Наслідування позитивного складу розуму Христа

17. а) За яких обставин Даниїл виявив безстрашність? б) Як Ісус виявляв мужність?

¹⁷ Слуги Єгови мають позитивний склад розуму. Коли Даниїлові вороги змовилися впровадити закон, який забороняв би протягом 30 днів просити будь-якого бога чи чоловіка, окрім царя, Даниїл знав, що це було посягання на його взаємини з Богом Єговою. Чи він припинив на 30 днів звертатися до Бога? Ні, пророк безстрашно продовжував молитися до Єгови три рази на день за своїм звичаєм (Даниїла 6:7—18). Ісус також не дав ворогам застрашити себе. Одного суботнього дня він зустрів сухорукого чоловіка. Ісус знав, що багато присутніх юдеїв були б незадоволені, коли б він зцілив когось у суботу. Він поставив їм влучне запитання, щоб вони висловили свою думку про цю справу. Ті відмовились, і тоді Ісус зцілив чоловіка (Марка 3:1—6). Ісус ніколи не вхилявся виконувати своє доручення так, як вважав за правильне.

18. Чому декотрі противляться нам, але як слід реагувати на їхнє негативне мислення?

¹⁸ Сьогодні Свідки Єгови усвідомлюють, що вони також не повинні дати себе застрашити можливою негативною реакцією противників. Інакше вони не виявляли б Ісусового складу розуму. Багато людей противляться Свідкам Єгови: одні через незнання фактів, інші через ненависть до Свідків та їхньої звістки. Але ніколи не дозволяймо чийомусь негативному мисленню впливати на наш позитивний склад розуму. Ми не повинні дозволяти іншим вказувати, як нам слід поклонятися Богові.

19. Як ми можемо виявляти такий склад розуму, який мав Ісус Христос?

¹⁹ Ісус завжди виявляв позитивне ставлення до своїх послідовників і Божих заходів, хоч би як важко це було робити (Матвія 23:2, 3). Нам треба наслідувати його приклад. Зрозуміло, що наші брати недосконалі, але ми також недосконалі. До того ж де б ми знайшли ліпших приятелів і таких справді вірних друзів, як у нашому всесвітньому братстві? Єгова ще не дав нам повного розуміння свого писаного Слова, але яка релігійна група розуміє більше? Тому завжди зберігаймо правильний склад розуму, такий, який мав Христос.

1, 2. а) Як негативний склад розуму пошкодив ізраїльтянам у пустині? б) Що може статися з християнином, який не розвиває позитивного складу розуму?

ЗАЛЕЖНО від свого складу розуму людина розглядає багато речей або в позитивному, або в негативному світлі. Коли ізраїльтяни були в пустині, Бог чудом постачав їм манну. Вони мали б звернути увагу на неродючу землю навколо себе і бути глибоко вдячними Єгові за те, що він підтримує їх. Це свідчило б про позитивний склад розуму. Натомість вони згадували різноманітні харчі, які мали в Єгипті, і нарікали, що манна несмачна. Який негативний склад розуму! (Числа 11:4—6).

² Сьогодні для християнина, в залежності від його складу розуму, також все може видаватися або радісним, або похмурим. З негативним складом розуму християнин може легко втратити радість, а це небезпечно, бо, як сказав Неемія, «радість у Господі — це [наша] сила» (Неемії 8:10). Позитивний склад розуму, радісний умонастрій, допомагає нам залишатися сильними і сприяє миру та єдності у зборі (Римлян 15:13; Филип’ян 1:25).

3. Як позитивний склад розуму допоміг Єремії у важкі часи?

³ Хоча Єремія жив у важкий період, то однак виявляв позитивний склад розуму. Навіть коли пророк на свої очі бачив жахи падіння Єрусалима 607 року до н. е., він помітив у цьому позитивні аспекти. Єгова не мав забути Ізраїль і народ мав вижити. У своїй книзі Плач Єремії пророк писав: «Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,— нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!» (Плач Єремії 3:22, 23). Протягом історії Божі слуги за найважчих обставин старалися зберігати позитивний склад розуму, навіть радість (2 Коринтян 7:4; 1 Солунян 1:6; Якова 1:2).

4. Який склад розуму мав Ісус і як це допомогло йому?

⁴ Шістсот років після Єремії Ісус зміг вистояти завдяки своєму позитивному складу розуму. Читаємо про нього: «Замість [«заради», СМ] радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого» (Євреїв 12:2). Хоч би якого опору і переслідування зазнавав Ісус,— навіть мук на стовпі,— він пам’ятав про «радість, яка була перед Ним». Та радість — це привілей виправдати суверенітет Єгови й освятити його ім’я, а також можливість у майбутньому принести великі благословення слухняному людству.