Це сталось у одній з найславетніших промов. Ця промова дуже доречна сьогодні, тому що подає нам здорову основу на те, як і коли всі люди будуть втішатись правосуддям, а також, як ми особисто можемо скористатись з цього.

⁴ Слово «агностик» («невідомий») вибирається з Павлових слів, коли він згадав про вівтар з написом «незнаному Богові». Ту коротку промову записав лікар Лука у 17 розділі історичної книги Дії апостолів. З того розділу перше довідуємось, як Павло увійшов у Афіни. У рамках на 11 сторінці, можете прочитати собі цю вступну інформацію й текст цілої промови.

5. В якому оточенні Павло виступив з його промовою до афінян? (Прочитайте Дії апостолів 17:16-31).

⁵ Яка ж яскрава промова, яку ми повинні уважно розглянути. Будучи оточенні великим неправосуддям, ми можемо багато навчитись з тієї промови. По-перше, зауважте оточення у віршах 16—21. Афіняни дуже гордились через те, що мешкали в славетному центрі знань, в якому колись навчали Сократ, Платон, і Арістотель. Афіни теж було дуже релігійне місто. Всюди Павло бачив ідоли — воєнного бога Ареса, або Марса; Зевса; Асклепія, бога лікування; сильного Посейдона, бога моря; Діоніса, Афіни, Ероса, та інших.

6. Як ваша місцевість порівнюється з обставинами, яких Павло знайшов у Афінах?

⁶ А що, коли б Павло оглядав ваше місто або місцевість? Він мабуть бачив би багато ідолів, або релігійних статуй, навіть у країнах так званого Християнства. По інших місцевостях він бачив би ще більше ідолів. Один посібник каже: «Індійські боги, не так як їхні несталі грецькі „брати“, одношлюбні, і декотрі з найбільш вражаючих сил приписувались їхнім жіночим подружжям... Без перебільшення є мільйони богів стосуючися до всяких форм життя й природи».

7. Які були стародавні грецькі боги?

⁷ Багато грецьких богів зображаються незначними й дуже неморальними. Їхня поведінка соромила б людей, так, навіть вважали б її злочинною по більшості країнах світу сьогодні. З доброї причини ви прагнете знати якої справедливості людям сподіватись від таких богів. Однак, Павло бачив, що афіняни були дуже віддані їм. Сповнений праведним переконанням, він став пояснювати їм високі правди правдивого християнства.

Задирливі слухачі

8. (а) У що епікуреї вірили? (б) У що стоїки вірили?

⁸ Декотрі євреї й греки слухали заінтересовані, але, яка була реакція впливових філософів зі стоїків і епікуреїв? Так як зараз побачимо, багато того, що вони вірили, люди взагалі сьогодні вірять. Таких то ідей навіть навчають у школі. Епікуреї заохочували людей жити, щоб здобувати з життя велике задоволення, а головно розумового. В їхній філософії, щоб «їсти й пити, бо ми взавтра вмремо» не було ні принципів ні чеснот (1 Коринтян 15:32). Вони не вірили, що боги створили всесвіт: краще, що життя почалось випадково у механічному всесвіті. Крім того, вони вірили, що боги не цікавились людьми. Що ж сказати про стоїків? Стоїки підкреслювали логіку, віруючи, що матерія й сила були основними принципами в усесвіті. Стоїки уявляли собі безособове божество, замість вірити, що Бог є особа. Вони також вірили, що доля володіла людськими справами.

9. Чому Павлові не було легко проповідувати в такому оточенні?

⁹ Як такі філософи ставились до Павлового публічного навчання? З цікавості й зарозумілості, афінянські філософи почали сперечатись з Павлом. Зрештою, вони повели його до Ареопагу. Верх афінського ринку, але нижче високого Акро́поля, був скелястий пагорок імені бога війни, Марса, або Ареса, і звідти береться назва Пагорка Марс або ареопа́г. У давнину на тому місці збирався суд або міська рада. Павла могли притягти на суд на виду вражаючого Акро́поля, з його славним Парфеноном, як також іншими храмами й статуями. Дехто вірить, що апостол тут рискував своїм життям, тому що римський закон забороняв упровадження нових богів. Але, коли б Павла взяли до Арео́пагу, щоб тільки пояснити його переконання, або виявити свої кваліфікації навчати, то все ж таки він стояв перед грізним натовпом. Чи ж він міг роз’яснити свою важливу звістку і, щоб не відчужити їх?

