Ми покохали одне одного і через два роки одружились. Після одруження ми почали районне служіння, а це означало щотижня відвідувати збори Свідків Єгови, щоб підбадьорювати братів.

У 1960 році Джуді народила нашу першу доньку, Кім. Нині, якщо з’являється дитинка, доводиться залишати районне служіння і повертатись до осілого життя. Але тоді, на велике здивування, нам запропонували і далі відвідувати збори. Після багатьох молитов ми прийняли цю пропозицію. За 7 місяців ми з Кім подолали 13 тисяч кілометрів автобусом, літаком і поїздом, відвідуючи збори, розкидані на теренах Квінсленду і Північної території. Тоді в нас ще не було машини.

Ми завше зупинялись у помешканнях братів і сестер. Через тропічний клімат колись у спальнях замість дверей були фіранки. Тож коли Кім уночі плакала, це додавало нам переживань. Зрештою доглядати за Кім і виконувати наше призначення стало надто важко. Тому ми переїхали до міста Брисбен, де я почав працювати художником — малював і писав вивіски й рекламні щити.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Разом з Джуді і маленькою Кім, коли я був у районному служінні в Квінсленді.