⁸ Щоправда, декому з християн може здаватися, що події часів Михея, Софонії та Авакума є нецікавими. Хтось, можливо, каже: «Це ж було так давно!» Але чи справді те, що відбувалося в давнину, не має для нас жодного значення? Як ми вже згадували, Петро заохочував християн мати «святу поведінку та побожну відданість» і відразу після цього підкреслив, що необхідно жити, «чекаючи приходу дня Єгови і твердо пам’ятаючи про нього» (2 Петра 3:11, 12). Отже, нам треба твердо пам’ятати про цей день і чекати його.

9. Чому треба «виглядати на Господа»?

⁹ Хоч би скільки ми служили Єгові — кілька років чи багато десятиліть, варто запитати себе: «Чи я, подібно до Михея, “виглядаю на Господа” і терпеливо чекаю на нього?» (Римлян 13:11). Цілком природно, що нас цікавить, коли саме прийде кінець і скільки його ще потрібно чекати. Але ми не можемо цього знати. Пригадай Ісусові слова: «Якби господарю було відомо, о котрій сторожі прийде злодій, то він не спав би і не дозволив би влізти у свій дім. Тому й ви будьте готові, адже Син людський прийде о тій годині, про котру не думаєте» (Матвія 24:43, 44).

ТИ ЧЕКАЄШ ЧИ ПРАГНЕШ «НАСИТИТИСЬ»?

11. Чим від Михея та Осії відрізнялися їхні сучасники?

¹¹ Розгляньмо ще одну важливу думку з книг пророків, які жили незадовго до того, як Бог виконав свій вирок спочатку над Ізраїлем, а потім над Юдою. У той час як Михей виглядав на Єгову і терпеливо чекав на нього, його земляки «добро... ненавиділи та кохали зло». Михей попереджав їх, що коли вони не зміняться, то «кликати будуть до Господа, та Він відповіді їм не дасть» (Михея 3:2, 4; 7:7).