ЧОМУ багато євреїв у першому сторіччі не визнали Ісуса Месією? Один свідок повідомляє: «Коли Він [Ісус] прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: «Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?» (Матвія 21:23). На їхню думку Всемогутній дав був єврейському народу Тору (Закон), і вона надавала певним чоловікам Божу владу. Чи Ісус мав таку владу?

Ісус виявляв найбільшу пошану до Тори й до тих, кого вона наділяла справжньою владою (Матвія 5:17—20; Луки 5:14; 17:14). Але він часто засуджував тих, хто порушував Божі заповіді (Матвія 15:3—9; 23:2—28). Такі чоловіки дотримувалися традицій, що стали відомі як усний закон. Ісус відхилив владу традицій. У результаті багато людей відкинули його як Месію. Вони вірили, що Божу підтримку може мати лише той, хто підтримує традиції авторитетних осіб.

«Хто Тобі владу цю дав?»

Основну релігійну владу й право навчати Мойсеїв Закон недвозначно дав священикам, нащадкам Аарона (Левит 10:8—11; Повторення Закону 24:8; 2 Хронік 26:16—20; Малахії 2:7). А втім, минули сторіччя й деякі священики стали невірними та зіпсованими (1 Самуїла 2:12—17, 22—29; Єремії 5:31; Малахії 2:8, 9). За доби грецького панування багато священиків пішли на компроміс у релігійних питаннях. У другому сторіччі до н. е. фарисеї — нова група в юдаїзмі, котра виявляла недовір’я до священства,— почали встановлювати традиції, завдяки чому проста людина могла вважати себе такою ж святою, як і священик. Багатьом сподобались традиції, але це був неприйнятний додаток до Закону (Повторення Закону 4:2; 13:1).

Фарисеї стали новими знавцями Закону, виконуючи працю, якої, на їхню думку, не виконували священики. Оскільки Мойсеїв Закон не допускав їх до влади, вони опрацювали нові методи тлумачення Писання через загадкові посилання та інші методи, які, здавалося б, підтверджували їхні поглядиa. Будучи головними доглядачами й прихильниками цих традицій, вони заклали нове підґрунтя влади в Ізраїлі. У першому сторіччі н. е. фарисеї стали панівною силою в юдаїзмі.

У міру того як фарисеї збирали усні традиції та розшукували підстави з Писання, аби запроваджувати більше своїх традицій, вони побачили потребу зробити свою діяльність вагомішою. Народилося поняття про походження цих традицій. Рабини почали навчати: «Мойсей отримав Тору на Сінаї і передав її Ісусу Навину, Ісус Навин передав старійшинам, а старійшини — пророкам. Пророки ж передали її чоловікам великих зборів» (Авот 1:1, Мішна).

Говорячи, що «Мойсей отримав Тору», рабини посилалися не тільки на писані Закони, але й на всі свої усні традиції. Вони твердили, що ці традиції, створені й опрацьовані людьми, Мойсей отримав від Бога при Сінаї. Також вони навчали, що Бог не дав людям права заповнювати прогалини, але усно визначив те, що оминув писаний Закон. За їхніми словами, від Мойсея цей усний закон був переданий не священикам, але іншим провідникам. Фарисеї заявляли, що саме вони є природними спадкоємцями цього «нерозривного» ланцюга влади.