У гонитві за вродою

ВЕРОНІКАa — молода жінка, яка має чудову сім’ю і хорошу роботу. Вона досягла успіху в житті, однак почувається нещасливою. Вероніка вважає себе непривабливою, хоча рідні запевняють її в протилежному. Вона незадоволена своїм зовнішнім виглядом і тому часто пригнічена.

Ілля походить із шанованої родини і, на перший погляд, має всі підстави бути щасливим. Однак він побоюється, що ніколи не знайде собі пари. Йому здається, що він зовсім непоказний. На його думку, жодна жінка, яка поважає себе, не зверне на нього уваги.

Восьмирічному Максиму подобається ходити до школи. Він товариський хлопець і дуже любить гратися з однокласниками. Але ті часто доводять його до сліз своїми насмішками. Вони обзивають його товстуном.

Такі випадки, на жаль, не поодинокі. Проблема Вероніки, Іллі і Максима — це не просто брак самоповаги. Адже нікому не подобається, коли його зневажають через зовнішність.

А втім, у суспільстві надають зовнішності надто великої ваги, вважаючи, що життєвий успіх залежить саме від неї. Адже не секрет, що симпатичній особі легше знайти роботу. Пілар Муріедас, керівник Центру охорони здоров’я жінок країн Латинської Америки і Карибського басейну, сказала: «Приємна зовнішність — це одна з передумов успіху». І, за словами д-ра Лаури Мартінес, жінки добре розуміють, що «їхній вигляд таки впливає на те, чи отримають вони роботу».

Звичайно, як жінки, так і чоловіки докладають чимало зусиль, аби досягти «досконалої» зовнішності. Дехто морить себе голодом чи вдається до болісних процедур, щоб тільки виглядати якомога привабливіше. Чи варто намагатися досягти ідеалу краси? Чи не криються в цьому якісь небезпеки?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 3]

Нерідко перед вродливою людиною відкривається більше можливостей.

Приховані пастки на шляху до ідеалу

ЗА ЯКИМИ критеріями люди визначають, що таке справжня краса? Як каже одне прислів’я, «не те гарне, що гарне, а те, що кому подобається». Справді, краса є поняттям відносним. Крім того, кожній культурі й епо́сі притаманне своє уявленням про красу.

Джефрі Собел, ад’юнкт-професор дієтології з Корнеллського університету (США), зазначив: «Упродовж XIX сторіччя майже скрізь огрядність ототожнювали з високим соціальним становищем. Повнота була ознакою здоров’я і достатку, тоді як худорлявість свідчила про недоїдання та бідність». Ці погляди відобразились у творах багатьох митців того часу. Художники і скульптори зображали здебільшого пишнотілих жінок, які тоді вважались ідеалом краси.

Захоплення пишними формами існує донині, хоча взагалі про красу судять не лише за пропорціями тіла. У певних країнах південної частини Тихого океану огрядність і досі вважають ознакою краси. У деяких куточках Африки майбутню наречену навмисно «відгодовують», аби вона стала більш «привабливою». Власник одного з нічних клубів у Нігерії каже: «Здебільшого африканки пишнотілі... І кожна з них вважає себе гарною. Адже таке уявлення про красу існує в нашій культурі». У країнах Латинської Америки округлість форм також свідчить про успіх і достаток.

Однак в інших місцевостях панує протилежний погляд. Внаслідок індустріалізації та розвитку міжнародної торгівлі значно покращилося забезпечення харчовими продуктами. І саме відтоді, як дехто вважає, огрядність перестала бути ознакою приналежності до «вищого» класу, оскільки інші теж можуть споживати ті продукти, які раніше дозволяли собі лише заможні люди. Тому захоплення пишними формами поволі зменшилось. Крім того, в деяких релігіях огрядних людей вважали ненажерами і за це зневажали. А медики почали застерігати про шкоду, якої може завдати надлишкова вага. Усе це посприяло тому, що в людей змінилось уявлення про вроду і вже впродовж кількох десятиріч у багатьох частинах світу справжніми красунями вважають худорлявих.

Подібні стереотипи нав’язують нам і засоби масової інформації. Особи, які з’являються в рекламних роликах чи на рекламних щитах, зазвичай мають струнку, атлетичну фігуру. Таку зовнішність асоціюють з успіхом і почуттям безпеки. Те саме можна сказати про зірок кіно і телебачення.

