Підкорений Навуходоносором. Єгипет відновив своє панування в Сирії і Палестині лише на короткий час. Як і передрікав Єремія, Єгипет був приречений випити гірку чашу Божого осуду і зазнати поразки (Єр 25:17—19). Його падіння почалося 625 р. до н. е. під Кархемішем, що біля річки Євфрат, де Навуходоносор, спадкоємець вавилонського престолу, завдав єгипетському війську нищівної поразки. Ці події описані в Єремії 46:2—10, а також в одній з вавилонських хронік.

Сівши на трон, Навуходоносор захопив Сирію та Палестину, і Юда стала васальним царством Вавилону (2Цр 24:1). Єгипет зробив останню спробу зберегти владу в Азії. Єгипетське військо на чолі з фараоном, ім’я якого не згадується в Біблії, на прохання царя Седекії прийшло йому на допомогу, щоб підтримати в бунті проти Вавилону (609—607 рр. до. н. е.). Вавилоняни зняли облогу з Єрусалима, але не на довго. Згодом єгипетське військо було змушене відступити, і Єрусалим знову опинився в руках вавилонян, які його зрештою зруйнували (Єр 37:5—7; Єз 17:15—18).

Попри всі застереження Єремії (Єр 42:7—22) останок юдеїв утік до Єгипту в пошуках притулку і, очевидно, приєднався до юдеїв, які вже там жили (Єр 24:1, 8—10). В Біблії названо декілька міст, в яких вони поселилися. Це Тахпанхес, ймовірно, місто-фортеця в районі Дельти (Єр 43:7—9), Мігдол, а також Ноф, який ототожнюють з Мемфісом, стародавньою столицею, що лежала в Нижньому Єгипті (Єр 44:1; Єз 30:13). Тож «мова Ханаану» (очевидно, єврейська) почала звучати в Єгипті, оскільки нею розмовляли біженці з Юди (Іс 19:18). На жаль, вони й далі поводились нерозумно, поклоняючись ідолам, хоча саме за це Єгова покарав Юду (Єр 44:2—25). Зрештою, коли Навуходоносор виступив проти Єгипту і завоював його, на них сповнилось пророцтво Єгови (Єр 43:8—13; 46:13—26).

В одному вавилонському тексті, датованому 37-м роком правління Навуходоносора (588 р. до н. е.), згадується похід на Єгипет. Невідомо, чи в ньому йдеться про завоювання Єгипту, чи про подальші військові дії в цій країні. У всякому разі, Навуходоносор отримав багатства Єгипту як нагороду за те, що його військо виконало вирок Єгови над Тиром — ворогом Божого народу (Єз 29:18—20; 30:10—12).

В одному вавилонському тексті, датованому 37-м роком правління Навуходоносора (588 р. до н. е.), згадується похід на Єгипет. Невідомо, чи в ньому йдеться про завоювання Єгипту, чи про подальші військові дії в цій країні. У всякому разі, Навуходоносор отримав багатства Єгипту як нагороду за те, що його військо виконало вирок Єгови над Тиром — ворогом Божого народу (Єз 29:18—20; 30:10—12).