• Помилки, які призвели до світової війни
    Пробудись! — 2009 | Серпень

    • Постріли, що змінили світ

      Ще до 1914 року давнє протистояння між європейськими державами загострилося. Це призвело до створення двох ворожих воєнно-політичних союзів: Троїстого союзу, що об’єднував Австро-Угорщину, Італію і Німеччину, та Антанти, до складу якої входили Великобританія, Франція та Росія. Крім того, усі ці держави мали тісні політичні та економічні зв’язки з іншими країнами, у тому числі з Балканськими.

      На той час Балкани були політично нестабільним регіоном і чинили опір постійним зазіханням більших держав. Там утворилось чимало таємних товариств, які боролися за незалежність країн Балканського півострова. Невелика група молодих людей задумала вбити австрійського ерцгерцога, Франца Фердинанда, під час його візиту Сараєво, столиці Босніїa, 28 червня 1914 року. Це було неважко, оскільки ерцгерцога супроводжувало мало поліції. Проте майбутні вбивці зовсім не мали досвіду в цій справі. Один юнак кинув у машину Франца Фердинанда ручну гранату, але не влучив. Іншим змовникам також не вдалося здійснити задумане. Зрештою це зробив, причому зовсім випадково, студент Гаврило Принцип. Як розвивались тодішні події?

      Побачивши, що граната не завдала шкоди ерцгерцогу, Принцип намагався дістатись до його машини, та марно. Після невдачі він пішов у кафе на протилежному боці вулиці. Тим часом ерцгерцог, розгніваний через спробу вбивства, вирішив змінити свій маршрут. Але його водій, не знаючи про нові плани Франца Фердинанда, поїхав іншою дорогою і мусив вертатися. Саме в цей момент Принцип вийшов з кафе і перед ним, лише за три метри, була його ціль — ерцгерцог у відкритій машині. Принцип вистрибнув на підніжку машини і двічі вистрілив, вбивши Франца Фердинанда і його дружинуb. Цей наївний сербський націоналіст навіть не підозрював, які наслідки потягне за собою його вчинок. А втім, у всіх подальших жахіттях не можна звинувачувати тільки його.

  • Помилки, які призвели до світової війни
    Пробудись! — 2009 | Серпень

    • Механізм запущено

      Австрія підозрювала, що саме сербський уряд ініціював вбивство ерцгерцога. І, хоча офіційне розслідування цього не підтвердило, влада Австрії вирішила раз і назавжди покласти край слов’янським націоналістичним рухам. Вона прагнула «добре провчити Сербію»,— каже історик Дж. Робертс.

      Аби послабити напруження між двома країнами, російський посол у Сербії, Ніколас Хартвіг, намагався досягнути компромісу. Та в нього стався інфаркт і він помер на зустрічі з австрійськими дипломатичними представниками. Зрештою 23 липня Австрія висунула Сербії ультиматум, до якого входив ряд категоричних вимог. Оскільки Сербія не могла прийняти всі вимоги, Австрія розірвала з нею дипломатичні взаємини. У цей вирішальний момент дипломатія втратила силу.

      Все ж було здійснено кілька спроб відвернути війну. Наприклад, Сполучене Королівство запропонувало організувати міжнародну конференцію, а німецький кайзер заохочував російського царя не проводити мобілізації. Але події вийшли з-під контролю. У книжці «Індустрія війни» говорилось: «Політиків, генералів і цілі народи захопив вихор подій, з якого не можна було вирватися».

      Австрійський імператор, заручившись підтримкою Німеччини, 28 липня оголосив війну Сербії. Аби стримати Австрію, на бік Сербії стала Росія і вирішила мобілізувати приблизно мільйонне військо біля австрійського кордону. Невдовзі Росія розпочала повну мобілізацію, щоб захистити її кордон з Німеччиною.

      Цар намагався запевнити кайзера, що не планує нападати на Німеччину. Однак через мобілізацію російських військ Німеччина вдалась до активних дій і 31 липня почала втілювати військовий план Шліффена. Першого серпня вона оголосила війну Росії, а через два дні — Франції. Німецькі війська мали перетнути Бельгію. Великобританія попередила Німеччину, що проголосить їй війну, якщо та порушить нейтралітет Бельгії. Проте 4 серпня німецькі війська вступили на бельгійську територію. Тепер вже ніщо не могло зупинити війну.