Конфлікт загострюється

Потім питанням, яке підняв Коперник, зайнявся італійський астроном, математик і лікар Галілео Галілей (1564—1642), також католик. За допомогою недавно винайдених лінз він збудував телескоп і побачив у небі те, чого ніхто до нього ще не бачив. Спостереження переконали його у правоті Коперника. Галілей побачив також плями на Сонці, чим спростував один з найважливіших філософських і релігійних постулатів про те, що Сонце не підвладне змінам і руйнуванню.

На відміну від Коперника Галілей сміливо і завзято виступав зі своїми ідеями. Причому він жив в інший час, більш суворий, коли католицька церква вже відкрито заперечувала теорію Коперника. Отже, коли Галілей почав доводити, що геліоцентрична система не тільки правильна, але й підтверджується Святим Письмом, церква побачила у цьому єресьa.

Галілей побував у Римі і намагався оборонити свої позиції, але марно. У 1616 році церква наказала йому відмовитись від обстоювання ідей Коперника. На деякий час Галілей замовк. Але у 1632 році він опублікував ще одну працю на підтримку Коперникової теорії. Наступного ж року інквізиція засудила Галілея на довічне ув’язнення. Однак з огляду на вік ученого, вирок одразу замінили на домашній арешт.

Чимало людей вважають, що конфлікт Галілео Галілея з церквою свідчить про цілковиту перемогу науки над релігією і навіть над Біблією. Проте, як ми побачимо з наступної статті, такий спрощений висновок робиться без урахування багатьох фактів.

[Примітка]

Наука і Біблія. Чи справді вони суперечать одна одній?

ПЕРЕДУМОВИ для конфлікту між Галілеєм і католицькою церквою виникли за кілька століть до народження як Коперника, так і Галілея. Ще стародавні греки вважали Землю центром Усесвіту. Уявлення про геоцентричну систему світу поширили філософ Арістотель (384—322 роки до н. е.) та астроном і астролог Птолемей (II століття н. е.)a.

Свою теорію будови світу Арістотель створив під впливом грецького математика і філософа Піфагора (VI століття до н. е.). Спираючись на Піфагорову ідею про те, що коло і сфера є ідеальними формами, Арістотель твердив, що небо складається зі сфер, вкладених одна в одну, як листки цибулини. На його думку, кришталеві сфери оточують центр світу — Землю, а зорі рухаються по колу, і їхній рух спричиняється найбільш віддаленою від центра сферою, де перебуває Божа сила. Крім того, Арістотель вважав, що Сонце та інші небесні тіла досконалі, не мають вад і не змінюються.

Знаменита Арістотелева система світу ґрунтувалась на філософії, а не науці. Арістотелю здавалося, що обертання Землі суперечить здоровому глузду. Він також заперечував поняття простору, або космосу, вважаючи, що Земля під час руху, піддалася б тертю і без застосування постійної сили зупинилася б. Оскільки ця теорія виглядала логічною у світлі існуючих на той час знань, її основні положення визнавали майже 2000 років. Навіть у XVI столітті французький мислитель Жан Боден виразив цей поширений погляд так: «Жодній людині в здоровому розумі і хоча б поверхово ознайомленій з фізикою не може спасти на думку, що Земля, важка і громіздка... обертається... навколо свого центру і навколо Сонця; за найменшого її поруху попадали б усі міста, фортеці й гори».

Церква визнає теорію Арістотеля

У XIII столітті діяльність католицького схоласта Фоми Аквінського (1225​—1274 роки) спричинилась до появи ще однієї передумови конфлікту між Галілеєм і церквою. Фома Аквінський глибоко поважав Арістотеля, якого називав філософом з великої літери. Фома Аквінський протягом п’яти років старанно працював над тим, щоб поєднати філософію Арістотеля з церковними вченнями. Як пише автор книжки «Помилка Галілея» Вейд Роуленд, у часи Галілея «філософія Арістостеля, вплетена в теологію Фоми Аквінського, була ключовою у вченні римської церкви». Не слід забувати, що у ті часи не було наукової спільноти як такої. Освіта значною мірою перебувала в руках церкви. Вирішальну роль і в релігії, і в науці відігравала теж церква.

Такою була ситуація напередодні конфлікту Галілео Галілея з церквою. Ще до того, як зайнятись астрономією, Галілей написав трактат про рух. У цій праці піддавалися сумніву численні припущення всіма шанованого Арістотеля. Однак під суд інквізиції у 1633 році Галілей потрапив тому, що активно підтримував геліоцентричну систему світу і твердив, що вона узгоджується зі Святим Письмом.

У суді Галілей своїми словами засвідчив глибоку віру в те, що Біблія є натхненим Словом Бога. Він доводив, що Біблія була написана для простих людей і що згадки у ній про рух Сонця не можна розуміти буквально. Проте все було марно. Галілея засудили, оскільки він заперечував тлумачення Біблії, яке ґрунтувалось на поглядах грецької філософії. Лише 1992 року католицька церква офіційно визнала, що засудження Галілея було помилковим.

Корисні висновки

Якого ж висновку можна дійти, розглянувши вищенаведені факти? По-перше, Галілей не заперечував написане в Біблії. Натомість він піддав сумніву релігійні вчення церкви. Один автор праць на релігійні теми зазначив: «Як показує історія Галілея, проблема полягала не в тому, що церква надто завзято дотримувалась біблійних істин, а в тому, що, навпаки, не дотримувалась». Церква розвивала теологію під впливом грецької філософії і тому стала служити традиціям, замість того щоб керуватися біблійними вченнями.

Це нагадує пересторогу з Біблії: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Колосян 2:8).