10. Як Павло тактовно представив свою інформацію?

¹⁰ Зауважте в Діях 17:22, 23 як тактовно й розумно Павло починає свою розмову. Признавши релігійну відданість афінян і скільки ідолів у них було, то декотрі греки можливо гадали, що він похвалював їх за це. Замість накидатись на них за те, що вони вірили в багатьох богів, Павло звернув їм увагу на вівтар, якого бачив присвяченого «незнаному Богові». Маємо історичний доказ на те, що такі вівтарі дійсно існували, посилюючи наше довір’я в те, що Лука написав. Павло згадав цей вівтар, для того, щоб довести дальшу аргументацію. Афіняни дуже оцінювали знання і логіку. Однак, признали, що був бог, «незнаний» (грецьке, аʹгно·стос) для них. Логічно виходило, що вони повинні дозволити Павлові пояснити їм цього Бога. З таким висновком не можна знайти вади.

Чи неможливо знати Бога?

11. Як Павло спонукав присутніх подумати про правдивого Бога?

¹¹ Який же був цей «незнаний Бог»? Цей «Бог» створив світ і все, що в ньому. Жодна людина не могла заперечити, що всесвіт існує, що рослини й тварини, як також людина, існують. Сила й інтелігентність — так, мудрість,— які виявлялись у цьому творінні, вказували на те, що їх створив розумний й сильний Творець, що все це не появилось випадково. Така аргументація [лінія висновків] є ще більш переконливою сьогодні (Об’явлення 4:11; 10:6).

12, 13. Який сучасний доказ підтверджує те, що Павло говорив?

¹² Недавно тому, у своїй книжці В центрі безмірностей (англ.), британський астроном сер Бернард Ловелл писав про складність найпростішого життя на землі. Він теж обговорював можливість такого життя появитись випадком, і дійшов до цього висновку: «Правдоподібність... що найменша молекула протеїни появилась випадком навіть не можливо уявити. У межах умов часу й космосу, яких ми обговорюємо, така можливість зовсім не правдоподібна».

¹³ Також подумайте ж про іншу крайність — наш усесвіт. Астрономи досліджують його початок електронними приладдями. І що ж вони відкрили? У своїй книжці Бог і астрономи (англ.), Роберт Ястров написав: «Вже бачимо, як астрономічний доказ доводить нас до біблійного висновку про початок світу». «Для науковця, який грунтує свою віру на силі вдумуватись і робити висновки, це оповідання кінчається так як той поганий сон. Він лазив по горах неуцтва; майже переборов найвищу гору; але, підтягаючись через останню скелю, його привітує група теологів [особи вір’ячі в створювання], які вже століття були такої думки». (Порівняйте з Псалом 19:1).

14. Яка логіка доказує Павлові слова, що Бог не живе в людинобудованих храмах?

¹⁴ З цього можна бачити, як точно Павло висловив правду у Діях 17:24, який то вірш доводить нас до наступної думки у 25-му. Могутній Бог, Який може створити «світ і все, що в ньому», певно є більший за матеріальний всесвіт (Євреїв 3:4). Тому то нелогічно вірити, що Він буде обмежений домувати у людинотворених храмах, а особливо в храмах тих людей, які признають, що Він для них «незнаним» Богом. Який же переконливий пункт Павло доводив тим афінським філософам, які саме в той час можливо дивились на різні храми довкола них! (1 Царів 8:27; Ісаї 66:1).

15. (а) Чому Павлові слухачі пригадували собі богиню Афіну? (б) До якого висновку повинно доводити те, що Бог дає нам усе?

¹⁵ Правдоподібно Павлові слухачі вже поклонялись на Акро́полі перед одною з статуй їхньої патрона-богині Афіни. Вони шанували Афіну в Парфеноні вирізьблену із слонової кості і золота. Інша статуя Афіни була з 70 футів (21 метр) висоти й її можна бачити аж з кораблів на морі. Заявляють, що статуя Афіни Полії впала з неба; і люди регулярно приносили їй шати ручного виробу. Однак, якщо Бог, незнайомий тим дюдям, створив усесвіт, то навіщо ж Йому турбуватись тим, що люди приносили? Він дає нам усе потрібне: «життя», «дихання», щоб підтримувати його, а навіть сонце, дощ і родючий грунт, щоб вирощувати наш харч (Дії 14:15-17; Матвія 5:45). Він дає, а люди одержують. Певно той хто дає не є залежний від того, хто одержує.

