ПОКАЗОВИЙ ПРОЦЕС

В одному повідомленні, надісланому з Іркутська в Москву, говорилося: «[Свідки Єгови в Іркутській області] розгорнули широкомасштабну підпільну діяльність. У другій половині 1959 року працівники КДБ викрили п’ять підпільних друкарень». Ці друкарні діяли в сибірських містах Зима і Тулун, а також у селах Кітой, Октябрський та Заларі. Всіх, хто був залучений до друкування літератури, арештували.

Слідчі хитрістю змусили чотирьох братів, яких затримали першими, дати письмові свідчення про діяльність друкарень. Потім, перекрутивши ці свідчення, кадебісти опублікували їх у місцевих газетах. Цих чотирьох братів випустили, а вісьмох інших арештували. Суд над ними було сплановано провести у квітні 1960 року в Тулуні. КДБ готував гучний показовий процес. За сценарієм кадебістів звільнені брати мали стати свідками обвинувачення. У зборах пішов поголос, що ті брати почали співпрацювати з КДБ.

Кадебісти ставили собі за мету зруйнувати віру присутніх на суді Свідків Єгови, а також настроїти проти них місцеве населення. Незадовго до суду КДБ організував огляд одного з підвалів, де брати кілька років друкували літературу. Містечком почали ширитися чутки про якусь підпільну «секту». У день процесу до залу суду прийшло понад 300 людей. Тут були кореспонденти газет і телебачення, дехто приїхав навіть з Москви. На суд прибуло і чимало Свідків Єгови.

ЦІЛКОВИТЕ ЗАМІШАННЯ

Несподівано плани кадебістів затріщали по швах. Брати, які дали письмові свідчення, усвідомили свою помилку. Напередодні суду вони твердо вирішили зробити все можливе, щоб прославити Єгову. Під час судового засідання ці брати заявили, що їх було обмануто, а їхні свідчення перекручено. Потім вони сказали: «Ми готові сісти на лаву підсудних поряд з нашими братами». Це спричинило цілковите замішання в суді.

Більше того, під час перехресного допиту братам вдавалося відповідати так, щоб не видавати інших. Наприклад, коли суддя запитав Григорія Тимчука, хто влаштував друкарню в його домі, він відповів: «Я». На запитання, хто друкував літературу, він також відповів: «Я». На запитання, хто розповсюджував її, він знову відповів: «Я». Коли ж спитали, хто купував і доставляв папір, Григорій ще раз сказав: «Я». Тоді прокурор запитав: «То хто ж ви? Ви що, і директор, і постачальник, і працівник одночасно?»

[Ілюстрація на сторінці 136]

Література, знайдена у снопі сіна. Фото з журналу «Крокодил» (1959 рік).

[Ілюстрація на сторінці 139]

Під цим будинком кадебісти 1959 року знайшли друкарню.