1, 2. а) Що брат Рассел відповів служителю церкви, котрий хотів знати, як підтримується діяльність Дослідників Біблії? б) Що ми розглянемо в цьому розділі?

ОДНОГО разу до брата Чарлза Рассела звернувся служитель реформатської церкви із запитанням, як підтримується діяльність Дослідників Біблії.

«Ми ніколи не стягуємо пожертв»,— пояснив брат Рассел.

«Звідки ж ви берете гроші?» — запитався служитель церкви.

«Якщо я відкрию вам цю просту істину, ви навряд чи повірите,— відповів Рассел.— Коли до нас приходять зацікавлені люди, ми не пхаємо перед їхнього носа кошик для пожертв. Але вони розуміють, що для нашої діяльності потрібні гроші, і думають собі: “Оренда залу не безкоштовна... Може, варто дати на це трохи грошей?”»

Служитель глянув на брата Рассела з недовірою.

«Кажу вам, це чиста правда,— продовжив Рассел.— Ті, хто приходить до нас, ставлять мені те саме запитання: “Може, варто дати на це трохи грошей?” Якщо людина має благословення і трохи грошей, вона хоче пожертвувати це для Господа. Якщо вона не має грошей, то нащо їх у неї вимагати?»a

² Брат Рассел казав «чисту правду». Впродовж усієї історії Божий народ для підтримки чистого поклоніння робив добровільні пожертви.

«Ніколи не треба буде ні просити, ані благати людей»

7, 8. Чому народ Єгови не випрошує в людей грошей?

⁷ Брат Рассел з однодумцями не хотів діяти за прикладом християнських церков, які вдавались до різних способів здобування грошей. У другому номері «Вартової башти» у статті за назвою «Чи ви хочете мати “Сіонську Вартову башту”?» Рассел писав: «Ми віримо, що ЄГОВА підтримує [цей журнал], і якщо так, то ніколи не треба буде ні просити, ані благати людей, щоб вони підтримували його. Коли Той, який каже, що ‘все золото й срібло на горах моє’, не постачатиме потрібних грошей, то з цього зробимо висновок, що вже настав час припинити його видання» (Ог. 2:7—9). Уже понад 130 років журнал «Вартова башта», як і організація, що його видає, існує та процвітає.

⁸ Народ Єгови ні в кого не випрошує грошей. На наших зібраннях не передають таці для грошей, ми теж не розсилаємо листи з проханням про пожертви. Також ми не проводимо лотерейних розіграшів чи церковних ярмарків для збору коштів. Ми дотримуємось того, про що вже давно було сказано у «Вартовій башті»: «Ми ніколи не вважали правильним випрошування грошей заради Господа, як це роблять повсюдно... Вважаємо, що кошти, отримані різними методами жебрання в ім’я нашого Господа, ображають його і не прийнятні для нього; вони не принесуть його благословення ні дарівникам, ні справі, задля якої випрошуються»b.

«Нехай кожен робить так, як постановив у серці»

9, 10. Яка одна з причин того, чому ми робимо добровільні пожертви?

⁹ Нас, підданих Царства, не треба змушувати робити пожертви. Навпаки, ми з радістю використовуємо свої гроші та інші засоби для підтримки справ Царства. Чому ми охоче даємо? На це є три причини.

¹⁰ Перша причина: ми робимо добровільні пожертви, бо любимо Єгову і хочемо робити «те, що приємне в його очах» (1 Ів. 3:22). Єгова задоволений служителями, які дають вільно та від усього серця. Розгляньмо, що́ сказав Павло про те, як християни роблять пожертви. (Прочитайте 2 Коринфян 9:7). Правдивий християнин жертвує не з примусу чи під тиском. Навпаки, він дає тому, що так «постановив у серці»c. Тобто він спершу бачить потребу і те, як її задовольнити, а тоді робить пожертву. Такого дарівника Єгова любить, «оскільки Бог любить того, хто дає з радістю». В іншому перекладі цю фразу передано так: «Бог любить людей, які люблять давати» («Сучасна англійська Біблія»).

11. Що спонукує нас давати Єгові найкраще?

¹¹ Друга причина: ми робимо пожертви з вдячності за благословення, які маємо від Єгови. Розгляньмо чудовий принцип, викладений у Мойсеєвому Законі. (Прочитайте Повторення Закону 16:16, 17). Під час трьох щорічних свят кожен ізраїльтянин мав принести «дар відповідно до того, як поблагословив його Бог Єгова». Тому, перш ніж прийти на свято, ізраїльтянин мусив порахувати свої благословення і дослідити своє серце, щоб вирішити, який дар було б найліпше принести. Подібно, коли роздумувати про те, як рясно Єгова нас благословив, це буде спонукувати нас віддавати йому найкраще. Наш дар від щирого серця, в тому числі наші матеріальні пожертви, відображає глибину нашої вдячності Єгові за його щедрі благословення (2 Кор. 8:12—15).

12, 13. Як своїми добровільними пожертвами ми показуємо, що любимо нашого Царя, і що́ визначає, скільки ми жертвуємо?

¹² Третя причина: добровільними пожертвами ми виявляємо свою любов до нашого Царя, Ісуса Христа. Розгляньмо, що́ сказав Ісус учням в останню ніч свого земного життя. (Прочитайте Івана 14:23). Він промовив: «Якщо хтось любить мене, то буде дотримуватися моїх слів». До цих «слів» належить його наказ проповідувати добру новину про Царство по всій населеній землі (Матв. 24:14; 28:19, 20). Ми дотримуємось цих «слів», коли докладаємо всіх зусиль, витрачаючи власний час, сили і матеріальні засоби заради праці проповідування. Так ми виявляємо свою любов до Месіанського Царя.

¹³ Ми, вірні піддані Царства, від усього серця прагнемо підтримувати справи Царства своїми фінансовими пожертвами. Як жертвувати — кожен вирішує особисто, роблячи те, що в його силах. Проте чимало наших одновірців є небагатими (Матв. 19:23, 24; Як. 2:5). Але їх може потішати знання того, що Єгова і його Син цінують навіть невеликі пожертви, зроблені від щирого серця (Марка 12:41—44).

20. Як ви можете прославляти Єгову тим «найліпшим», що маєте?

²⁰ Коли ми думаємо про все, що пов’язане з виконанням праці проповідування і навчання людей по цілому світі, це спонукує шанувати Єгову, «віддаючи йому найліпше», що ми маємо (Присл. 3:9, 10). «Найліпше» включає в себе наші фізичні сили, розумові здібності та духовний досвід. Ми, безперечно, прагнемо послуговуватися всім цим для підтримки справ Царства. Варто пам’ятати, що до «найліпшого» належать також наші матеріальні засоби. Отже, постановімо за всякої нагоди віддавати Єгові «найліпше». Наші добровільні пожертви прославляють Єгову і доводять нашу відданість Месіанському Царству.