З одної людини — всі

16. Що Павло сказав про походження людини?

¹⁶ Потім, у Діях 17:26, Павло висловив правду, про яку багато людей повинні подумати, а головно у цей час такого великого расового упередження. Він сказав, що Творець «ввесь людський рід з одного [чоловіка] створив, щоб замешкати всю поверхню землі». Над думкою, що все людство є братами (і ця думка натякає на правосуддя), то присутні повинні добре вдуматись через те, що афіняни вірили, що вони були із спеціального походження, окремі від решти людства. Проте, Павло вірив у історію записану в 1 Мойсеєвій про першу людину, Адама, прародителя всіх нас (Римлян 5:12; 1 Коринтян 15:45-49). Ви мабуть бажаєте знати: «Чи таку думку можна доказати у нашій науковій ері?»

17. (а) Як деякий сучасний доказ показує те, що Павло доводив? (б) Як це впливає на правосуддя?

¹⁷ Еволюція навіває на думку, що людина розвинулась шляхом еволюційного процесу в різних місцевостях і в різних формах. Але, на початку минулого року, журнал Ньюсуїк у своїй науковій статті обговорював тему «Шукання Адама й Єви». У статті зверталось увагу на недавні розвитки на полі генетики. Хоч можна сподіватись, що не всі науковці погоджуються одні з одними, то відкритий доказ таки доводить до висновку, що ми всі походимо з одного загального предка. Тому що, так як уже давно було сказано в Біблії, ми всі брати, то чи ж усі з нас не повинні втішатись правосуддям? Чи ж ми не повинні поводитись безсторонньо з усіма людьми незважаючи на колір шкіри, тип волосся, або інші характерні риси? (1 Мойсеєва 11:1; Дії 10:34, 35). Однак, нам ще необхідно знати як і коли все людство буде втішатись таким правосуддям.

18. Яка є основа на те, що Павло сказав про Божі стосунки з людьми?

¹⁸ У 26-му вірші, Павло пояснив, що логічно можна сподіватись, що Творець має волю або справедливий намір для людства. Апостол знав, що коли Бог мав справу з народом Ізраїлю, то наказав їм де вони будуть мешкати, і як інші народи повинні поводитись з ними (2 Мойсеєва 23:31, 32; 4 Мойсеєва 34:1-12; 5 Мойсеєва 32:49-52). Звичайно, Павлові слухачі могли застосовувати ті слова до себе самих. Байдуже чи це було їм відоме чи ні, то Бог Єгова таки пророчо був виявив Свою волю відносно часу, коли Греція стане п’ятою світовою силою (Даниїла 7:6; 8:5-8, 21; 11:2, 3). Тому що цей Бог може маневрувати народи, то чи ж не розсудливо нам навчитись про Нього?

19. Чому те, що Павло доводив у Дії 17:27 є розсудливим?

¹⁹ Бог не залишає нас у незнанні про Себе, неначе ми мусили б пошукати Його. Він дав афінянам, а також нам, основу на якій навчитись про Нього. У посланні до римлян 1:20 (НС) Павло написав: «[Божі] невидимі риси, можна ясно бачити ще від створення світу, тому їх помічаємо у тім, що Він створив, а навіть Його вічну силу і божество». З цього виходить, що Бог не є віддалений від нас, якщо хочемо знайти Його, тобто навчитись про Нього (Дії 17:27).

20. Як це правда, що Богом ми «живемо, і рухаємось, і існуємо»?

²⁰ Оцінювання повинно спонукувати нас шукати Бога й навчитись про Нього, так як цю думку висловлює в Діях апостолів 17:28. Бог є джерелом нашого життя. І наше життя не таке просте як життєвий процес деревини. Ми, і більшість тварин, є створінням вищого сорту, тому що можемо рухатись. І чи ж ми не радіємо цим? Але, Павло проникає в глиб цієї справи. Ми існуємо як інтелігентні люди з різними характерними рисами. Нашим Богом даним розумом ми можемо мислити, розуміти абстрактні принципи (так як правдиву справедливість), і надіятись — так, чекати майбутнього сповнення Божої волі. Так як можна усвідомлювати, Павло знав, що епікурейським філософам і стоїкам буде трудно погодитись з цим. Щоб допомогти їм, він цитував відомих їм грецьких поетів, яких вони шанували, і які то поети теж писали: «Навіть рід ми Його».