Як усе це відбивається на звичайних людях, зокрема на молоді? В одній нещодавній статті про зовнішність зазначалось, що «протягом шкільних років пересічна американська дівчина просиджує перед телевізором понад 22 000 годин». Упродовж цього часу перед її очима з’являється безліч кадрів із зображенням чарівних жінок з «ідеальними» фігурами. «Отож,— говориться далі в статті,— жінки починають думати, що «ідеальна» зовнішність є запорукою престижу, щастя, кохання й успіху». Тому не дивно, що, переглянувши журнал із фотографіями моделей, 47 відсотків дівчат захотіли схуднути, хоча насправді лише 29 відсотків з них мали надлишкову вагу.

Уявлення про красу формує також індустрія моди. Дженіфер, дівчина з Венесуели, яка працює манекенницею в Мехіко, говорить: «Робота зобов’язує тебе гарно виглядати. А сьогодні це означає бути худорлявою». Французька манекенниця, на ім’я Ванесса, каже: «Річ не лише в тому, що роботодавці вимагають, аби ти була худорлявою. Ти і сама прагнеш бути стрункою. Це всесвітня тенденція». Під час одного опитування 69 відсотків дівчат визнало, що образ «ідеальної» жінки формується в них під впливом фотографій з популярних журналів.

Однак не лише жінки намагаються досягти еталона краси. У мексиканській газеті «Універсаль» говориться: «Ніколи раніше на ринку не було стільки косметичних засобів для чоловіків».

Невдалі спроби досягти «ідеалу»

Через бажання гарно, а то й «досконало», виглядати деякі люди зважуються на косметичні операції. Сьогодні такі послуги стають дедалі різноманітнішими і дешевшими. Звідки косметична хірургія бере свій початок?

Згідно з «Британською енциклопедією», сучасна методика пластичної хірургії зародилася після Першої світової війни. У той час медики намагалися допомогти людям, чия зовнішність була спотворена внаслідок поранень. Пізніше за допомогою пластичної хірургії стали усувати вроджені дефекти, а також ушкодження, спричинені пожежею чи травмою. Проте в наш час, як зазначається в енциклопедії, до пластичних операцій зазвичай вдаються «абсолютно здорові люди, які лише хочуть поліпшити свою зовнішність». Дехто прагне, наприклад, змінити форму носа чи зменшити вуха, підтягнути шкіру обличчя і шиї, усунути зайвий жир з живота і стегон, збільшити розмір певних частин тіла і навіть зробити більш «привабливим» пупок.

Чому ж здорові люди ідуть на такий ризик? З якими небезпеками пов’язані косметичні операції? Анхель Пападопулос, секретар Мексиканської асоціації пластичної, естетичної і відновлювальної хірургії, зауважив, що інколи операції проводять непрофесіонали і це приносить плачевні наслідки. У деяких клініках застосовують препарати, які можуть завдати серйозної шкоди здоров’ю пацієнта. На початку 2003 року одна газета повідомляла про скандал, який розгорівся на Канарських островах. Через антисанітарні умови в місцевих салонах краси постраждали сотні жінокa.

Чимало чоловіків теж прагнуть досягти ідеальної зовнішності. Деякі з них майже весь вільний час проводять у спортивних залах. «Нерідко через це вони занедбують свої обов’язки і їхні стосунки з іншими значно погіршуються»,— говориться в журналі «Міленіо». Керуючись бажанням мати атлетичну статуру, багато чоловіків вживають речовини, які шкодять організму, як-от стероїди.

Часто у молодих жінок надмірна турбота про зовнішність призводить до розладів харчування, скажімо булімії чи невротичної анорексії. Дехто вживає препарати для схуднення, які начебто приносять миттєві результати. Однак чимало з цих препаратів не схвалені авторитетними медичними закладами, і вживання їх може завдати серйозної шкоди здоров’ю.

У гонитві за досконалою зовнішністю можна втратити не лише фізичне здоров’я. За словами д-ра Катаріни Філліпс з Браунівського університету (США), у людей, які надмірно переймаються своїм виглядом, може розвинутися дисморфічний синдром — психічний розлад, що характеризується глибоким почуттям неповноцінності через уявну фізичну ваду. Від цього синдрому страждає близько 2 відсотків людей. І вони іноді «настільки переконані у своїй потворності, що відокремлюються від рідних та друзів,— говорить д-р Філліпс,— а також впадають у депресію чи навіть думають про самогубство». Д-р Філліпс навела приклад одної вродливої дівчини, в якої на обличчі було кілька вугрів. Проте цій дівчині здавалося, що її лице вкрите рубцями. Тому вона не хотіла з’являтися на люди і у восьмому класі кинула школу.

Чи зовнішній вигляд настільки важливий, щоб заради нього жертвувати своїм фізичним і психічним здоров’ям? Що таке справжня краса?

