та інші учні отримають святий дух, то стануть гілками цієї лози. Усі «гілки» повинні перебувати в єдності з Ісусом. Чому?

Він пояснює: «Хто перебуває в єдності зі мною і з ким я перебуваю в єдності, той приносить багато плодів. А без мене ви не можете робити нічого». Ці «гілки», його вірні послідовники, приноситимуть багато плодів — вони будуть наслідувати риси Ісуса, ревно звіщати про Боже Царство і підготовляти нових учнів. А що станеться з тими, хто не залишатиметься в єдності з Ісусом і не приноситиме плодів? Ісус каже: «Хто ж не перебуває в єдності зі мною, той подібний до гілки, яку викидають». Водночас він зауважує: «Якщо ви залишаєтесь в єдності зі мною і мої слова перебувають у вас, то можете просити все, чого бажаєте, й отримаєте це» (Івана 15:5—7).

Ісус уже двічі згадував, що потрібно дотримуватися його заповідей. І тепер він говорить про це знову (Івана 14:15, 21). Як учні можуть довести, що роблять так? Ісус каже: «Як я виконую заповіді Батька й перебуваю в його любові, так і ви перебуватимете в моїй любові, якщо будете виконувати мої заповіді». Однак потрібно не лише любити Бога Єгову і його Сина. Ісус продовжує: «Даю вам заповідь: любіть одне одного, як я люблю вас. Немає більшої любові від любові того, хто віддає за друзів своє життя. Ви — мої друзі, якщо виконуєте все, що я наказую» (Івана 15:10—14).

Через кілька годин Ісус доведе свою любов, віддавши життя за всіх, хто вірить у нього. Приклад Ісуса повинен спонукувати його послідовників виявляти таку ж саможертовну любов одні до одних. Саме по цій любові їх можна буде розпізнати, адже раніше Ісус говорив: «Якщо між вами буде любов, по цьому всі розпізна́ють, що ви мої учні» (Івана 13:35).

Апостоли, мабуть, помітили, що Ісус називає їх «друзями». І він пояснює чому: «Я ж назвав вас друзями, бо відкрив вам усе, що чув від Батька». Наскільки ж цінні такі взаємини! Як чудово бути близькими друзями Ісуса і знати те, що відкрив йому Батько! Але щоб зберігати цю дружбу, Ісусові послідовники мають «постійно приносити плоди». Якщо вони так робитимуть, то, як запевняє Ісус, «хоч би про що [вони] попросили Батька в [Ісусове] ім’я, він дасть [їм]» (Івана 15:15, 16).

Любов допоможе учням — «гілкам» виноградної лози — знести майбутні випробування. Ісус попереджає, що світ буде їх ненавидіти. Однак, потішаючи їх, він каже: «Якщо світ вас ненавидить, знайте, що мене він зненавидів першим. Якби ви належали до цього світу, світ любив би своє. А оскільки ви не належите до світу... він ненавидить вас» (Івана 15:18, 19).

Ісус продовжує пояснювати причину цієї ненависті: «Робитимуть усе це вам за моє ім’я, бо не знають того, хто мене послав». Він каже, що його чуда засуджують людей, які його ненавидять: «Якби я не виконав серед них діл, яких ще ніхто не чинив, вони не мали б гріха. Проте вони бачили мої діла та все одно зненавиділи і мене, і мого Батька». По суті, те, що люди виявляють таку ненависть, є сповненням пророцтв (Івана 15:21, 24, 25; Псалом 35:19; 69:4).

Ісус знову обіцяє послати помічника, святий дух. Усі послідовники Ісуса можуть отримати цю могутню силу, завдяки якій вони будуть свідчити, тобто приносити плоди (Івана 15:27).

Ісус та апостоли збираються вийти з горішньої кімнати, де споживали пасхальну вечерю. Ісус вже дав їм важливі поради і тепер каже: «Я розповів усе це, щоб ви не спіткнулися». Чому вони можуть спіткнутися? Ісус пояснює: «Вас відлучать від синагоги. І надходить година, коли кожен, хто вбиватиме вас, буде думати, що так служить Богу» (Івана 16:1, 2).