21. Як те, що ми Божий рід повинно вплинути на нас?

²¹ Якщо люди оцінюватимуть, що ми рід Божий, або створіння Всевишнього Бога, то повинні шукати в Нього керівництва. Павло гідний нашої похвали за його відвагу, стоячий в тіні Акро́поля. Сміливо він доводив їх до висновку, що Творець певно є більший за всі людинотворені статуї, а навіть позолоченої статуї або слонової кості у Парфеноні. Всі з нас, які погоджуємось з тим що Павло говорив, також мусимо погодитись, що Бог не є подібний до жодного безжиттєвого ідола, яким люди сьогодні поклоняються (Ісаї 40:18-26).

22. Чому ми мусимо покаятись, якщо хочемо скористати з правосуддя?

²² Це не тільки якийсь принцип певної галузі знань, щоб погоджуватись з ним, а тоді жити як завжди. Павло роз’яснив це в 30-му вірші так: «Не зважаючи ж Бог на часи невідомости [тобто уявляти собі, що Бог є подібний до слабосилого ідола, або, що поклоніння через такого ідола є Йому вгодне], ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися». Таким то чином доводячи своїх слухачів до цього переконливого висновку, Павло тоді представляє їм цей разючий пункт — потребу покаятись!

1. Як ви поводитеся з питаннями подібними до питань, яких зустрічали декотрі люди в першому столітті?

ЯКИМ важливим є правосуддя для вас? Якого зусилля ви готові докладати, щоб скористати з правдивого правосуддя, а навіть жити у час його розквітання по цілому світі? Вам необхідно подумати про ці запитання, так як декотрі видатні чоловіки й жінки в Афінах, Греції.

2, 3. (а) Що довело Павла заохочувати афінських слухачів покаятись? (б) Чому покаяння було дивним для присутніх?

² Вони слухали незабутьньої промови християнського апостола Павла у славному Ареопазі. По-перше Павло доводив їм про існування одного Бога, Творця, Якому ми всі зобов’язані нашим життям. Це доводило до логічного висновку, що ми відповідальні перед цим Богом. Тепер, Павло сказав: «Не зважаючи ж Бог на часи невідомости [як-от, коли люди поклонялись ідолам], ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися» (Дії 17:30).

³ Відверто кажучи, покаяння дуже дивувало Павлових слухачів. Чому так? Стародавні греки усвідомлювали покаяння в значенні, що відчували муки сумління за якийсь неправильний вчинок. Але, так як один словник пояснив, те слово «ніколи не навівало на думку зміни цілого морального відношення, глибоку зміну життєвого напряму, зміну яка впливає на цілу поведінку».

4. Якою логікою Павло доказував потребу покаяння?

⁴ Однак, ви правдоподібно розумієте чому людям необхідно покаятись. Подумайте про Павлову логіку. Всі люди є зобов’язані Богові за своє життя, і тому відповідатимуть перед Ним. Тому то це правильно і справедливо для Бога сподіватись, щоб вони шукали Його й здобули знання про Нього. Якщо ті афіняни не знали Його принципів і волі, то мусили навчитись їх а тоді покаятись для того, щоб жити відповідно Його волі. Це не залежить від того чи так робити є вигідно чи ні. На це бачимо причину з того, що Павло говорить: «Бо Він визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» (Дії 17:31).

5. Яка була реакція присутніх до Павлової промови, і чому?

⁵ Над цим віршом, таким значним і незаперечним, слід глибоко вдуматись, тому що він викликає в нас надію на досконале правосуддя у наш час. Зауважте вислови: «визначив день», «судити ввесь світ», «поправді [справедливо, НС]» тим «що Його наперед Він поставив», «подав доказа всім» «Його воскресивши». Вислів «Його воскресивши» викликав сильну реакцію від Павлових слухачів. Так як бачимо з віршів 32—34, декотрі насміхались з нього. Інші не хотіли більше обговорювати справи. Однак, кілька увірували й покаялись. Ми ж будьмо розумніші від більшості Павлових слухачів, бо це є найважливішим, якщо прагнемо правдивого правосуддя. Щоб найкраще зрозуміти 31 вірш, то перше розгляньте вислів: «Він... хоче судити поправді ввесь світ». Хто це «Він»? Які ж Його норми, а головно відносно правосуддя?

