ЗАЛ КОНГРЕСІВ

Кількість Свідків зростала, тому було все важче і важче знайти відповідні місця для проведення конгресів у Кігалі. Наприклад, під час обласного конгресу «Посланці Божого миру», який проводився в грудні 1996 року на одному зі стадіонів столиці, стався прорив каналізації та витік нечистот з поблизької в’язниці. Брати бідкалися через сморід, а батьки переживали за здоров’я своїх дітей. З огляду на погані умови комітет країни одноголосно вирішив, що це останній обласний конгрес на тому стадіоні. Але де знайти інше місце для конгресу?

Міністерство земельних ресурсів надало ділянку одному зі зборів Кігалі для будівництва Залу Царства. Ділянка виявилась завеликою для одного залу. Якби брати подали у міністерство проект лише на Зал Царства, решту ділянки чиновники віддали б комусь іншому. Тому брати, довіряючи Єгові, вирішили побудувати Зал Царства і простий Зал конгресів, а згодом — і ще один Зал Царства. Місцева влада схвалила ці проекти.

Вісники підготували ділянку для будівельних робіт й обгородили її. Сотні добровольців охоче розчистили територію і викопали глибокі туалети. Як же Свідки раділи чудовій ділянці з невеликим нахилом — ідеальному місцю для проведення конгресів!

Протягом наступних місяців вісники провели там два районні конгреси і одну спеціальну зустріч, але через сильний вітер і дощ присутні мусили ховатися під парасолями і брезентовим накриттям. Тож брати звернулись до Керівного органу за дозволом звести простий Зал конгресів без стін.

У березні 1998 року Керівний орган дав дозвіл на будівництво цього Залу конгресів, і брати швидко розпочали підготовчі роботи. Під час будови цілі родини працювали разом, копаючи котловани для фундаменту опор. На будівельному майданчику панувала єдність. Тож 6 березня 1999 року відбулося присвячення нового Залу конгресів. Промову присвячення виголосив брат Жан-Жюль Гійю зі швейцарського філіалу.

[Ілюстрації на сторінці 241]

Брати й сестри з тутсі і хуту розчищають ділянку для нового Залу конгресів

[Ілюстрація на сторінці 242]

Зал конгресів без стін (Кігалі, 2006 рік)