Ісусу Христу дана «вся влада»

Розгляньмо приклад Ісуса Христа. Перед своїм вознесінням у небо він сказав учням: «Дана мені вся влада на небі і на землі» (Матвія 28:18). Чи ці слова налякали його учнів? Чи подумали вони, що Ісус почне правити подібно до того, як правили римські імператори, котрі жорстоко придушували всякі незгоди й бунти?

Біблія недвозначно показує, що Ісус Христос не зловживає владою. Він в усьому наслідує свого небесного Батька, в тому числі у здійсненні влади. Хоча Єгова законно посідає титул Володаря всесвіту, він прагне, щоб розумні створіння служили йому охоче й від щирого серця, а не бездумно, в страху чи улесливо (Матвія 22:37). Єгова ніколи не зловживає своєю владою. Це чітко видно з видіння, яке отримав пророк Єзекіїль.

У видінні Єзекіїль бачив чотирьох ангелів, які служили Богу — найвищому правителеві. Кожен ангел мав чотири обличчя: «обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо» (Єзекіїля 1:10). Ці чотири обличчя символізують чотири досконало зрівноважені між собою головні риси Бога. З Біблії ми дізнаємось, що обличчя людини — це любов, обличчя лева — справедливість і обличчя орла — мудрість. Ці три риси поєднані з четвертою — силою (обличчя вола). Що все це означає? Видіння показує, що Єгова ніколи не застосовує свою силу, і зокрема владу, без інших притаманних йому рис.

Ісус Христос, наслідуючи свого Батька, також завжди застосовує владу в досконалому поєднанні з любов’ю, мудрістю та справедливістю. Учні Ісуса охоче корилися його владі, і це приносило їм велике відсвіження (Матвія 11:28—30). Отже, найбільш винятковою рисою Бога Єгови та Ісуса Христа є любов, а не сила, або влада (1 Коринфян 13:13; 1 Івана 4:8).

А що, коли ти наділений владою в християнському зборі? Що допоможе впевнитись, чи ти належно здійснюєш таку владу? Розглянь подані нижче принципи, які натхнув записати Бог Єгова і яких дотримувався Ісус Христос — наш Зразок.

«[Раб Господній] має бути до всіх люб’язний... повинен панувати над собою, коли зазнає́ лиха... він має з лагідністю наставляти тих, хто налаштований недоброзичливо» (2 Тимофія 2:24, 25).

Деякі люди в перших християнських зборах мали велику владу. Скажімо, Тимофій міг навіть наказувати «декотрим не поширювати інших учень» (1 Тимофія 1:3). Можемо не сумніватись, що Тимофій в усьому наслідував Божі риси. Тому він як наглядач у християнському зборі належно виконував Павлову пораду «з лагідністю наставляти» інших та «бути до всіх люб’язним». Крім того, Тимофій був порівняно молодим. Отож він мусив ставитись до старших так, як добре вихований син до своїх батьків, а до молодих — як дбайливий брат до молодших братів чи сестер (1 Тимофія 5:1, 2). Коли збір відчуває таку сердечну турботу, то стає подібним до великої зігрітої любов’ю родини, а не до якоїсь установи чи підприємства, де панують апатія і бездушність (1 Коринфян 4:14; 1 Фессалонікійців 2:7, 8).

«Правителі народів панують над людьми і видатні особи володарюють над ними. Проте серед вас так не має бути, а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, повинен стати слугою» (Матвія 20:25, 26).

Деспотичні правителі нині, як і колись, нав’язують людям свою волю. Під страхом покарання вони змушують інших жити так, як самі вважають за потрібне. Проте Ісус Христос учив, що той, хто має владу, повинен людям служити, а не гнобити їх (Матвія 20:27, 28). Ісус завжди ставився до учнів з любов’ю, турбувався про них. Якщо ти наслідуватимеш Ісусів приклад, то інші охоче будуть з тобою співпрацювати (Євреїв 13:7, 17). Людям буде значно легше пройти додаткову «милю», тобто виконати навіть більше, ніж від них вимагається, коли вони робитимуть це добровільно й без примусу (Матвія 5:41).

«Пасіть доручену вам Божу отару... і не пануйте над Божою отарою, його власністю, а подавайте їй приклад» (1 Петра 5:2, 3).

Наглядачі у зборі розуміють, що вони відповідальні перед Богом за духовний стан кожного члена збору. Ці брати ставляться до своїх обов’язків з усією відповідальністю. Вони пасуть Божу отару охоче, завзято і з любов’ю. Подібно до Павла, вони наполегливо працюють, щоб будувати й зміцняти віру тих, хто є під їхньою опікою. Наглядачі не панують над вірою інших (2 Коринфян 1:24).

Коли з’являється потреба дати пораду, старійшини роблять це в дусі лагідності. Так вони допомагають виправитися тому, хто провинився, і сприяють духовному росту співхристиян. Старійшини пам’ятають слова апостола Павла: «Людина може зробити якийсь хибний крок і не усвідомлювати цього. Та навіть тоді ви, духовно зрілі брати, виправляючи її, намагайтеся робити це в дусі лагідності. Притому нехай кожен з вас пильнує за собою, щоб часом і самому не спокуситися» (Галатів 6:1; Євреїв 6:1, 9—12).

«Терпеливо зносьте один одного і продовжуйте з готовністю прощати... одягніться в любов, бо вона — досконалі узи єдності» (Колосян 3:13, 14).

Як ти ставишся до того, кому важко дається дотримуватись християнських норм? Чи великодушно прощаєш, як Єгова й Ісус Христос, пам’ятаючи, що всі люди недосконалі? (Ісаї 42:2—4). А може, ти всюди і в усьому наполягаєш на дотриманні букви закону? (Псалом 130:3). Пам’ятай, лагідність краще виявляти при всякій нагоді, а твердість — лише коли необхідно. Якщо завжди діятимеш з любов’ю, то між тобою й тими, над ким ти маєш владу, розвинеться взаємна довіра та щирі стосунки.

Чи велика влада тобі доручена, чи мала, наполегливо старайся наслідувати Бога Єгову та Ісуса Христа в тому, як вони вживають владу.