6. Як ми можемо навчитись про Того, Який призначив день судити землю?

⁶ Дії 17:30 показує Кого Павло мав на думці — того самого Бога, Який каже всім людям покаятись, нашого Життєдавателя, Творця. Ми можемо багато навчитись про Бога з Його творення. Але, Його норми правосуддя стають відомі з іншого джерела, Біблії, в якій поміщається історія Божих стосунків з такими слугами як Мойсей й Божих законів даних Ізраїлю.

Яке ж судження і правосуддя?

7. Що Мойсей говорить про Єгову й правосуддя?

⁷ Вам правдоподібно вже відомо, що протягом багатьох років Мойсей мав близькі стосунки з Богом Єговою, такі близькі, що Бог сказав, що говорив з Мойсеєм «уста до уст» (4 Мойсеєва 12:8). Мойсей знав, як Єгова поводився з ним, як також з іншими людьми, а навіть цілими націями. Перед його смертю, Мойсей запевняв: «Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі,— Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він» (5 Мойсеєва 32:4).

8. Чому ми повинні звернути увагу на те, що Елігу сказав про правосуддя?

⁸ Подумайте також про те, що сказав Елігу, відомий за його розуміння й усвідомлення. Елігу не був з тих, які роблять поспішні висновки. Навпаки, одного разу він сидів цілий тиждень й слухав довгих аргументацій про обидві сторони суперечки. З його власного досвіду, і глибокого дослідження Божих способів, до якого висновку Елігу доходить про Бога? Він каже: «Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! Бо за чином людини Він їй надолужить, і згідно з своєю дорогою знайде людина заплату! Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює права» (Йова 34:10-12).

9, 10. Чому Божа норма для людських суддів повинна підбадьорювати нас? (3 Мойсеєва 19:15).

⁹ Запитайте ж тепер: Чи ж це не досконалий опис того чого нам сподіватись від судді, тобто поводитись з кожною людиною згідно з її вчинками або ділами, бути безстороннім, і не перекручувати правосуддя? Коли ви мусили б стати на суд перед людським суддею, то чи ж не відчували б полегшення у знанні, що він справедлива людина?

¹⁰ Біблія каже, що Єгова є «Той, Хто всю землю судить» (1 Мойсеєва 18:25). Проте, Він деколи уживав людські судді. Чого ж Він сподівався від тих ізраїльських суддів, які судили народ за Нього? У 5 Мойсеєвій 16:19, 20 знаходимо Боже керівництво тим суддям: «Не викривиш закону,— не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і викривлює слова справедливих. За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити». Сьогодні маємо статуї, які представляють правосуддя із зав’язаними очима, що представляють безсторонність, але Бог багато дальше поступив. Він дійсно вимагав безсторонності від людських суддів, Його представників, які проводили в життя Його закони.

11. До якого висновку можна доходити з перегляду біблійної інформації про правосуддя?

¹¹ Ці деталі Божого погляду правосуддя прямо впливають на найвищу точку Павлової промови. У Діях апостолів 17:31 Павло сказав, що Бог «визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ». І точно це те, чого ми можемо сподіватись від Бога — справедливості, праведності, безсторонності. Проте, дехто можливо турбується через те, що Бог буде судити всіх людей людиною, «Мужем». Хто це той «Муж», і як ми можемо бути певні, що Він буде додержувати Божих високих норм правосуддя?

12, 13. Як ми знаємо котрого «Мужа» Бог призначив на суддю?

¹² У Діях апостолів 17:18 каже, що Павло «звіщав Євангелію [добру новину, НС] про Ісуса й воскресення». При закінченні своєї промови присутні знали, що він мав Ісуса Христа на думці, коли сказав, що Бог буде «судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши».

¹³ Ісус визнав, що Він відповідав Божим нормам і тому Бог призначив Його судити. У Єв. Івана 5:22 Він сказав: «Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові». Згадавши майбутнє воскресіння мертвих у пам’ятних гробах, Ісус додав: «Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий,— не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Івана 5:30; Псалом 72:2-7).

14. Якого суду можна сподіватись від Ісуса?

