ДВАДЦЯТЬ шостого березня 1937 року двоє втомлених дорогою чоловіків повільно їхали запиленою вантажівкою у Сідней (Австралія). Рік тому вони вирушили в подорож і подолали понад 19 300 кілометрів через глухі й важкодоступні райони континенту. Ці чоловіки не були дослідниками чи мандрівниками. Артур Уїлліс і Білл Ньюлендс були ревними піонерами, які вирішили донести добру новину про Боже Царство людям у необжитих районах Австралії.

Під час проповідницької подорожі в необжиті райони Австралії Артур Уїлліс і Білл Ньюлендс, про яких згадувалося на початку, долали 32 кілометри аж два тижні, оскільки сильні дощі перетворили пустелю в суцільне болото. Іноді під палючим сонцем їм доводилось попотіти, штовхаючи свою вантажівку через величезні бархани. Вони перетинали скелясті долини і піщані річища. Коли їхня машина ламалася (а це траплялося часто), вони кілька днів йшли пішки чи їхали велосипедом до найближчого міста, де тижнями чекали, коли привезуть запчастини. Попри такі труднощі ці проповідники зберігали позитивний дух. Артур Уїлліс, перефразувавши висловлювання з журналу «Золотий вік», сказав: «Для Його свідків немає непрохідної чи надто довгої дороги».