НОВИЙ РОЗПОРЯДОК ДЛЯ ДОПОМІЖНИХ ПІОНЕРІВ

Як же було приємно дізнатися, що у квітні допоміжні піонери зможуть проповідувати 30 або 50 годин. Чимало наших одновірців, які зазвичай не могли взяти участь у такому служінні, охоче використали цю нагоду. Тисячі вісників вперше служили допоміжними піонерами. Отримали радість від цього служіння і багато тих, хто був піонером раніше. А Свідки, яким не вдалося служити піонерами у квітні, доклали всіх зусиль, аби збільшити участь у проповідницькій праці. Які це принесло результати?

Більшість філіалів повідомляли про значні досягнення у своїй території. По цілому світі допоміжними піонерами служили 2 657 377 вісників, а це в п’ять разів перевищує найбільшу кількість піонерів за минулий рік! Вісімдесят відсотків членів всесвітньої родини Бетелю (тобто 16 292 бетелівця з 20 290) теж взяли участь у цьому почесному служінні. Упродовж квітня Свідки Єгови зробили в проповідницькій праці більше, ніж протягом будь-якого іншого місяця в історії нашої організації. Хіба ж це не причина для радості?

Відтоді, як на Гаїті стався сильний землетрус, що забрав майже 300 000 життів, минуло більше року. Тамтешній філіал повідомив про найвищі числа в проповідницькій діяльності за квітень. З 17 009 місцевих вісників 6185 служили допоміжними піонерами. Багато вбитих горем людей отримало необхідну потіху і надію завдяки спеціальній кампанії з розповсюдження брошури «Коли помирає той, кого ви любите», яка нещодавно вийшла гаїтянською креольською мовою.

З особливою трудністю у квітні зіткнулись і наші брати та сестри в Нігерії. Протягом чотирьох відведених для виборів днів (зокрема трьох субот) уряд не дозволяв людям виходити на вулицю з сьомої ранку до п’ятої вечора, хіба що у справах, пов’язаних з виборами. Однак це не згасило піонерського духу. «Наші серця переповнює велика радість і вдячність за всі благословення, які ми відчували в цей місяць»,— написали вісники одного збору. В іншому зборі допоміжними піонерами у квітні служили 92 зі 127 охрещених вісників, у тому числі всі старійшини і служителі збору. Також піонерами служили 555 братів і сестер з 688 членів родини Бетелю.

Вони здолали труднощі. Жаннетт, яка живе в гористій сільській місцевості в Бурунді, завжди мала бажання служити піонером. Однак через хронічну хворобу серця вона не може далеко ходити пішки чи підніматися на пагорби. Як же зраділа ця сестра, дізнавшись про зменшену норму годин для допоміжних піонерів у квітні! Допомагаючи Жаннетт втілити цю мрію в життя, старійшини подбали, аби вона проповідувала неподалік свого дому. Піонери та вісники теж приводили зацікавлених на біблійні вивчення до неї додому. Під кінець місяця Жаннетт сама розпочала чотири біблійні вивчення. Вона каже: «Я мрію знову служити піонером і впевнена, що Єгова допоможе мені».

Молода сестра з острова Гренада, яка не чує і через певні порушення погано ходить, теж служила у квітні піонером. «Щоб поїхати в служіння, я мусила довго йти до автобуса, а це так важко»,— розповідає сестра. Крім того, в неї не було роботи, тому вона палко молилась до Єгови про допомогу. Сестра не сиділа склавши руки, а у згоді зі своїми молитвами продавала в’язані речі й саморобні прикраси. Пізніше вона сказала: «Я була активно зайнята служінням і відчувала підтримку та підбадьорення братів. Це принесло мені справжнє щастя!»

Хоча Тоші з Японії виповнився 101 рік, вона без вагань заповнила заяву на допоміжного піонера. Тоші не виходить з будинку для людей похилого віку, тому свідчить у листах і проповідує працівникам, які допомагають їй. «Оскільки я погано чую,— пояснює Тоші,— мушу говорити дуже голосно. Завдяки цьому свідчення отримують усі довкола».