¹⁴ Як гарно це погоджується із сказаним у Діях апостолів 17:31, де читаємо, що Син буде «судити поправді ввесь світ». Це не навіває думки про суворий, непохитний, або безчуттєвий суд. Краще, справедливий суд значить пом’якшувати правосуддя милосердям і розумінням. Також, не забуваймо: Незважаючи на те, що Ісус тепер на небі, то Він колись був людиною. Тому Він може співчувати нам. У посланні до євреїв 4:15, 16 Павло згадує це, коли говорить, що Ісус служитиме Первосвящеником.

15. Як Ісус інакший від людських суддів?

¹⁵ Читаючи Павлове пос. до євреїв 4:15, 16, то думайте про полегшення через те, що Ісус буде Суддя: «Бо ми маємо не такого Первосвященика [і Суддю], що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать». Людина дуже страхається, коли її покликають свідчити перед світським судом. Але, тому що Христос буде Суддя, ми можемо «приступати з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та своєчасну допомогу». Відносно часу, ви з доброї причини можете питати, «Коли Ісус судитиме людство в праведності?»

«День» суду — коли?

16, 17. Як ми знаємо, що суд з неба саме тепер продовжується?

¹⁶ Пам’ятайте, Павло сказав, що Бог «визначив день», у якому буде судити світ через Свого призначеного Суддю. Чекаючи на той «день» суду, Ісус саме тепер виконує важливий суд. Як же можна казати таке? Коротко перед Його арештом і несправедливим судом на смерть, Ісус промовив історичне пророцтво, яке стосується нашого дня. Те пророцтво записане в 24 розділі Матвія. Там Ісус говорить про світові події, які будуть ознакою на «закінчення системи». Війни, голод, землетруси, і інші горя, які відбувались по цілому світі після першої світової війни, є доказом на те, що Ісусове пророцтво вже сповняється і що незабаром «прийде кінець» (Матвія 24:3-14). Свідки Єгови вже багато десятиліть пояснювали людям це пророцтво з Біблії. Якщо ви бажаєте більше доказу чому ми знаємо, що це вже останні дні цієї несправедливої системи, то Свідки Єгови були б раді допомогти вам.

¹⁷ Розгляньте ж другу половину 25 розділу Єв.  Матвія, частина Ісусового пророцтва про останні дні. Матвія 25:31, 32, сповняється протягом нашого дня: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів». Прочитаймо ж тепер наслідки Ісусового розділення й судження людей, у 46 вірші: «І ці [тобто, ті люди суджені бути козлеподібними] підуть на вічную муку, а праведники [тобто, вівцеподібні] — на вічне життя».

18. До чого доведе суд у наш день?

¹⁸ З цього виходить, що ми живемо в критичний час суду. Ті, що «шукають Бога й знайдуть Його» сьогодні будуть суджені як «вівці» для переживання знищення теперішньої системи до життя в Божому новому світі, коли рай буде відновлений на землі. Тоді сповниться пророцтво в 2 Петра 3:13 (НС) де каже: «Є нові небеса й нова земля, яких ми чекаємо згідно з Його обіцянкою, і в цих праведність пробуватиме». Це той «день» в якому повністю сповняться Павлові слова в Діях апостолів 17:31, судити землю в праведності.

19, 20. На кого вплине прийдешній день суду?

¹⁹ Той день суду включатиме, не тільки переживання вівцеподібних людей, які вже були суджені гідними пережити в новий світ. Пам’ятайте, Ісус згадавши про те, що Отець доручив Йому судження, також говорив про майбутнє воскресіння. Також, у Діях апостолів 10:42, апостол Петро сказав, що Ісус Христос «є призначений Богом Суддя для живих і для мертвих».

²⁰ Отже, той «визначений час», коли Бог через Ісуса Христа буде «судити поправді ввесь світ», буде час воскрешати мертвих. Яка ж радість, коли Бог буде користуватись Своєю силою, щоб перемогти смерть, яка часто було найбільшим неправосуддям. Декотрі люди, так як Сам Ісус, були несправедливо страчені урядовою владою або атакуючими арміями. Інші загубили своє життя через стихійні лиха — урагани, землетруси, випадкові пожежі, і цьому подібне (Екклезіястова 9:11).

Розв’язання минулих несправедливостей

21. Як минулі несправедливості будуть переборені в новому світі?

²¹ Уявіть собі радість, коли ваші улюблені повернуться назад до життя! Для воскреслих це буде перша нагода «шукати Бога й знайти Його», в надії одержати «вічне життя», яке Ісус сказав буде нагородою «вівцям».