[Примітка]

[Вставка на сторінці 5]

У 69 відсотків дівчат образ «ідеальної» жінки формується під впливом фотографій з популярних журналів.

[Ілюстрація на сторінці 4]

Реклама справляє величезний вплив на уявлення людей про досконалу зовнішність.

[Ілюстрація на сторінці 6]

Дехто наражає себе на небезпеку, роблячи багато пластичних операцій.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Чимало людей докладає неабияких зусиль, щоб виглядати якнайліпше.

Що таке справжня краса?

ЗАЗВИЧАЙ нас приваблюють гарні люди. Але що робить когось по-справжньому гарним? Звісно, людина може дещо покращити свою зовнішність. Проте радикальні зміни часто завдають шкоди здоров’ю. Крім того, врода скороминуща: хвороби і старість панують над усіма і, на жаль, роблять своє. Однак кожен може розвинути справжню красу, внутрішню, яка дуже цінна і ніколи не зів’яне.

Цінність внутрішньої краси

Біблія запевняє нас, що Творець, Бог Єгова, високо цінує внутрішню красу. На підтвердження цього розгляньмо кілька прикладів.

Єгова доручив пророку Самуїлу обрати з-поміж синів Єссея царя над Ізраїлем. Побачивши вродливого Еліява, пророк сказав: «Справді — перед Господом помазанець Його!» Однак Єгова сказав Самуїлові: «Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Самуїла 16:6, 7).

Єгова обрав царем Давида — наймолодшого сина Єссея. У Біблії говориться, що Давид мав «гарні очі» і був «хорошого стану». Все ж він, очевидно, не був таким вродливим, як його старші брати. А втім, «Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі». Через свою недосконалість Давид зробив кілька серйозних помилок, але він мав добре серце і до кінця життя вірно служив Богові (1 Самуїла 16:12, 13). Немає сумніву, що Єгова любив його в першу чергу за внутрішні риси.

Як же відрізнявся від Давида його син Авесалом! Хоча він був дуже гарним, однак не мав Божого схвалення. Ось що про нього говориться в Біблії: «Такого вродливого мужа, як Авесалом, не було в усьому Ізраїлі, щоб був так дуже хвалений,— від стопи ноги його й аж до верху голови його не було в ньому вади» (2 Самуїла 14:25). Честолюбний Авесалом зазіхав на трон свого батька і повстав проти нього. Він навіть зґвалтував Давидових наложниць. У результаті Авесалом накликав на себе Божий гнів і помер у муках (2 Самуїла 15:10—14; 16:13—22; 17:14; 18:9, 15).

Що ви думаєте про Авесалома? Безперечно, його особистість відштовхує вас. Врода не компенсувала зарозумілості й невірності Авесалома і не вберегла його від загибелі. У Біблії згадується чимало приємних, мудрих людей, про зовнішність яких не сказано ні слова, адже найважливішою була їхня духовна краса.

Внутрішня краса приваблює

Чи може внутрішня краса приваблювати інших? Георгіна, яка одружена вже близько десяти років, говорить: «Упродовж цілого подружнього життя я найбільше ціную в чоловікові чесність і щирість. Понад усе він прагне догоджати Єгові. Власне це спонукує його бути уважним і виявляти любов. Приймаючи якесь рішення, чоловік завжди бере до уваги мої бажання. І я відчуваю, що він мене цінує й по-справжньому любить».

Деніел одружився 1987 року. Ось що він розповідає про свою дружину: «Вона дуже гарна жінка. Говорю так не лише тому, що вона приваблює мене своєю зовнішністю. Я люблю дружину за її риси. Вона завжди дбає про інших і намагається робити все від неї залежне, аби вони почувалися щасливими. Їй вдалося розвинути цінні християнські якості. Бути поряд з нею — це для мене велике щастя».

У сучасному світі люди надають більшої ваги зовнішній красі, ніж внутрішній. Але нам не варто наслідувати їх. Пам’ятаймо, що досягти досконалої зовнішності нелегко, а навіть неможливо. До того ж це не найголовніше в житті. А втім, кожен з нас може розвинути привабливі риси і стати приємнішою особистістю. Біблія говорить: «Краса — то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена!» На противагу цьому «золотая сережка в свині на ніздрі — це жінка гарна, позбавлена розуму» (Приповістей 11:22; 31:30).

Святе Письмо вчить нас цінувати «заховану людину серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1 Петра 3:4). Справді, внутрішня краса досяжна і значно важливіша від зовнішньої привабливості.

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Щоб подобатись іншим, працюйте над своєю особистістю, а не лише над зовнішнім виглядом.