У Фелікса, який живе в Коста-Риці, паралізовані руки й ноги, все ж він вирішив служити допоміжним піонером. Але як йому це вдалося? Біля його дому ставили столик з літературою, і він свідчив перехожим. Щоправда, під кінець місяця Фелікс почувався фізично втомленим. Проте він був духовно бадьорим, адже розпочав чотири біблійні вивчення.

Взяти участь у цій особливій діяльності протягом квітня хотіло й чимало юних вісників. Наприклад, 11-літня Сандра з Іспанії разом зі своїм 7-річним братом Алехандро вирішили в цей місяць збільшити участь у служінні, виконуючи норму допоміжних піонерів. До цього їх спонукав ревний дух у зборі й ентузіазм батьків. Та чи зможуть вони виконати цю норму годин, якщо навіть неохрещені? Діти склали графік служіння, щоб проповідувати стільки ж, скільки й їхні батьки. Потім вони підготувались до служіння і ввечері на сімейному поклонінні прорепетирували вступи. Хоча батьки думали, що дітям буде нелегко, юні вісники не знеохочувались. До 30 квітня усі в сім’ї мали по 30 годин, окрім малого Алехандро, якому бракувало три години. Тож у цей останній день місяця він разом з батьком пішов у служіння, аби покрити свій борг. Наскільки ж щасливою була ця сім’я, що так активно і змістовно провела той місяць!

Джін з Іспанії пригадує: «Я щодня молилася, аби разом зі своїм чоловіком Філіпом проповідувати у квітні 30 годин». Філіп раніше служив обласним наглядачем, поки йому не поставили діагноз — аневризма судин головного мозку. Тепер він лежав паралізований у місцевій лікарні й навіть не міг говорити. Філіп спілкувався лише очима: щоб сказати «так», він моргав один раз, а «ні» — два рази.

«Коли я розповіла йому про новий розпорядок,— продовжує Джін,— він дав зрозуміти, що теж хоче служити допоміжним піонером». Але як досягнути цієї мети?

Протягом минулих місяців Джін і Філіп проповідували хворим і їхнім рідним, а також медперсоналу. «У квітні ми спланували свідчити приблизно годину щодня. Ми збирались розпочинати свідчення прямо в нашій палаті, як тільки Філіп прокинеться і матиме сили моргати очима».

Однак у березні Філіпа перевели в окрему палату. Незважаючи на це, йому і Джін вдалося дотримуватися запланованого графіка, адже вони старались протягом дня розмовляти по кілька хвилин з працівниками лікарні. Одна з медсестер, які взяли книжку «Чого насправді вчить Біблія?», подивилась Філіпу в очі та пообіцяла наступного дня прийти і прочитати біблійні вірші. Коли медсестра прийшла, Джін попросила її прочитати Івана 17:3 і запитала, як вона розуміє ті слова. Потім Філіп показував очима, чи правильно вона відповіла, чи ні. І так вони продовжували спілкування. Медсестра приходила до палати Філіпа навіть тоді, коли не була на чергуванні. Вона сказала, що молилась до Єгови і просила допомогти їй наблизитись до нього.

Для служителів Єгови можливість збільшити участь у проповідницькій праці — це нагода виявити любов ближнім, відданість небесному Батькові та вдячність за Христову жертву. Свідки з нетерпінням чекають березня 2012 року, коли знову допоміжні піонери зможуть проповідувати 30 або 50 годин.

[Рамка на сторінці 12]

Відгуки про допоміжне піонерське служіння

• «Уперше в житті я служила допоміжним піонером. Мені бракує слів, аби висло­вити свою вдячність за таку нагоду!»

• «Дуже дякую за цей новий розпорядок. Він приніс мені море радості».

• «Це стало особливою подією в історії нашого збору».

• «Завдяки тому що стільки вісників служили допоміжними піонерами, у зборі панував дух миру та єдності».

• «Бачу, що Армагеддон уже справді не за горами!» (Так висловився один чоловік, помітивши нашу особливу активність у квітні).