• Як виник Усесвіт? Велика суперечка
    Чи існує Творець, який піклується вами?

    • b У 1995 році вчені помітили, що найвіддаленіша з усіх видимих до того часу зір (SN 1995K, вона вибухнула в одній з галактик) якось дивно себе поводить. Подібно до наднових зір у поблизьких галактиках, ця зоря дуже яскраво спалахнула, а потім стала повільно згасати. Але період її згасання був довший, ніж усі інші, зафіксовані до того часу. В журналі «Новий вчений» (англ.) поміщалась діаграма цього феномена з наступним поясненням: «Крива блиску... розтягнута на такий часовий проміжок, якого вимагається за умови, що галактика віддаляється від нас зі швидкістю, рівною майже половині швидкості світла». Який же висновок? «Дотепер це найліпший доказ, що Всесвіт справді розширяється».

  • Як виник Усесвіт? Велика суперечка
    Чи існує Творець, який піклується вами?

    • Докази свідчать про початок

      Усі зорі, які ви бачите, належать до нашої Галактики. Аж до 20-х років нашого століття люди думали, що то єдина галактика у Всесвіті. Але, як ви, мабуть, знаєте, пізніше за допомогою спостережень через більші телескопи було доведено, що це не так. За сьогоднішніми припущеннями, у Всесвіті існує щонайменше 50 000 000 000 галактик. Ми не маємо на увазі 50 мільярдів зір, а принаймні 50 мільярдів галактик, у кожній з яких мільярди зір, таких, як наше Сонце. Однак не вражаюча кількість велетенських галактик завдала в 20-х роках нашого століття удару по наукових поглядах, а те, що всі вони рухаються.

      Астрономи зробили дивовижне відкриття: коли галактичне світло пропустили через оптичну призму, то виявилося, що довжина хвилі світла збільшена, а це вказувало на рух галактик у напрямі від нас з величезною швидкістю. Чим більшою була відстань до галактики, тим швидше та галактика, здавалося, віддалялась від Землі — що свідчило про розширення Всесвіту!b

      Навіть якщо ми не є ані професійними астрономами, ані астрономами-любителями, то, однак, можемо зрозуміти: той факт, що Всесвіт розширяється, мусив би багато сказати нам про наше минуле й, можливо, навіть майбутнє. Щось повинно було розпочати цей процес — якась могутня сила, що змогла подолати величезну гравітацію цілого Всесвіту. Тому є всі підстави запитати: «Що ж могло бути джерелом такої колосальної динамічної енергії?»

      Хоча більшість учених вважає, що Всесвіт розвинувся з чогось дуже маленького з неймовірно великою густиною (із стану сингулярності), сер Бернард Ловелл зауважує: «Якщо в певний момент у минулому Всесвіт наближався до стану сингулярності — нескінченно малі розміри за нескінченно великої густини,— тоді нам слід запитати, що ж було до цього і що було за межами Всесвіту... Нам не уникнути проблеми пояснення Початку».

      І справа не лише в потужному джерелі енергії. Вимагалося також передбачливості та розуму, бо видається, що швидкість розширення відрегульована дуже точно. «Якби Всесвіт розширявся на трильйонну частку швидше,— сказав Ловелл,— то до сьогодні уся речовина Всесвіту вже б розсіялась... А якби він розширявся на трильйонну частку повільніше, гравітаційні сили призвели б до загибелі Всесвіту приблизно в перший мільярд років його існування. Тоді не могло б бути й мови ані про довговічні зорі, ані про саме життя».