У текстах Рас-Шамри Ваала названо сином Даґана, але значення слова «син» у цих текстах не до кінця зрозуміле.

Релігія в місті Ваала

У текстах Рас-Шамри згадується понад 200 богів і богинь. Верховним божеством був Ілу (Ел), якого вважали батьком богів і людей. Бога бурі Ваал-Хаддада називали «тим, що скаче верхи на хмарі» і «володарем землі». Ілу зображали як мудрого, сивобородого чоловіка, віддаленого від людства. А Ваал був сильним і честолюбним; він хотів керувати усіма богами та людьми.

Вочевидь, знайдені тексти читали під час таких релігійних свят, як новий рік і жнива. Однак точно витлумачити написи не вдається. Одна з поем про суперечку щодо правління розповідає, як Ваал завдає поразки улюбленому сину Ілу, морському богу Йамму. Можливо, вірячи в цю перемогу, угаритські мореплавці були впевнені, що Ваал захищає їх на морі. Переможений у двобої з богом Муту, або Мотом, Ваал спускається в підземний світ. Починається посуха, діяльність людей завмирає. Дружина і сестра Ваала, богиня любові й війни Анат, вбиває Муту і повертає Ваала до життя. Ваал убиває синів Асират (Ашери), дружини Ілу, і повертає собі владу. Проте через сім років Муту з’являється знову.

Одні вчені вважають, що ця поема символізує річний цикл: улітку на зміну життєдайним дощам приходить палюча спека, а восени знову починаються дощі. На думку інших дослідників, цей опис семирічного циклу передає страх перед голодом і посухою. В усякому разі, вважалося, що саме вищість Ваала забезпечувала успішність людських починань. Науковець Пітер Крейґі зазначає: «Мета поклоніння Ваалу полягала у підтримці його вищості. Як вважали його поклонники, лише коли Ваал залишається верховним, тоді не хворіє худоба і добре родить земля, що необхідно для людського існування».

Захист від язичництва

Віднайдені тексти ясно свідчать про неморальність угаритської релігії. В «Ілюстрованому біблійному словнику» (англ.) говориться: «Тексти розповідають про ганебний вплив, який справляло на людей поклоніння цим божествам, адже воно було пов’язане з войовничістю, священною проституцією, чуттєвою любов’ю і, як наслідок, із соціальною деградацією». Ось що говорить Роланд де Во: «Прочитавши ці поеми, розумієш огиду, з якою ставились до цього поклоніння щирі прихильники ягвізму та великі пророки». Закон, що його Бог дав стародавньому Ізраїлю, був захистом від такої фальшивої релігії.

В Угариті були поширені ворожба, астрологія і магія. Особливих знаків-передвість шукали не тільки серед небесних тіл, але й на внутрішніх органах або деформованих зародках забитих тварин. «Вважалося, що бог, якому за обрядом приносили в жертву тварину, ставав одним цілим з нею і що його дух з’єднувався з духом тварини,— розповідає історик Жаклін Ґаше.— Тому вірили, що, читаючи знаки на цих органах, можна було точно визначити волю богів, які давали позитивну або негативну відповідь на запитання про майбутні події чи спосіб поведінки у певній ситуації» («Місто Угарит близько 1200 року до н. е.», фр.). Ізраїльтянам треба було остерігатися таких звичаїв (Повторення Закону 18:9—14).

Закон Мойсея недвозначно забороняв скотолозтво (Левит 18:23). А як ставилися до скотолозтва в Угариті? Згідно зі знайденими текстами, Ваал злучається з ялівкою. «Якщо хтось і стверджував би, що для такого акту Ваал ставав биком, цього не скажеш про його священиків, які відтворювали події міфів»,— зазначив археолог Сайрус Ґордон.

Ізраїльтянам було наказано: «І не зробите на тілі своїм нарізу за душу померлого» (Левит 19:28). Однак Ілу з приводу смерті Ваала «ножем порізав собі шкіру, надрізи зробив бритвою; він порізав собі щоки і підборіддя». Ритуальні нарізи на тілі, мабуть, були звичаєм серед поклонників Ваала (1 Царів 18:28).