Хоч роздобути їжу було тяжко, дружина з дітьми ніколи не голодували (Матвія 6:33). Якось один селянин, католик, якому я колись відремонтував швейну машинку, дав Еріці картоплю. Він також передавав їй мої листи. Було й так: в аптеці Еріка заплатила за ліки гульден, а власник, знаючи, що вона переховується і не має продовольчої картки, дав їй крім свого товару ще два гульдени. Ось такі вияви співчуття допомагали дружині вижити (Євреїв 13:5).

Крім того, ми організовували перевозку продуктів з ферм у східних Нідерландах до північних міст країни, хоч це також було заборонено. Ми завантажували віз провіантом і прямували на захід. Коли на шляху була річка, ми не шукали мостів, бо вони охоронялися, а перевозили вантаж малими човнами і на протилежному березі перекладали все в інший віз. Неподалік потрібного нам міста ми чекали темряви, натягували на копита коней чохли і потиху прямували до таємного продовольчого складу збору. Звідти брати, що потребували їжі, отримували продукти.

Якби німецькі військові дізналися про такий склад, це коштувало б комусь життя. Незважаючи на це, кілька братів зголосилися допомагати. Сім’я Блюмінк в Амерсфурті, наприклад, надала під склад продуктів свою вітальню, тимчасом як їхній дім стояв зовсім неподалік від німецького гарнізону! Такі відважні Свідки, як ці, заради братів важили своїм життям.