Ці слова, мабуть, викликають в апостолів тривогу. Хоча Ісус вже говорив, що світ буде їх ненавидіти, він не казав прямо, що їх вбиватимуть. Чому? «Я не казав вам цього спочатку,— пояснює він,— бо ще був з вами» (Івана 16:4). Однак тепер, бажаючи підготувати апостолів до свого відходу, Ісус дає настанови, які допоможуть їм не спіткнутись.

Ісус продовжує: «Я йду до того, хто мене послав, і ніхто з вас не запитує мене: “Куди ти йдеш?”» Трохи раніше цього вечора апостоли розпитували його, куди він іде (Івана 13:36; 14:5; 16:5). Але тепер, приголомшені словами про майбутнє переслідування, вони дуже засмучені і більше не розпитують ні про славу, яка його чекає, ні про те, що це означає для правдивих поклонників. Ісус говорить: «Через те що я це розповів, ваші серця сповнилися смутком» (Івана 16:6).

Далі він пояснює: «Я йду задля вашого ж добра. Бо, якщо я не піду, помічник до вас не прийде, а якщо піду, то пошлю його до вас» (Івана 16:7). Учні отримають святий дух лише після Ісусової смерті і вознесіння на небо. Цього помічника Ісус зможе послати їм в будь-який куточок землі.

Святий дух «дасть світові переконливе свідчення про гріх, праведність і суд» (Івана 16:8). Буде викрито те, що світ відмовився повірити в Божого Сина. Ісусове вознесіння переконливо свідчитиме про його праведність і покаже, що Сатана, «правитель цього світу», заслуговує суворого суду (Івана 16:11).

«Я ще стільки всього маю сказати вам,— говорить Ісус,— але тепер для вас цього буде забагато». Коли він зіллє на них святий дух, цей дух допомагатиме їм «повністю зрозуміти правду», і вони зможуть жити згідно з нею (Івана 16:12, 13).

Апостолів дуже дивують наступні слова Ісуса: «Ще трохи — і ви мене вже не побачите, а потім пройде ще трохи часу — і побачите мене знову». Вони запитують один одного, що він має на увазі. Ісус усвідомлює, про що вони хочуть розпитати його, тому пояснює: «Щиру правду кажу вам: ви будете плакати й голосити, а світ буде радіти. Ви будете сумувати, але ваш смуток обернеться в радість» (Івана 16:16, 20). Коли пополудні цього ж дня Ісуса вб’ють, релігійні провідники радітимуть, а учні будуть сумувати. Однак після воскресіння Ісуса їхній смуток обернеться в радість! Вони також радітимуть, коли Ісус зіллє на них Божий святий дух.

Порівнюючи ситуацію апостолів до стану жінки під час пологів, Ісус каже: «Жінка, коли народжує, зазнає́ болю, бо прийшов її час. Та коли вона народить дитя, то вже не пам’ятає свого болю, бо радіє, що на світ з’явилась людина». Ісус підбадьорює апостолів: «Так само й ви: тепер сумуєте, але я знову побачуся з вами, і тоді ваші серця сповняться радістю. І вашої радості не відбере ніхто» (Івана 16:21, 22).

До цього часу апостоли ще нічого не просили в ім’я Ісуса. Тепер він говорить: «Того дня ви будете звертатись до Батька з проханнями в моє ім’я». Чому вони мають так робити? Зовсім не тому, що Батько неохоче відповідає на їхні прохання. Ісус навіть каже: «[Батько] сам любить вас, оскільки ви любите мене й вірите, що я посланий Богом» (Івана 16:26, 27).

Це, мабуть, підбадьорює апостолів, і вони впевнено кажуть: «Тому ми й віримо, що ти прийшов від Бога». Але їхня впевненість буде випробувана. Ісус говорить про те, що незабаром має статися: «Надходить година і вже надійшла, коли всі ви розбіжитеся по своїх домах, а мене залишите самого». Проте він запевняє їх: «Я розповів вам усе це, щоб завдяки мені ви мали мир. У світі ви зазнаватимете лиха, але будьте відважні: я світ переміг!» (Івана 16:30—33). Ісус не покине їх. Він переконаний, що вони теж переможуть світ, якщо будуть вірно виконувати Божу волю попри намагання Сатани і його світу зламати їхню непорочність.